20 листопада 2015 року Справа № 803/3668/15
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Пухер Л.Р.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції (далі - відділ ДРАЦС реєстраційної служби Луцького МУЮ) про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 зверталася до відділу ДРАЦС реєстраційної служби Луцького МУЮ із заявою про внесення змін до актових записів цивільного стану в частині зміни національності з «українець» (українка) на «поляк» (полька).
Відповідач у внесенні змін до актових записів відмовив.
Позивач зазначає, що по батьківській лінії вона є полькою, внесення до актових записів про шлюб та про смерть її батька ОСОБА_4 відомостей про його національність як «українець», є помилковими. Вказала, що її батько, ОСОБА_4, проживаючи на території колишньої УРСР приховував свою національність, а тому в записі про реєстрацію акта цивільного стану - народження позивача №580 від 13.08.1956 року в графі «національність батька» помилково було внесено запис - «українець». Крім того позивач зазначає, що документи, якими засвідчено факт народження ОСОБА_4, вказують на те, що його батьки поляки, а тому відповідно і він є за національністю поляком. Позивач зазначає, що у зв'язку з відмовою відповідача внести зміни до актових записів її нащадки не можуть скористатися пільгами, які передбачені законодавством ОСОБА_5 для етнічних поляків, а тому просять суд зобов'язати відділ ДРАЦС реєстраційної служби Луцького МУЮ внести зміни до актових записів: про народження №580 від 13.08.1956 року, про шлюб №94 від 09.02.1974 року, про розірвання шлюбу №290 від 01.06.1988 року, про шлюб №1680 від 27.11.1992 року, про смерть №476 від 27.03.1992 року - вказати в графі «національність» - «поляк» (полька), замість «українець» (українка).
Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили задовольнити вимоги в повному обсязі. Додатково в обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав про права особи закріплені статтею З2 Конституції України, статтею 11 Закону України «Про національні меншини», та на наявність рішення Конституційного Суду України №2-рп/2012 від 20.01.2014 року щодо офіційного тлумачення положень статтей 32, 34 Конституції України.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала. В обґрунтування позиції зазначила, що підстав для внесення до актових записів цивільного стану у нього не було, позивачем не було подано належних доказів, які б підтвердили національність її батька. Крім того представник відповідача зазначила, що місце народження не підтверджує національності. З наведених підстав у задоволенні позову просила відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з наступних підстав.
Відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану визначає Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану". Статтею 6 вказаного Закону визначено компетенцію органів державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини першої вказаної статті відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" допускає можливість внесення змін до актового запису. Порядок внесення змін визначається статтею 22 цього Закону: “Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав”.
За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
За правилами зазначеної статті внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою особи, щодо якої складено актовий запис, поданої до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.
Порядок дій за зверненнями громадян про внесення змін до актового запису регламентовано Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року №96/5 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - звернення позивача до відповідача з питанням про внесення змін до актового запису, далі - Правила №96/5).
У пункті 1.5 Правил №96/5 вказано, що заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному цими Правилами. Працівник відділу державної реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву, звіряє відомості, зазначені заявником у заяві, з паспортом або паспортним документом. Суперечливі дані в документах письмово пояснюються заявником.
Згідно з пунктами 2.1, 2.5, 2.6, 2.11, 2.12 заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб при пред'явленні паспорта або паспортного документа. Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається особою, щодо якої складено актовий запис. Разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті. Факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів. На підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.
Також пунктом 1.15 Правил №96/5 встановлено, що відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.
Підставою для внесення змін у актові записи виходячи із предмету позову є встановлення факту , що батьки позивача є за національністю є «поляками» і відповідно підтвердження цього належними доказами.
З наданих позивачем документів слідує, що її батько, ОСОБА_6 ОСОБА_4 (ОСОБА_4), народився 10.04.1927 року в селі Седлище Люблінської області.
Із свідоцтва про хрещення та скороченого акту про народження вбачається, що батьками ОСОБА_4 були ОСОБА_7 та ОСОБА_8. (а.с. 17-19). Інформація про національність батьків у вказаних актах відсутня.
ОСОБА_4 23.09.1951 року одружився з ОСОБА_9 (після шлюбу - ОСОБА_4), про що було зроблено запис в книзі актів громадянського стану за №424 та видано свідоцтво про одруження серії ЯТ № 048199 від 23.09.1951 року. (а.с. 20). В графі «національність» ОСОБА_4 в записі акта про шлюб №424 від 28.09.1951 року вказано - «українець» (а.с. 46)
Позивач, ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4) народилась 02.08.1956 року в місті Луцьку, про що було складено актовий запис за №580 та видано свідоцтво про народження. У повторному свідоцтві про народження позивача серії І-ЕГ №121458 зазначено, що її батьками були ОСОБА_4 та ОСОБА_10 (а.с.13). З повного Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00015734546 від 26.08.2015 року вбачається, що батьки позивача і ОСОБА_4, і ОСОБА_10 за національністю були українцями (а.с. 24-25).
В акті про смерть №476 від 28.03.2002 року про смерть ОСОБА_4 в графі «національність» вказано «українець» (а.с. 45).
З матеріалів справи, зокрема, із Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, копії свідоцтва про одруження, вбачається, що 09.02.1974 року Відділом РАЦС Луцького міського управління юстиції складено актовий запис №94 про укладення шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_12. Вказаний шлюб було розірвано на підставі рішення суду, про що внесено актовий запис за №290 від 01.06.1988 року (а.с. 15).
27.11.1992 року було укладено шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (дівоче прізвище - ОСОБА_12), про що Відділом ЗАГС Луцького міськвиконкому внесено актовий запис за №1680 та видано Свідоцтво про укладення шлюбу серії І-ЕГ №462095 (а.с. 14).
Позивач подала до відділу ДРАЦС реєстраційної служби Луцького МУЮ заяву від 01.07.2015 року про внесення змін до актових записів цивільного стану - про народження №580 від 13.08.1956 року, про шлюб №94 від 09.02.1974 року, про розірвання шлюбу №290 від 01.06.1988 року, про шлюб №1680 від 27.11.1992 року, про смерть №476 від 27.03.1992 року, а саме просила змінити національності з "українець" (українка) на "поляк" (полька). (а.с. 22).
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.07.2015 року Відділом ДРАЦС реєстраційної служби Луцького МУЮ відмовлено у внесенні змін до актових записів, про що повідомлено позивача листом №103/02-2.2.05.06-86 від 24.07.2015 року, в якому зазначено, що відсутні докази, які б свідчили про помилки в актових записах, перелічених заявником, а тому немає достатніх підстав для внесення до них змін. (а.с. 23)
З урахуванням норм Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та Правила № 96/5 позивач як особа, щодо якої складено актовий запис, має право звертатися про внесення змін до нього. Разом з тим, аналіз норм чинного законодавства та встановлених судом обставин дають підстави для висновку, що позивач не надала належних та допустимих доказів, які б підтвердили наявність помилок в актових записах: про народження №580 від 13.08.1956 року, про шлюб №94 від 09.02.1974 року, про розірвання шлюбу №290 від 01.06.1988 року, про шлюб №1680 від 27.11.1992 року, про смерть №476 від 27.03.1992 року в графах «національність», та того, що її батьки за національністю є «поляками».
Суд не приймає до уваги твердження позивача та її представника з посиланням на місце народження її батька, ОСОБА_4, у ОСОБА_5 як на підставу для внесення змін у графи «національність» актових записів, оскільки відповідно до чинного законодавства не передбачено можливості визначення національності тільки на основі місця народження.
Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не було надано будь-яких документів щодо себе, або свого батька, які б містили у графі «національність» зазначення як «поляк» (полька). Основою для зазначення національності позивача у актових записах для органів ДРАЦС став актовий запис про народження від 13.08.1956 року №580, в якому національність ОСОБА_1 зазначено як «українка».
Враховуючи вищевикладене, суд вважає відмову відповідача, оформлену листом №103/02-2.2.05.06-86 від 24.07.2015 року правомірною та такою, що відповідає вимогам Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану". У відповідача не було достатніх підстав для внесення виправлень до актових записів, перелічених позивачем, а тому підстав вважати протиправними дії відповідача у суду відсутні. Отже, позов в цій частині є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем доведено правомірність його дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативно-правовими актами з розгляду заяви про внесення змін до актових записів про народження №580 від 13.08.1956 року, про шлюб №94 від 09.02.1974 року, про розірвання шлюбу №290 від 01.06.1988 року, про шлюб №1680 від 27.11.1992 року, про смерть №476 від 27.03.1992 року в графах «національність».
Надане суду свідоцтво про хрещення батька позивача та скорочена копія акту про народження, на думку суду, не є підставами для внесення змін в актовий запис про народження позивача № 580 від 13.08.1956 року, який за своїм змістом є первинним документом про факт проведення державної реєстрації народження, а інші документи повинні відповідати йому. Крім того, у наданих свідоцтві про хрещення батька позивача та скороченій копії акту про народження взагалі відсутні відомості про національність батька.
Судом не беруться до уваги твердження представника позивача про протиправність відмови відповідача у внесенні змін в актові записи та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 з посиланням на статтю 11 Закону України «Про національні меншини», якою визначено, що громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність виходячи з наступного.
Вказаним законом закріплено права національних меншин в України. Суд у даному випадку не заперечуючи права позивача на відновлення її національності зазначає, що з врахуванням положень вказаного закону та норм ст.70 КАС України таке право особи повинно бути доведено належними та допустимими доказами, чого в даному випадку немає.
Що стосується посилань представника позивача на статтю 32 Конституції України, та на наявність рішення Конституційного Суду України №2-рп/2012 від 20.01.2012 року щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, то судом вони до уваги не беруться, оскільки вказана норма Конституції та надане у вказаному рішенні судом тлумачення норм Конституції не мають відношення до предмету розгляду даної справи.
Оскільки підстави для внесення змін до актового записів ОСОБА_1 належними доказами при зверненні до відповідача не підтвердила, не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії, тому у суду відсутні підстави для задоволення вимоги про зобов'язання відповідача внести зміни до актових записів. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку,що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Інші доводи позивача та його представника висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції про зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі до 25.11.2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С. Денисюк