м. Вінниця
17 листопада 2015 р. Справа № 802/1818/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Дмитрука Віктора Володимировича
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: малого приватного виробничо-комерційного підприємства "ШАР"
до: Хмільницької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
про: скасування податкових повідомлень рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось мале приватне виробничо-комерційне підприємство «Шар» (далі - МП ВКП «Шар», позивач) з адміністративним позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Хмільницька ОДПІ, відповідач) в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 травня 2015 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Хмільницькою ОДПІ на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 29.04.2015 № 19-22-19121522 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з огляду на те, що відповідачем було порушено норми податкового законодавства, оскільки при проведенні перевірки були використані документи, які не мають юридичної сили.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що позивачем порушено п. 288.3, п. 288.5 ст. 288 та абз. 2 п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено об'єкт оподаткування орендної плати за землю в сумі 58679,68 грн. та несвоєчасно подано відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 510,00 грн.
В ході розгляду справи судом допитано свідка ОСОБА_3, який повідомив суд, що платником не подано даних про посадових осіб в строки та у випадки, передбачені Податковим кодексом України, заяв або документів для взяття на облік у відповідному органі державної податкової служби. Разом з тим, податкові декларації з плати за землю по МП ВКП «Шар» до Хмільницької ОДПІ за 2012-2014 роки подані, але по старій нормативній грошовій оцінці.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, свідка, оцінивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту Хмільницької ОДПІ ОСОБА_3, на підставі п.п. 78.1.4 п.78.1 ст. 78 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI та наказу Хмільницької ОДПІ №80 від 06.04.2015 року проведено документальну невиїзну перевірку МП ВКП «Шар» з питань достовірності нарахування та сплати плати за землю (орендної плати) з 01 серпня 2012 року по 30 січня 2015 року.
Перевіркою встановлено наступні порушення:
- На порушення п. 288.3, п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI занижено об'єкт оподаткування орендної плати за землю в сумі 58679,68 грн. (за 2012 рік (серпень-грудень) -10117,2 грн., за 2013 рік (січень-грудень) - 24281,24 грн., за 2014 рік (січень-грудень) - 24281,24 грн.;
- На порушення абз. 2 п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI платником несвоєчасно подано відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 510,00 грн.
За результатами перевірки складено акт від 29.04.2015 №19-22-19121522 та винесено:
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 20.05.2015 № НОМЕР_1, яким МП ВКП "Шар" збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 88019,52 грн., а саме: за основним платежем - 58679,68 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 29339,84 грн.;
- податкове повідомлення-рішення форми "С" від 20.05.2015 №0000262200, яким до МП ВКП "Шар" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510,00 грн.
Не погоджуючись з актом перевірки від 29.04.2015 № 19-22-19121522, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.
Рішенням Хмільницької ОДПІ від 19.05.2015 №2-22-20119915-1095/22 висновки по вказаному акту перевірки залишено без змін.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Щодо правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення форми "С" від 20.05.2015 № НОМЕР_2, суд зазначає слідуюче.
З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 66.4 ст. 66 Податкового кодексу України платники податків - юридичні особи та їх відокремлені підрозділи зобов'язані подати контролюючому органу відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, її відокремлених підрозділів, у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, шляхом подання заяви у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відповідальність за неподання такої інформації визначається цим Кодексом.
Пунктом 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України передбачено розмір штрафу за відповідне порушення.
Судом з'ясовано, що МП ВКП «Шар», згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 08.06.2015 зареєстровано за адресою: 03022, м. Київ, пров. Охтирський, буд. 3, офіс 201. Взято на податковий облік у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.
З пояснень представника позивача видно, що останній не перебуває на обліку в Хмільницькій ОДПІ. Всі реєстраційні дії проводяться за місцем основної реєстрації - в ДПІ у Голосіївському районі у м. Києві.
Враховуючи, що доказів перебування на обліку МП ВКП «Шар» у Хмільницькій ОДПІ у Вінницькій області матеріали справи не містять, відповідно у останнього відсутній обов'язок подачі інформації до органу доходів і зборів у зв'язку із зміною місцезнаходження чи осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку, відтак, відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення форми "С" від 20.05.2015 № НОМЕР_2, яким до МП ВКП "Шар" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від форми "Р" від 20.05.2015 № НОМЕР_1, суд зазначає наступне.
Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV) користування землею в Україні є платним.
В силу пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка, в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу, є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України). Аналогічне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV.
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 28 Податкового кодексу України).
Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).
Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.
Таким чином, з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.
При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Як видно з матеріалів справи, 06 березня 2007 року між Хмільницькою міською радою, як орендодавцем, та МП ВКП "Шар", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі рішення 7 сесії Хмільницької міської ради 5 скликання від 12 жовтня 2006 року передає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки в двох частинах земельною площею 2944 кв.м. (в тому числі площею 2925 кв.м. та 19 кв.м.) з земель запасу міста, що знаходиться на території Хмільницької міської ради Вінницької області, а саме: в місті Хмільнику по вул. Столярчука, 15, для обслуговування власного нерухомого майна. В договорі зазначено, що грошова нормативна оцінка земельної ділянки, що передається в оренду, згідно довідки Хмільницького міського відділу земельних ресурсів від 23 лютого 2007 року № 99 складає 189 557,78 грн. Згідно пункту 2.3 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді у розмірі 1 768,06 грн. щорічно.
Як видно з Акту перевірки, МП ВКП "Шар" подані до Хмільницької ОДПІ податкові декларації з плати за землю (орендна плата) за 2012-2014 роки, але по старій нормативній грошовій оцінці. Відповідно до додатків до декларацій №1 в частині "Відомості про наявні земельні ділянки" позивач сам зазначає про договір оренди від 06.03.2007, зареєстрованого у Хмільницькій раді за №17-07 Вінницької області, Центр ДЗК №040700000035 від 07.06.2007.
Разом з тим, позивачем надано платіжні доручення про сплату орендної плати МП ВКП «Шар» за зазначену земельну ділянку за 2013 та 2014 роки, використання якої не заперечувалась представником позивача.
Позивач зазначає, що земельна ділянка, яка знаходиться у його користуванні не внесена до Державного земельного кадастру, відповідно, в силу приписів ст. 13 розділу Закону України «Про плату за землю», відсутні підстави для нарахування земельного податку.
Крім того, позивач, обґрунтовуючи протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення посилається на лист Держземагентства від 28.10.2014 р. № У-117/0-624/6-14, відповідно до якого було виявлено накладку орендованої МП ВКП «Шар» земельної ділянки на земельну ділянку, яка перебуває в оренді ПрАТ «Агрокомлекс Хмільникпродукт» відповідно до договору оренди земельної ділянки від 1 лютого 2011 року, який зареєстрований у Відділі Держкомзему у м. Хмільнику Вінницької області від 6 травня 2011 року за №051090004000013 на підставі рішення Хмільницької міської ради 5 сесії 6 скликання від 27 січня 2011 року. Управлінням були направлені листи до Хмільницької міської ради від 03.02.2014 №313 та до Хмільницької міжрайпрокуратури від 26.02.2014 №670 від 03.03.2014 №724 з проханням врегулювати дану ситуацію. Враховуючи викладене, в листі зазначається про можливість вирішення даного питання в судовому порядку.
Разом з тим, позивач зазначає, що не є користувачем земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Хмільник, вул. Столярчука, 15 та зареєстрована за № 04 07 000 000 35 у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії «Центру ДЗК», відповідно обов'язок щодо сплати земельного податку у позивача відсутній.
Однак, суд не може погодитися з позицією позивача з огляду на наступне.
Відповідно до Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року161-XIV (надалі - Закон України № 161-XIV) (в редакції, яка діяла на час укладення договору оренди від 06 березня 2007 р.), відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 161-XIV набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.
Як видно з матеріалів справи, позивач отримав земельну ділянку в оренду із земель запасу міста, що знаходиться на території Хмільницької міської ради Вінницької області, а саме в м. Хмільнику по вул. Столярчука, 15 для обслуговування власного нерухомого майна.
Відповідно до ст. 18 Закону № 161-XIV договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 20 Закону № 161-XIV укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Згідно з пунктом 4 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 № 174 (далі -Тимчасовий порядок) (в редакції, чинній на день укладення договору оренди), державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.
Державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі у книзі реєстрації здійснює оператор (реєстратор) - структурні підрозділи державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" (далі - Центр ДЗК), у межах повноважень якого є земельна ділянка.
Крім того, Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.98 № 2073 (в редакції, чинній на день укладення договору оренди) встановлено, що державна реєстрація договорів оренди землі проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.
Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регламентовано Законом України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року № 2535-XII (далі - Закон № 2535-XII) (в редакції, чинній на час укладення договору).
Відповідно до ст. 13 вказаного Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Положеннями ст. 14 Закону № 2535-XII визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Положеннями ст. ст. 16, 17 Закону № 2535-XII визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (ст. 15 цього Закону).
Облік громадян - платників земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності і нарахування відповідних сум проводиться щороку станом на 1 травня.
Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що обов'язок щодо сплати земельного податку виникає з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.
Як видно з матеріалів справи, договір оренди земельної ділянки був укладений між Хмільницькою міською радою та МП ВКП "Шар" 06 березня 2007 року.
Вказаний договір зареєстрований у Хмільницькій міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 06.03.2007 р. за № 17-07. Договір також зареєстрований у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії «Центру ДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 07.06.2007р. за №040700000035.
Зважаючи на викладене вище, враховуючи, що спеціальним органом, на час укладення договору оренди - 06.03.2007 р., щодо ведення державного реєстру земель по відношенню до органів місцевого самоврядування є Центр ДЗК (його структурні підрозділи) у складі Держкомзему України, суд приходить до висновку, що обов'язок сплати податку за землю виник у позивача з моменту державної реєстрації земельної ділянки в Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії «Центру ДЗК».
Крім того, суд бере до уваги, що позивачем не заперечується користування даної земельної ділянки та факт сплати орендної плати лише в розмірі старої нормативно-грошової оцінки.
Отже, посилання позивача на те, що договір оренди від 06.03.2007р. є незареєстрованим в єдиному державному реєстрі, суд вважає необґрунтованим.
Крім того, Верховний суд України у постанові від 07.07.2015р. по справі № 21-775а15 висловив свою позицію щодо моменту виникнення обов'язку із сплати земельного податку. Так, Верховний суд України у своїй постанові зазначив, що незважаючи на те, що виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов'язок зі сплати земельного податку виникає у суб'єкта оподаткування з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
У частинах першій, другій статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Таким чином обов'язок зі сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки, незалежно від дотримання такою особою вимог земельного та цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористувача та підстав набуття права користування. Відповідно обов'язок позивача зі сплати земельного податку припиняється з моменту переходу до інших осіб права власності чи користування земельною ділянкою.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, доказів розірвання договору оренди від 06.03.2007 р.
На думку позивача, право користування земельною ділянкою МП ВКП «Шар» на земельну ділянку в м. Хмільник, вул. Столярчука, 15 припинилося з дати реєстрації на дану земельну ділянку ПрАТ «Агрокомплекс Хмільникпродукт» 06.05.2011 р. із внесенням зміни до державного земельного кадастру за № 051090004000013, згідно рішення Хмільницької міської ради 5 сесії 6 скликання.
Суд звертає увагу позивача на той факт, що лише внесення змін до державного земельного кадастру не може бути самостійною підставою для припинення права користування земельною ділянкою.
Положеннями статей 30, 31, 32 Закону № 161-XIV визначено підстави зміни та припинення договору оренди.
Договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Отже, така підстава припинення договору оренди, як внесення змін до державного земельного кадастру, положеннями закону не передбачена.
Крім того, суд бере до уваги, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації. Факт чинності попередніх договорів унеможливлює здійснення державної реєстрації договорів оренди землі до закінчення строку дії попередніх договорів.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.12.2010 року у справі № 58/125 за позовом Хмільницького міжрайонного прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Хмільницької міської ради до МП ВКП "ШАР" позов задоволено частково та внесено зміни до договору оренди від 06.03.2007 року, укладеного між Хмільницькою міською радою та МП ВКП "ШАР", а саме: в абзаці другому підпункту 2.3 пункту 2 слова 1 768, 06 грн. змінено на слова 29 957, 06 грн.
Таким чином, посилання позивача на факт припинення договору оренди від 06.03.2007 р., суд не приймає до уваги.
Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду м. Києва від 24.12.2012 року внесені зміни до укладеного договору оренди земельної ділянки, при цьому, питання щодо збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. Столярчука, 15 в м. Хмільнику, яку орендує МП ВКП "ШАР", не вирішувалося.
Так, Господарським судом м. Києва встановлено, що рішенням Хмільницької міської ради від 01.12.2009 року затверджено та введено в дію з 01.01.2010 року нову грошову оцінку земель міста.
Відповідно до п. 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Як встановлено судом, позивач сплачував орендну плату у розмірі 1 % нормативної грошової оцінки, що становило 1768,06 грн. Вказане не заперечувалося представником позивача під час судового розгляду справи та підтверджується платіжними дорученнями.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 03.06.2008 р. №309-IV було внесено зміни до Закону України «Про оренду землі», яким визначено, що річна орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності несільськогосподарського призначення не може бути меншою трикратного розміру земельного податку (3 % нормативної грошової оцінки).
Базою оподаткування є нормативно-грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації (п. 271. 1 ст. 271 ПК України).
Враховуючи, що показники нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, на підставі якої мала б здійснюватись орендна плата, при поданні у спірний період декларацій з плати за землю, є меншою ніж законодавчо установлена, суд приходить до висновку, що позивачем занижено об'єкт оподаткування орендної плати за землю в сумі 58679,68 грн. (за 2012 рік (серпень-грудень) - 10117,20 грн., за 2013 рік (січень-грудень) - 24281,24 грн., за 2014 рік (січень-грудень) - 24281,24 грн.).
Системний аналіз фактичних обставин справи та норм чинного законодавства свідчить про те, що відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 20.05.2015 № НОМЕР_1, яким МП ВКП "Шар" збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 88019,52 грн., а саме: за основним платежем - 58679,68 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 29339,84 грн.
Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Системно проаналізувавши фактичні обставини справи, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги МП ВКП "Шар" є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.05.2015 №0000262200.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь малого приватного виробничо-комерційного підприємства "ШАР" судовий збір в розмірі 10,52 грн. (десять гривень 52 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Хмільницької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна