Справа № 2а/0470/3669/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кальника В.В.
при секретарі судового засідання Петранцові О.Ю.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського міського управління Головного Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Дніпропетровській області до громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про видворення за межі України в примусовому порядку, -
Дніпропетровське міське управління Головного Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Дніпропетровській області 21 березня 2012 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з позовними вимогами про видворення за межі України в примусовому порядку громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в зв'язку з відсутністю у відповідача дозволу на працевлаштування в Україні, власного житла, приймаючої сторони, а також законних джерел існування на території України, 05.03.2012р. відносно відповідача прийнято рішення про видворення за межі України в адміністративному порядку та заборонено подальший в'їзд в Україну терміном на 3 роки. Зазначеним Рішенням відповідача було зобов'язано покинути територію України до 02.04.2012р., однак, у зв'язку з відсутністю коштів, відповідач не має можливості покинути територію України зі своїми неповнолітніми дітьми.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні доводам позовної заяви.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував. Також, повідомив, що приїхав в Україну з дітьми для постійного проживання та працевлаштування. Дружина повинна була прибути на територію України пізніше. Однак, роботи на території України не знайшов, кошти для повернення до ОСОБА_3 відсутні, тому просить допомогти виїхати на Батьківщину.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до статті 1 якого іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України, є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Відповідно до Конституції України іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах, умови яких встановлюються спеціальним законодавством про статус іноземців та осіб без громадянства, перебувають в Україні, наділені такими ж правами та обов'язками, як і громадяни України. Наведене положення кореспондує положенню спеціального закону.
Зокрема, згідно із статтею 2 Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачене Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Наявність прав іноземців прямо пов'язана із законністю їх перебування на території України, а в разі порушення певних встановлених державою умов їх перебування останні несуть відповідальність відповідно до зазначеного законодавства, яка поділяється на загальну та спеціальну.
Згідно статті 3 Закону України "Про статус іноземців і осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України про імміграцію. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування. Якщо іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх паспортні документи.
Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 року №1074.
Відповідно до пункту 19 Правил іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території України за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами.
Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування - для іноземців та осіб без громадянства з держав з візовим порядком в'їзду на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами; для іноземців та осіб без громадянства з держав з безвізовим порядком в'їзду - на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами. Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності.
Пунктом 27 Правил передбачено, що продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, які не зазначені у пунктах 20 і 21 цих Правил і прибули на тривале перебування з метою навчання, працевлаштування, у приватних справах тощо, здійснюється територіальними органами або підрозділами Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб в порядку, встановленому МВС. Відповідні документи оформляються на підставі письмових звернень іноземця та особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніше ніж за 3 робочих дні до закінчення дії реєстрації. У продовженні терміну може бути відмовлено у разі відсутності для цього підстав та коштів для покриття витрат, пов'язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.
Судом встановлено, що громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, який постійно проживає в ОСОБА_3, прибув в Україну 29.09.2011р. через КПП «Червона Могила»Державної прикордонної служби України, по національному паспорту Р3221184, який виданий 12.04.2008 МВС ОСОБА_3 терміном до 12.04.2018р.
14.03.2012р. під час проведення оперативно-профілактичних заходів по відпрацюванню м.Дніпропетровська співробітниками СГІРФО Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області на ринку на ж/м Тополя-2 по вул. Панікахи, був затриманий громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який працював без відповідного дозволу центра зайнятості. Гр. ОСОБА_2 був доставлений в Бабушкінський РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.
При вивченні особистості громадянина ОСОБА_2 встановлено, що він прибув на Україну з метою подальшого проживання та працевлаштування, але приймаюча сторона відсутня, власного житла на території України та близьких родичів, громадян України відповідач не має, документів які б підтверджували законні джерела для існування відсутні, підстав для оформлення документів на імміграцію в Україну відповідачем не надано. Відповідач пояснив, що раніше прибув на територію України 03.05.2008 року через КПП «Червона Могила»разом із своїми неповнолітніми дітьми: гр. ОСОБА_3 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, та гр. ОСОБА_3 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, які залишились жити на території України і до теперішнього часу. Мати дітей на теперішній час мешкає а ОСОБА_3.
З питання продовження терміну перебування в Україні до органів внутрішніх справ відповідач не звертався.
16.02.2012 року за порушення правил перебування іноземця на території України відносно громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, Бабушкінським РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було складено протокол про адміністративне порушення за ст. 203 ч. 1 КУпАП «Порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України».
05.03.2012р. за порушення правил перебування на території України відносно громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_2 Бабушкінським РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було прийнято рішення про примусове повернення з території України з забороною в'їзду на територію держави терміном на 3 (три) роки, перебування обмежено до 02.04.2012р. Гр. ОСОБА_2 звернувся із заявою про те, що він не має можливості виїхати в ОСОБА_3 разом із своїми неповнолітніми дітьми у зв'язку з тим, що не має коштів для виїзду в ОСОБА_3.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем не дотримано правил перебування на території України, встановлених чинним законодавством України.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про статус іноземців і осіб без громадянства" за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України, до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Згідно з частиною 2 статті 32 зазначеного Закону рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України на підставах, визначених у частині першій цієї статті, супроводжується забороною подальшого в'їзду в Україну строком до десяти років, а на підставах, визначених у частині другій цієї статті, може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення зазначеного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Частинами 3-5 цієї ж статті передбачено, іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.
Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до п'яти днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
У разі якщо ці особи ухиляються від виїзду після прийняття такого рішення, вони підлягають примусовому видворенню на підставі постанови адміністративного суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом, приймається постанова суду про задоволення позову.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що перешкоди для прийняття судового рішенні про видворення громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, за межі України в примусового порядку відсутні.
При цьому, вирішуючи позовні вимоги про видворення за межі України неповнолітніх дітей громадянина ОСОБА_7 ОСОБА_5 - сина, ОСОБА_4 та доньки, ОСОБА_6, суд виходить з наступного.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1998р., що ратифікована Україною, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними судами чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отже, враховуючи, що відповідач, громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_2, позовні вимоги визнав, проти примусового видворення його за межі України разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, які повинні проживати разом з батьками, не заперечував, а також з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, щодо відсутності законних підстав для перебування відповідача на території України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги і в цій частині позову та видворити за межі України в примусовому порядку громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_2, 11.01.1974 року, разом з його неповнолітніми дітьми: сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, та донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6.
Керуючись ст.158 - 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
. Адміністративний позов Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області - задовольнити повністю.
Громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, видворити в примусовому порядку за межі України.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 22 березня 2012 року.
Суддя ОСОБА_8