копія
25 листопада 2015 р. Справа № 804/15076/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю:
представника позивача предаставника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" до Дніпропетровськлї Митниці Державної Фіксальної Служби України про скасування рішення та картки відмови
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 11010000/2015/20024 від 10.04.2015 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.04.2015 року № 110010000/2015/600317/1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Щодо іншої вартості товару за митної декларацією країни відправлення у графах 22 та 46, то позивач вказує на те, що у графі 46 митної декларації країни відправлення вказана статистична вартість товару, тобто вартість товару згідно з правилами, які встановлені у країні статистичного обліку в даному випадку у РФ; вказана у графі ж 22 митної декларації країни відправлення вказано митну вартість, які відповідає умовам договору та інвойсам до нього; якщо поділити митну вартість, яка вказана у графі 22 митної декларації на загальну вагу нетто, яка вказана у графі 38 митної декларації країни відправлення, то отримана сума повністю буде співпадати з умовами договору та інвойсами до нього. Щодо доводів митного органу стосовно того, що компанія - виробник та компанія - продавець є пов'язаними між собою особами, то позивач вважає їх безпідставними, оскільки Митним кодексом України визначено можливість впливу на митну вартість товару лише у випадку пов'язаності між собою продавця та покупця товару, а не продавця та виробника товару; крім того, митний орган не надав декларанту письмового обґрунтування того, що пов'язаність осіб продавця та виробника товару могли вплинути на вартість товару. Не надання декларантом документів щодо оплати товару позивач пояснив тим, що декларант не сплачував аванс за товар; умовами договору передбачено, що аванс здійснюється протягом 20-ти днів з моменту отримання покупцем оригіналу рахунку, який надійшов лише з товаром; окрім того, умовами договору передбачена можливість оплати товару протягом 10 днів з моменту його отримання.
Ухвалою суду від 03.11.2015 року відкрито провадження у справі.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наголосив на тому, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог, вказуючи на те, що оскаржувані рішення прийнято ним на підставі, в межах понова день та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України. Відповідач наголосив на тому, що має право впевнитися у правильності визначенні декларантом митної вартості товарів та у зв'язку з цим має право витребувати додаткові документи, які визначено у статті 53 МК України. Митним органом під час митного оформлення товару встановлено, що декларантом не надано до митного оформлення документів, які б підтверджували факт перерахування грошових коштів за товар, чим порушено вимоги п.12.2 зовнішньоекономічного контракту та позбавлено митний орган можливості перевірити складові митної вартості товару; на інвойсі від 27.02.105 року № НОМЕР_1 не міститься жодного штампу та печатки прикордонних служб, станції та митниць, що у відповідності до Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав - учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країв відправлення товару, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджено на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав - учасниць СНД рішенням № 5/32 від 13.09.2001 року, є підставою для здійснення додаткових форм митного контролю; до митного органу надано митну декларації країни відправлення від 27.03.2015 року та від 30.03.2015 року, митна вартість товару у яких складає 268,14 дол. США та 269,37 дол. США, яка не відповідає вартості товару, що вказана у договорі, специфікації до нього та інвойсах; продавець товару та виробник товару є пов'язаними між собою особами, що вбачається з Інтернет ресурсу і дана пов'язаність могла мати вплив на митну вартість товару; відповідачем виявлено наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів. Оскільки надані позивачем митному органу додаткові документи не усунули сумніви митного органу, то останній визначив митну вартість товару за резервним методом.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові доказі наявні у матеріалах справи, встановив наступне.
Позивач 10.04.2015 року звернувся до митного органу з метою здійснення митного оформлення в режимі «Імпорт» товару «магнезія випалена (не спечена) у вигляді порошку темно-коричневого кольору та дрібних камінців DALSGLAG PL 663» виробництва РФ, що надійшов на адресу позивача на виконання умов контракту від 14.02.2014 року № 14-0315-12, укладеного позивачем з Dalmond Trade House Limited (Кіпр) та замовленого до митного оформлення шлязом подання митної декларації № 110010000/2015/020532 від 10.04.2015 року.
Згідно умов контракту умови поставки - DAP - станція Правда Дніпропетровської області; постачальник товару ТОВ «Група «Магнезит» (Росія).
Позивачем заявлено митну вартість на основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано митному органу наступні документи:
- декларацію митної вартості;
- контракт купівлі-продажу між позивачем та Dalmond Trade House Limited (Кіпр);
- рахунки (інвойси) від 27.03.2015 року та від 30.03.2015 року;
- залізничні накладні;
- рішення про визначення коду товару;
- висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи;
- сертифікати походження товару від 27.03.2015 року та від 30.03.2015 року;
- пакувальні листи від 26.03.2015 року та від 27.03.2015 року;
- сертифікати якості на товар від 24.03.2015 року та від 26.03.2015 року;
- технічні вимоги;
- експортні митні декларації від 27.03.2015 року та від 30.03.2015 року
Судом встановлено, що у відповідності до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Вищевказані документи були витребувані від позивача у зв'язку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:
- декларантом не надано до митного оформлення документів, які б підтверджували факт перерахування грошових коштів за товар, чим порушено вимоги п.12.2 зовнішньоекономічного контракту та позбавлено митний орган можливості перевірити складові митної вартості товару;
- на інвойсі від 27.02.105 року № НОМЕР_1 не міститься жодного штампу та печатки прикордонних служб, станції та митниць, що у відповідності до Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав - учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країв відправлення товару, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджено на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав - учасниць СНД рішенням № 5/32 від 13.09.2001 року, є підставою для здійснення додаткових форм митного контролю;
- до митного органу надано митну декларації країни відправлення від 27.03.2015 року та від 30.03.2015 року, митна вартість товару у яких складає 268,14 дол. США та 269,37 дол. США, яка не відповідає вартості товару, що вказана у договорі, специфікації до нього та інвойсах; продавець товару та виробник товару є пов'язаними між собою особами, що вбачається з Інтернет ресурсу і дана пов'язаність могла мати вплив на митну вартість товару;
- відповідачем виявлено наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів.
Одночасно судом встановлено, що консультації між позивачем та митним органом проведено у електронній формі; копії повідомлень податкового органу містяться у матеріалах справи разом із доказами їх направлення декларанту.
За вказаних обставин позивач був ознайомлений з переліком витребуваних документів.
Позивач відмовився надавати відповідачу додаткові документи.
Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у зв'язку з чим ним прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Листування між позивачем та митним органом під час процедури консультацій здійснювалось за допомогою електронної пошти.
Судом також встановлено, що товар був випущений відповідачем у вільний обіг під гарантії у відповідності до ч.7 ст. 55 МК України.
Відповідач листом від 02.07.2015 року № 1523/10/04-50-25-02 відмовив позивачу у визнанні заявленої митної вартості декларантом з урахуванням додаткових документів і залишив чинним рішення про коригування митної вартості товарів.
Суд зазначає, що з 01.06.2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК україни).
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння логіки правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі № 21-354а13.
У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
В постановах від 15.10.2013 р. у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі № 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.
Аналогічної позиції дотримується на сьогодні і Вищий адміністративний суд України під час перегляду справ про скасування рішень про коригування митної вартості, прийнятих вже на підставі норм Митного кодексу України 2012 року.
В ухвалах від 30.01.2014 р. у справі № К/800/41272/13 та від 17.12.2013 р. у справі № К/800/28635/13 Вищий адміністративний суд України зазначає, що аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.
При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15 та від 31.03.2015 року по справі № 21-53а15, разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Оскільки відповідач виявив розбіжності у поданих позивачем документах, а саме: розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, відсутність документів про оплату товару, а тому вправі був направити відповідні запити до позивача.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що до митного оформлення не надано платіжних документів банківської установи про оплату авансу, то суд зазначає наступне.
Згідно п.12.3 контракту купівлі-продажу від 14.02.2014 року № 14-0315-12, укладеного позивачем з Dalmond Trade House Limited (Кіпр), авансовий платіж за кожну замовлену до постачання партію товару повинен здійснюватися позивачем протягом 20-ти банківських днів з моменту отримання позивачем оригіналу відповідного рахунку.
Згідно п.11.1 вказаного вище контракту при поставці товару російського походження продавець оформляє та передає позивачу разом із товаром, зокрема. Рахунок на відвантажений товар із зазначенням номеру контракту, номеру вагону, ваги нето, ціни і вартості товару - оригінал.
За вказаних обставин позивач повинен сплатити аванс лише після отримання фактично товару.
Окрім того, п.12.3 контракту купівлі-продажу від 14.02.2014 року № 14-0315-12 містить застереження про те, що у разі виникнення такої необхідності товар, який постачається, може бути оплачений позивачем протягом 10-ти календарних днів з дати його поставки.
Cудом встановлено, що позивач під час митного оформлення товару міг не надати документ, який підтверджує його часткову оплату враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту.
Окрім того, зазначений відповідачем недолік у оформленні документів, як встановив суд під час розгляду справи, не вплинув на визначення митної вартості товару.
Щодо доводів відповідач про те, що на інвойсі від 27.02.105 року № НОМЕР_1 не міститься жодного штампу та печатки прикордонних служб, станції та митниць, що у відповідності до Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав - учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країв відправлення товару, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджено на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав - учасниць СНД рішенням № 5/32 від 13.09.2001 року, є підставою для здійснення додаткових форм митного контролю, то суд зазначає наступне.
Згідно Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав - учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країв відправлення товару, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджено на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав - учасниць СНД рішенням № 5/32 від 13.09.2001 року, «в случаях ввоза товаров из одного государства СНГ на таможенную территорию другого отсутствие на транспортных и/или коммерческих документах отметок соответствующих таможенных органов государств СНГ является основанием для применения дополнительных форм таможенного контроля»
Таким чином, відсутність відміток на транспортних або комерційних документах є підставою для застосування додаткових форм контролю.
Судом під час розгляду справи встановлено, що на залізничних накладних, які є транспортними документами, міститься відмітка митних органів як Російської Федерації так і України.
Стосовно доводів відповідачаем про те, що у експортних деклараціях країни відправлення від 27.03.2015 року та від 30.03.2015 року митна вартість товару на умовах поставки DAP ст. Правда складає 268,14 дол. США та 268,37 дол. США, то суд зазначає наступне.
У експортній декларації країни відправлення від 27.03.2015 року вказано у графі 22 інформацію про загальну вартість за рахунком у сумі 15 876,43 дол. США, у графі 42 вказано ціну товару 15 876,43 грн., у графі 46 вказано статистичну вартість товару у розмірі 14 884,96 грн. та дописано ручкою цифру 268,14.
У експортній декларації країни відправлення від 30.03.2015 року вказано у графі 22 інформацію про загальну вартість за рахунком у сумі 15 185,17 дол. США, у графі 42 вказано ціну товару 15 185,17 дол. США, у графі 46 вказано статистичну вартість товару у розмірі 14 249,51 дол. США та дописано ручкою цифру 268,37.
Ціна товару у розмірі 15 876,43 дол. США та у розмірі 15 185,17 дол. США повністю відповідає цифрам, які зазначені у інвойсах від 27.03.2015 року № НОМЕР_2 та від 30.03.2015 року № НОМЕР_3 відповідно.
Також суд вказує на те, що якщо розділити ціну товару, яка вказана у експортних деклараціях країни відправлення та масу товару нетто, то отриманні суми за одиницю товару (286,00 дол. США) повністю буде відповідати сумам за одиницю товару, які вказані у інвойсах від 27.03.2015 року № НОМЕР_2 та від 30.03.2015 року № НОМЕР_3 відповідно.
Суми у графах 46 експортних деклараціях країни відправлення визначають саме статистичну інформацію про товар.
Статистичної вартістю товару є вартість, яку мають товари у відповідності до правил, встановлених у країні статистичного обліку.
Країною статистичного обліку є Російська Федерація, оскільки товар прибув саме з цієї країни.
У відповідності до рішення Комісії Митного союзу від 20.05.2010 року №257 “Про Інструкцію з заповнення митних декларацій і формах митних декларацій», витяг з якого міститься у матеріалах справи, статистична вартість товару розраховується на основі митної вартості товару, яка вказується у графі 45 митної декларації. Якщо графа 45 митної декларації не заповнюється, статистична вартість товару розраховується на основі ціни товару, яка вказана у графі 42 митної декларації.
За вказаних обставин статистична вартість товару не є тотожною митній вартості товару; і лише останнє повинна враховуватись митним органом.
Отже, суд відхиляє даний довід відповідача.
Також судом відхиляються доводи відповідача про те, що на ціну товару вплинула пов'язаність продавця та виробника товару з наступних причин.
Згідно частин 12, 13 та 14 статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Отже, лише пов'язаність продавця та покупця товару, а не пов'язаність продавця та виробника товару, можуть мати вплив на ціну оцінюваних товарів.
Окрім того, митний орган не направляв позивачу письмових обґрунтувань під час консультації, що мав вплив на митну вартість товару пов'язаність осіб.
Як встановлено судом під час розгляду справи умови поставки товару - DAP станція Правда Придніпровської залізниці.
Термін "DAP" згідно Інкотермс 2010 означає, що витрати на транспортування, перевантаження товару до станції призначення несе продавець товару і дані витрати включені до вартості товару.
Таким чином, до митної вартості товару включені витрати на транспортування та перевантаження, а тому окремо позивачем останні не декларувались.
Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
Також у матеріалах справи міститься висновок спеціаліста від 05.06.2015 року № ГО-1904, яким підтверджено митну вартість, яка вказана позивачем у митній декларації.
За вказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 11010000/2015/20024 від 10.04.2015 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.04.2015 року № 110010000/2015/600317/1.
Стягнути з Дніпропетровської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» судовий збір у розмірі 2436,00 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 26 листопада 2015 року
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 26.11.2015 року Суддя З оригіналом згідно ОСОБА_1 ОСОБА_1