Справа: № 826/4258/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
18 листопада 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,
за участю секретаря: Присяжної Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами представника за довіреністю ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника за довіреністю ОСОБА_6 - ОСОБА_7, ОСОБА_8 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації "Громадський рух "Патріоти України", ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: Міністерство юстиції України, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання незаконною, протиправною та скасування постанови,-
Громадська організація "Громадський рух "Патріоти України" та громадяни ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовами до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: Міністерство юстиції України, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, в яких просили визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 березня 2015 року № 583 «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року в задоволенні адміністративних позовів Громадській організації "Громадський рух "Патріоти України", ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_2 відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник за довіреністю позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, позивач ОСОБА_8, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 та представник за довіреністю третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_7 звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції не повно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим представник за довіреністю позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, позивач ОСОБА_8 та треті особи ОСОБА_4 і ОСОБА_5 просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник за довіреністю третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить змінити постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовів ОСОБА_7, ОСОБА_8 тощо та в цій частині задовольнити позовні вимоги. А в частині вимог Громадської організації "Громадський рух "Патріоти України" рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_7, який також являється представником третьої особи ОСОБА_6, вказав на необхідність звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності наступних актів законодавства:
- частин 1 та 2 статті 11 Закону України від 20.04.2000р. № 1682-III "Про природні монополії";
- абзацу 5 статті 12 Закону України "Про електроенергетику";
- пункту 4 частини 1 статті 3 Закону України від 09.07.2010р. № 2479-VI "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг";
- Указу Президента України від 27 серпня 2014 року №694/2014 "Про утворення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг";
- Указу Президента України від 10 вересня 2014 року №715/2014 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Позивач ОСОБА_7 також повідомив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ним заявлялося відповідне клопотання, однак суд залишив його без задоволення за відсутності підстав для звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності норм наведених законів України та указів Президента України та зупинення провадження у справі.
Відповідно до положень статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до частини 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
За приписами статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію Про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини є джерело права.
Згідно висновків, викладених у пунктах 23, 25 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Проніна проти України", суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.
У разі ж виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правого акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акту (частина 5 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з пунктом 1 статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як сорока п'яти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
За змістом пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України і у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції України може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.
Верховний Суд України у постанові Пленуму від 13.06.2007р. № 8 "Про незалежність судової влади" зауважив на тому, що не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Остаточним Рішенням Європейського суду з прав людини від 07.10.2010р. у справі "Богатова проти України" визнано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Дослідивши конкретні обставини цієї справи, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національні суди не вчинили жодної спроби розглянути позов заявниці з точки зору конституційності законодавства, що було застосовано при нарахуванні їй пенсії, попри те, що заявниця в кожній судовій інстанції наголошувала на цьому питанні. Європейський суд з прав людини зазначив, що національні суди, маючи за національним законодавством, у разі наявності спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується судом, повноваження ініціювати відкриття конституційного провадження, цілком ігноруючи вказаний аргумент заявниці - без надання у рішеннях обґрунтування для його відхилення, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали своїх зобов'язань за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на наявність суперечностей у актах законодавства, а саме: Законі України від 20.04.2000р. № 1682-III "Про природні монополії"; Законі України від 08.07.2010р.№ 2467-VI «Про засади функціонування ринку природного газу» (в редакції Закону, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин); Законі України від 09.07.2010р. № 2479-VI "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг"; Указі Президента України від 27 серпня 2014 року №694/2014 "Про утворення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг"; Указі Президента України від 10 вересня 2014 року №715/2014 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в частині повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановлювати роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення та в контексті зазначених обґрунтувань і висновків чинного рішення Конституційного Суду України від 08.07.2008 по справі №1-39-2008 (№ 14-рп/2008), колегія суддів вважає за необхідне застосувати на стадії апеляційного розгляду справи положення пункту 4 частини 2 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України та зупинити провадження у справі № 826/4258/15 до вирішення питання щодо конституційності наведених положень актів законодавства, оскільки вирішення питання щодо їх конституційності має визначальне значення для розгляду даної справи.
Відповідно до п.4 ч.2 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі за наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.
Зважаючи на норми чинного законодавства та приймаючи до уваги досліджені обставини даної справи, колегія суддів вважає необхідним звернутися до Верховного Суду України із зазначеною ухвалою суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих вищезазначених положень законів України та зупинити апеляційне провадження у даній справі до вирішення питання щодо конституційності вищенаведених положень актів законодавства.
На підставі викладеного та керуючись п.4 ч.2 ст. 156, ст.ст. 160, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Звернутися до Верховного Суду України із зазначеною ухвалою суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень законів України та указів Президента України, а саме:
- частин 1 та 2 статті 11 Закону України від 20.04.2000р. № 1682-III «Про природні монополії»;
- статті 10 Закону України від 08.07.2010р. № 2467-VI «Про засади функціонування ринку природного газу»;
- пункту 4 частини 1 статті 3 Закону України від 09.07.2010р. № 2479-VI «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг»;
- Указу Президента України від 27.08.2014 №694/2014 "Про утворення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг";
- Указу Президента України від 10.09.2014 №715/2014 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Копію ухвали направити сторонам та Верховному Суду України (разом із копією позовної заяви та копіями ухвал про відкриття апеляційного провадження від 05.10.2015р. та від 19.10.2015р.).
Зупинити апеляційне провадження у даній справі до вирішення питання щодо конституційності наведених положень актів законодавства.
Ухвала суду в частині звернення до Верховного Суду України набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Ухвала суду в частині зупинення провадження у справі набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в порядку і у строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик
Повний текст ухвали виготовлено - 19.11.2015р.