Справа: № 826/11953/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
11 листопада 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,
за участю секретаря: Присяжної Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна" до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,-
Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 18 лютого 2015 року №125000011/2015/000066/1 та карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17 лютого 2015 року №125130005/2015/00025 та від 19 лютого 2015 року №125130005/2015/00027.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2015 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити вимоги даного позову.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "ТНК-Індастріз Україна" подало до Київської митниці Державної фіскальної служби України митну декларацію №125130005/2015/541148 з метою здійснення митного оформлення товару, а саме: бензин неетильований Преміум Євро-95 вид ІІІ (АИ-95-К5); торгівельна марка відсутня; виробник: ЗАО "Рязанская нефтеперерабатывающая компания"; країна виробництва RU.
Вказані товари ввезено позивачем на підставі контракту від 30 жовтня 2014 року №100014/10663К, укладеного між НК "Роснефть" (Росія) (продавець) та ТОВ "ТНК-Індастріз Україна" (Україна) (покупець).
Згідно пункту 5.1 вказаного контракту, ціна на товар, що поставляється, встановлюється в доларах США за метричну тону. При цьому, митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом) на рівні 324,69 USD.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав копії наступних документів: контракту від 30 жовтня 2014 року №100014/10663К та додатки до нього, рахунок-проформу, сертифікат відповідності, декларацію про відповідність, декларацію про походження товару, митну декларацію країни-експортера, лист щодо проведення аналізу відповідності цінових умов.
18 лютого 2015 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125000011/2015/000066/1 у зв'язку з виявленням розбіжностей у наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості товарів та не враховання всіх складових, а саме: не подання декларантом додаткових документів для підтвердження митної вартості.
Митна вартість товару визначена у вказаному рішенні склала 377,54 USD.
У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів відповідачем було видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17 лютого 2015 року №125130005/2015/00025.
Позивачем також було подано митну декларацію №125130005.2015.541229 з метою здійснення митного оформлення другої партії товару, за результатами перевірки якої відповідачем було видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19 лютого 2015 року №125130005/2015/00027.
Позивач заперечує правомірність винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 18 лютого 2015 року №125000011/2015/000066/1 та карток відмови у прийнятті митних декларацій від 17 лютого 2015 року №125130005/2015/00025 та від 19 лютого 2015 року №125130005/2015/00027, у зв'язку з чим просить визнати їх протиправними та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Пунктом 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України визначено, що митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із ч.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.
Згідно із ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, орган доходів і зборів зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Водночас, обов'язок доведення митної ціни товару лежить саме на позивачу, у зв'язку з чим митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
При цьому, встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як було зазначено вище, підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки Київської митниці Державної фіскальної служби України про те, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як свідчать матеріали даної справи, під час митного оформлення товару позивачем не було надано рахунок-фактуру (інвойс), наявність якого обумовлена умовами контракту від 30 жовтня 2014 року №100014/10663К.
За твердженням позивача, відсутність рахунку-фактури (інвойсу) на момент митного оформлення товару не може свідчити про недотримання ним вимог діючого митного законодавства, оскільки в якості розрахунково-платіжного документу ним було надано рахунок-проформу, який також підтверджує заявлену митну вартість товару.
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, рахунок-проформа є документом, що підтверджує митну вартість товарів якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу.
Рахунок-проформа це комерційний документ, який містить відомості про ціну товару, але не використовується для здійснення розрахунків за товар (бартер, консигнація, ордерні поставки, давальницька сировина, готова продукція, виставки, ярмарки тощо).
Оскільки імпортований позивачем товар (бензин неетильований Преміум Євро-95 вид ІІІ (АИ-95-К5) придбавався ним за договором (контрактом) купівлі-продажу, то рахунок-проформа у даному випадку не є обов'язковим документом на підтвердження його митної вартості.
При цьому, як було вірно зазначено судом першої інстанції, наданий позивачем до митного оформлення рахунок-проформа не є підставою для здійснення розрахунків між сторонами та використовується виключно з метою оформлення необхідних документів, про що зокрема зазначено у пункті 6.2.4 контракту від 30 жовтня 2014 року №100014/10663К.
Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем під час митного оформлення товару були надані митному органу документи, які не містили всіх відомостей, необхідних для митного оформлення за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що відповідач під час прийняття оскаржуваних карток відмови у митному оформленні товарів та рішення про коригування заявленої митної вартості діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, і такі рішення є правомірними.
Отже, апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-Індастріз Україна" - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик
Повний текст ухвали виготовлено - 17.11.15р.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Ключкович В.Ю.
Петрик І.Й.