19 листопада 2015 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Винту Ю. М.
Суддів : Одинака О.О., Кулянда М.І.
При секретарі : Чубрей І.І.
За участю : представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 03 серпня 2015 року, -
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення неустойки(пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, посилаючись на наступне.
З відповідачем вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 16 жовтня 2003 року до 10 липня 2007 року. Від шлюбу у них є донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 14 серпня 2008 року з відповідача стягнуто аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 15 липня 2008 року. З моменту ухвалення зазначено рішення і до червня 2012 року відповідач мав постійне місце роботи, а тому аліменти стягувались з його заробітної плати за місцем роботи та перераховувались бухгалтерією на її рахунок. З 14 травня 2012 року відповідача було звільнено з роботи, в зв'язку з чим виконавчий лист було передано з Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ до відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції в Чернівецькій області за місцем проживання боржника і з того часу державний виконавець нараховував аліменти в порядку ст.74 Закону України «Про виконавче провадження». За період з 01 червня 2012 року до 01 квітня 2015 року державним виконавцем були нараховані аліменти в сумі 12591 грн. 30 коп., з яких відповідачем було сплачено лише 2401 грн. 92 коп. Таким чином заборгованість по сплаті аліментів становить на час звернення з даним позовом до суду - 10189 грн. 38 коп.
№ 22ц-794/1435/2015 р. Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк Л.К.
Категорія : 48/50 Доповідач: Винту Ю.М.
Відповідач здоровий, працездатний, у нього немає на утриманні непрацездатних батьків, немає іншої дружини та дітей, тому у нього немає поважних причин для невчасної сплати аліментів на утримання його дитини.
Просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 65590,65 грн. від суми заборгованості по аліментах за період з 01 червня 2012 року до 01 квітня 2015 року, яка складає 10189,38 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 03 серпня 2015 року позов задоволено.
Стягнуто з відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, стягнутих рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 14 серпня 2008 року, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 65590 (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто) гривень 65 копійок та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 655 гривень 91 копійку.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції змінити зменшивши розмір неустойки до 3242 грн. 48 коп. Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і pаперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави :судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Рішення районного суду не відповідає вимогам ст.ст.213-214 ЦПК України, оскільки задовольняючи позов ОСОБА_1 у повному об'ємі судом першої інстанції не у повному об'ємі з'ясовані обставини справи, та не вірно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального права.
Відповідно до ст.196 ч.1 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Зібраними по справі доказами встановлено, що позивачка з відповідачем з 16 жовтня 2003 року по 10 липня 2007 року перебувала в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду, про що було зроблено актовий запис №18 у відділі РАЦС Чернівецького міського управління юстиції від 10 січня 2007 року(а.с.12).
Від шлюбу сторін є донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.11), яка проживає разом з позивачкою ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні, що підтверджується довідкою КЖРЕП № 5 від 12 травня 2015 року (а.с.10).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 14 серпня 2008 року з відповідача ОСОБА_3 стягнуто на користь позивачки ОСОБА_1, прізвище якої на даний час у зв'язку з реєстрацією шлюбу ОСОБА_1 (копія свідоцтва про шлюб на а.с.13), аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 15 липня 2008 року (копія рішення на а.с.14).
На підставі зазначеного рішення 14 серпня 2008 року було виписано виконавчий лист який направлено на виконання в Першотравневий відділ ДВС Чернівецького МУЮ за місцем роботи відповідача. Оскільки ОСОБА_3 до червня 2012 року працював водієм на фірмі «Бріс ЛТД», а пізніше в Чернівецькій філії «Золотий екватор», аліменти стягувались з його заробітної плати за місцем роботи та перераховувались бухгалтерією на рахунок позивачки.
Оскільки з 14 травня 2012 року відповідача було звільнено з роботи, виконавчий лист було передано з Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ на виконання до відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції в Чернівецькій області за місцем проживання боржника і з того часу державний виконавець нараховував аліменти в порядку ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно довідки ВДВС Новоселицького райуправління юстиції за період з 01 червня 2012 року до 01 квітня 2015 року державним виконавцем було нараховано аліменти в сумі 12591 грн. 30 коп., з яких відповідачем було сплачено лише суму 2401 грн. 92 коп. Таким чином заборгованість по сплаті аліментів за зазначений період становить 10189 грн. 38 коп.
Приймаючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки неустойки(пені) за прострочення сплати аліментів, на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 01.06.2012р. по 01.04.2015р. на суму 65590,65 грн. та 655,91 грн. понесених судових витрат, судом першої інстанції було помилково взято до уваги правову позицію висловлену в Постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року та не рішення Верховного Суду України які були прийняті після цього.
Так вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права та відступаючи від правової позиції щодо застосування частини першої статті 196 СК України, викладеної у постановах Верховного Суду України 11 вересня 2013 року (справа № 6-81 цс 13) та 01 жовтня 2014 року (справа № 6-149цс14), судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у справі за № 6-94цс15 від 01.07.2015 року дійшла наступного правового висновку:
З урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягують щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від сумми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, у якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Таким чином вірним є розрахунок неустойки (пені) за період 01 червня 2012року по 01 квітня 2015 року наданий відповідачем в апеляційній скарзі, згідно якого загальна сума неустойки(пені) за прострочення сплати аліментів складає 3242 грн. 48 коп.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є : неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Враховуючи наведене рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 03 серпня 2015 року слід змінити стягнувши з відповідача на користь позивачки неустойку(пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 3242,48 грн. та відповідно понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 03 серпня 2015 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 неустойку(пеню) за прострочення сплати аліментів, які стягуються за рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14 серпня 2008 року, на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 01 червня 2012 року по 01 квітня 2015 року в сумі 3242 грн. 48 коп. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
Згідно з оригіналом: