№ 2-а-1243/0514/2009р.
01 липня 2009 року м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Здоровиці О.В.
при секретарі Єфименко Т.В.,
за участю
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, про стягнення щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»,
Позивач, 15 червня 2009 року, звернувся до суду з вищезазначеним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропільському районі Донецької області. Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але позивачу, протягом 2006-2007 років ця допомога не виплачувалася, а в 2008-2009 роках виплачувалася в значно меншому розмірі, внаслідок зупинення дії та внесення змін відповідно до зазначеної статті, які в подальшому були визнанні рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 р. неконституційними. Просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів з 01.01.2006 року; визнати бездіяльність відповідача неправомірною щодо ненарахування вказаної надбавки в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року по 01.05.2009р.; зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, з 01.01.2006 року по 01.05.2009 року в сумі 4145,40 коп; та в подальшому зобов»язати відповідача проводити нарахування вказаної надбавки виходячи з 30 % мінімальної пенсії за віком.
В судовому засіданні позивач повністю підтримав свої позовні вимоги і просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, оскільки ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а саме ст.6 передбачалося введення цих пільг поетапно, протягом 2006 року, за результатами виконання бюджету в першому півріччі 2006 року, у порядку, визначеному КМУ, але у 2006 році урядом цей порядок надання пільг не впроваджувався. Крім цього кошти, які потрібні для виконання Рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 року повинні бути передбачені в законах про Державні бюджети України на 2007-2008 роки, оскільки вони передбачають внесення змін до розпису Державного бюджету України. Порядок внесення змін до Закону про Державний бюджет визначений Конституцією України та Бюджетним Кодексом України. Зокрема відповідно до ст. ст. 39, 52 Бюджетного Кодексу України визначається порядок внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України" на відповідний рік. ОСОБА_3 України як орган законодавчої влади приймає рішення про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на поточний рік". Механізм виконання рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 р. на сьогодні не визначений. Для врегулювання цієї ситуації Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах, а саме з 22 травня 2008 року - в розмірі 48,10 грн., з 1 липня 2008 року - 48,20 грн та з 1 жовтня - 49,80 грн. Тому УПФУ Добропільського району в Донецькій області в 2007-2009 роках здійснювало і здійснює позивачу вищевказану доплату до пенсії саме в тих розмірах, які передбачені вищезазначеною постановою, тобто підвищення виплачувалось відповідно до чинного на певний час законодавства. Також представник відповідача зазначила, що згідно ст.99 КАС позивач пропустила строк звернення до суду за 2007 рік, так, як звернулася до cуду тільки 15.06.2009 року, тоді як про ухвалення конституційного рішення було відомо ще в липні 2007 року, тобто з моменту висвітлення цих рішень у засобах масової інформації, тому просить відмовити в задоволені позовних вимог позивача за 2007 рік на підставі ст.100 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1 є дитиною війни, що підтверджується пенсійним посвідченням № 113166 (а.с.8), копією паспорта (а.с.7).
Законом України “Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004, який набрав чинності з 01.01.2006, встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Тобто, позивач має право отримувати державну соціальну підтримку передбачену ст. 6 зазначеного Закону.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в 2006-2007 році дану надбавку до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком не отримував. Даний факт в судовому засіданні відповідачем не заперечувався.
В 2008 році вищевказана надбавка позивачу виплачувалась відповідачем в наступних розмірах (а.с.18): з 01.01.2008 по 31.03.2008 р - 47,00 грн., з 01.04.2008 по 30.06.2008 р. - 48,10 грн., з 01.07.2008 по 30.09.2008 р. - 48,20 грн., ., з 01.10.2008 р - 49,80 грн..
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.8 КАС України задекларовано, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Це означає, що адміністративний суд не повинен застосовувати положення правового акту, у тому числі закону, якщо його застосування суперечить конституційним принципам права або порушуватиме права та свободи людини і громадянина. Адміністративний суд не повинен також допускати тлумачення закону, яке б несправедливо обмежувало ці права і свободи.
Частина 3 ст.22 Конституції України передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд з приводу спірних правовідносин щодо неотриманого підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальних пенсії за віком як дитині війни з 1 січня 2006 року зазначає наступне .
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року N 3367-IV, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.
З огляду на те, що положення статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними, суд приходить до до висновку, що дії відповідача є правомірними щодо не нарахування та виплати позивачу, як дитині війни, за 2006 рік надбавки до пенсії як «дитині війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком і тому не підлягають задоволенню.
Що стосується 2007 року суд виходить з наступного .
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, в 2007 році право позивача на виплату надбавки до пенсії за віком як «дитині війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком виникло з 9 липня 2007 року.
За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-У, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року - 380 грн., з 1 квітня 2007 року -410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп. Таким чином, для позивача розмір надбавки до пенсії відповідачем повинен був розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Аналіз вищевикладеного, дає підстави для висновку про неправомірність дій відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу надбавки до пенсії як «дитині війни» з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р..
Проте, стосовно позовних вимог щодо перерахунку та виплати позивачу доплати за 2007 рік, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін .
В судовому засіданні встановлено, що представник відповідача наполягає на застосування до вимог позивача ст.99 КАС України.
Позивач звернувся з позовом до суду 15.06.2009 року, тобто більш ніж через рік після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року. В позовній заяві та в судовому засіданні позивач вказував на те, що його законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів. Зазначав, що у зв»язку з тим, що державні соціальні гарантії дітям війни, які встановлені ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути обмежені або відмінені іншими нормативно-правовими актами, тому вважає, що його право на звернення до суду не може бути обмежено річним строком звернення до суду. Незважаючи на своє обґрунтування просив суд поновити строк звернення до суду.
Суд вважає, що строк звернення до суду з вимогами за 2007 рік позивач пропустив і причини пропуску строку суд не може визнати поважними, оскільки норми законодавства є загальновідомими і публікуються в ЗМІ. В даному випадку рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року було оприлюднено у передбаченому законодавством порядку 27.07.2007 року (надруковано в Офіційному віснику України 27.07.2007 року № 52), тобто суд зазначає, що саме з цього часу позивач міг дізнатитися про порушення свого права, але як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду лише 15.06.2009 року - більше ніж через рік після опублікування данного рішення в ЗМІ.
Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.
Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено.
Враховуючи те, що позивач звернувся з позовом до адміністративного суду 15.06.2009 р., позовні вимоги щодо зобов»язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача невиплачену суму допомогу як дитині війни за 2007 рік не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку звернення до суду відповідно до ч.1 ст.100 КАСУ.
З приводу спірних правовідносин щодо недоотриманого підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальних пенсії за віком як дитині війни в 2008 році зазначає наступне.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, а саме: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України не мають зворотної сили, а закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, враховуючи особливість юридичних наслідків визнання неконституційним нормативно-правового акту (яка проявляється в тому, що не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність) суд вважає, що рішення Конституційного Суду України зворотної дії у часі не мають і не можуть у зв'язку з цим бути поширеними на правовідносини, які мали місце на час дії відповідної правової норми, до дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.
Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що дії суб'єктів владних повноважень, які були вчинені у відповідності до вимог законів, інших правових актів або їх окремих положень, до моменту визнання останніх неконституційними, є законними і такими, що відповідають вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.
Отже, право позивача на нарахування за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 відновилося з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі N 10-рп/2008 від 22.05.2008, при цьому в тому правовому режимі, який існував до дня набрання сили змін, визнаних в подальшому неконституційними.
Таким чином, нарахування підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком має бути вчинено з дня ухвалення вищевказаного рішення Конституційного Суду України, тобто з 22.05.2008, на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції, що діяла до 01.01.2008.
Аналіз вищевикладеного, дає суду підстави для висновку про неправомірність дій відповідача щодо нездійснення виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 по 31.12.2008 р.
Щодо питання здійснення розміру нарахувань підвищення з 22.05.2008 по 31.12.2008 р. суд вважає за необхідне керуватися наступним.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.
Враховуючи викладене відповідач повинен був проводити позивачу підвищення до пенсії з 22.05.2008 року в наступних розмірах:
з травня по червень включно місяць 2008 року - по 144,30 грн. щомісяця (481,00 х 30%)
з липня по вересень включно місяць 2008 року - по 144,60 грн щомісяця (482,00 х 30%)
з жовтня по грудень включно місяць 2008 року - по 149,40 грн.щомісяця(498,00 х 30%).
Таким чином, при нарахуванні позивачу надбавки до пенсії у вигляді 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, відповідач повинен виходити з того, що розмір мінімальної пенсії за віком складає не менше прожиткового мінімуму, встановленого законом для непрацездатних осіб, який встановлений Верховною Радою України на 2008 рік.
З приводу спірних правовідносин щодо недоотриманого підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальних пенсії за віком як дитині війни з 01.01.2009 по 01.05.2009 року зазначає наступне.
Стаття 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в 2009 році діє в редакції, що існувала до 01.01.2008 року. Будь-які зміни до вказаної статті не вносились. Положення статті не зупинялись.
Відповідно до ст.54 ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік», розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Даною статтею встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення діє в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01.01.2009 року становить 498,00 грн.
Таким чином в 2009 році, з 01.01.2009 р. по 01.05.2009 р дітям війни відповідач повинен був нараховувати надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність - 498.00 грн.
Враховуючи, що відповідач з 01.01.2009 по 01.05.2009 р. проводив позивачу нарахування та виплату вищевказаної надбавки в меншому розмірі, суд вважає дії відповідача щодо нездійснення виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за вказаний період є неправомірними і тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги позивача щодо зобов»язання відповідача в подальшому здійснювати нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що в цій частині вимог позивачу слід відмовити, оскільки в межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання УПФУ Добропільського району в подальшому виплачувати щомісячну допомогу по догляду за дитиною в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, згідно змін, що будуть вноситися до законодавства, є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні або зміненні в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону.
Згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка повинна бути стягнута на користь позивача складає 0,90 грн.
Керуючись ст..ст.8, 10, 70, 71, 94, 99, 100, 159-163 КАС України, ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", Рішеннями Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, N 10-рп/2008 від 22.05.2008, ст.ст.1, 2, 8, 19, 22 Конституції України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, про стягнення щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»- задовольнити частково.
Дії Управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області щодо ненарахування та невиплати надбавки до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01.01.2009 р. по 01.05.2009 р. визнати неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 р. по 01.05.2009 р. з врахуванням виплачених надбавок до пенсії «Дітям війни» за відповідний період.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в розмірі 0,90 грн..
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 01 липня 2009 року.
Повний текс постанови складено 06 липня 2009 року.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.
Головуючий суддя О.В.Здоровиця
№ 2-а-1241/0514/2009р.
(вступна та резолютивна частини)
01 липня 2009 року м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Здоровиці О.В.
при секретарі Єфименко Т.В.,
за участю
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, про стягнення щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, про стягнення щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»- задовольнити частково.
Дії Управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області щодо ненарахування та невиплати надбавки до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01.01.2009 р. по 01.05.2009 р. визнати неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 р. по 01.05.2009 р. з врахуванням виплачених надбавок до пенсії «Дітям війни» за відповідний період.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в розмірі 0,90 грн..
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти, з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів, складання постанови у повному обсязі.
Вступна та резолютивна частини постанови складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 01 липня 2009 року.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.
Головуючий суддя О.В.Здоровиця