04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" листопада 2015 р. Справа№ 910/17711/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Гончарова С.А.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Вакулюк Д.С. - посвідчення № 018332 від 16.07.2013р.
від позивача: Тертичний Ю.І. - дов. б/н від 23.04.2015р.
від відповідача: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Нове-АД-Холдинг» в особі представництва «Нове-АД-Холдинг» АД» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015р.
у справі № 910/17711/15 (суддя Ломака В.С.)
за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста
Києва в інтересах держави в особі Інституту світової економіки і
міжнародних відносин Національної академії наук України
до Акціонерного товариства «Нове-АД-Холдинг» в особі
представництва «Нове-АД-Холдинг» АД»
про стягнення 90 861, 68 грн. та зобов'язання повернути нерухоме
майно по акту приймання-передачі
В судовому засіданні 18.11.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
В липні 2015р. Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України з позовом до Акціонерного товариства «Нове-АД-Холдинг» в особі представництва «Нове-АД-Холдинг» АД» про стягнення 90 861, 68 грн. та зобов'язання повернути нерухоме майно по акту приймання-передачі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор вказував на те, що відповідно до укладеного 28.05.2012р. між позивачем та відповідачем договору оренди останньому було передано в оренду нерухоме майно - частину нежилих приміщень загальною площею 19, 0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Леонтовича, 5 на другому поверсі Інституту - кімната № 11. Відповідач в порушення умов Договору не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 90 861, 68 грн. та крім того, після закінчення 15.05.2015р. строку дії договору не повернув орендоване майно позивачу. Враховуючи зазначене, прокурор в інтересах держави вирішив звернутись з даним позовом до суду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2015р. у справі № 910/17711/15 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Нове-АД-Холдинг» в особі представництва «Нове-АД-Холдинг» АД» на користь Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України 90 861, 68 грн. заборгованості зі сплати орендної плати.
Зобов'язано Акціонерне товариство «Нове-АД-Холдинг» в особі представництва «Нове-АД-Холдинг» АД» протягом трьох робочих днів з моменту вступу рішення в законну силу за актом приймання-передачі передати Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України нерухоме майно загальною площею 19, 0 кв.м., розміщене за адресою: місто Київ, вулиця Леонтовича, 5 на другому поверсі Інституту - кімната № 11.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Нове-АД-Холдинг» особі представництва «Нове-АД-Холдинг» АД» на користь спеціального фонду Державного бюджету України 6 154, 15 грн. судового збору.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, прокурор звернувся з даним позовом до суду з порушенням процесуального законодавства, оскільки в дійсності позов подано не в інтересах держави, а в інтересах позивача. Крім того, відповідач вказує на те, що між сторонами існувала усна домовленість про те, що відповідач забезпечує за власний рахунок охорону частини приміщень позивача, а останній зараховує відповідні витрати в оплату орендної плати; проте, в подальшому таку домовленість позивач в односторонньому порядку анулював, що на думку відповідача, є неправомірним.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Нове-АД-Холдинг» в особі представництва «Нове-АД-Холдинг» АД» 13.10.2015р. передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаптала Є.Ю., Самсін Р.І.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Самсіна Р.І. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 18.11.2015р.
17.11.2015р. від представника відповідача ОСОБА_4 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю в іншому судовому засіданні 18.11.2014р.
При цьому, колегія суддів відзначає, що представником відповідача не надано жодних доказів на підтвердження викладеного у клопотанні.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.11.215р. заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених позивачем у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 18.11.2015р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а .с 151), не з'явився.
Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов'язковою не визнавалась, відповідачем на загальних підставах не доведено неможливість заміни представника ОСОБА_4 на іншого представника, та неможливість направлення іншого представника в судове засідання 18.11.2015р., зважаючи на відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 28.05.2012р. між Інститутом світової економіки і міжнародних відносин НАН України (позивач, орендодавець за договором) та Представництвом «Нове-АД-Холдинг» АД» (відповідач, орендар за договором) укладено договір оренди нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковуються на балансі Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - частину нежилих приміщень загальною площею 19,0 кв.м., розміщене за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5, на другому поверсі будівлі Інституту - кімната № 11 (19,0 кв.м.), що перебуває на балансі Інституту, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від 30.11.2011р. і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 30.11.2011р. 216 845, 86 грн.
Згідно п. 3.1., 3.3. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу , затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 01.10.95 № 786 зі змінами (далі - Методика розрахунку) та за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди - травень 2012р. 174, 00 грн. за 1 кв. м. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць
Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.
Цей договір, згідно п. 10.1., діє з 28.05.2012р. до 15.05.2015р. включно.
Відповідно до п. 10.4. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною Договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.
28.05.2012р. між сторонами підписано акт приймання-передачі орендованого майна, що знаходиться на балансі Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв спірне майно в оренду.
У зв'язку із закінченням строку дії договору оренди позивач звернувся до відповідача з листом № 32 від 21.05.2015р. про повернення орендованого майна та сплату заборгованості, в якому повідомив, що 15.05.2015р. закінчився строк дії Договору, з огляду на що вимагав повернути орендоване приміщення та сплатити борг в сумі 90 861, 68 грн.
Однак, відповідачем вказаний лист залишено без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.
Як стверджує прокурор та позивач, і не спростовано відповідачем, внаслідок порушення взятих на себе зобов'язань та несплати орендної плати за період лютий 2013р. - травень 2015р. за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 90 861, 68 грн.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки за період лютий 2013р. - травень 2015р. відповідач дійсно користувався орендованим приміщенням згідно договору оренди від 28.05.2012р., що ним не заперечується, згідно акту прийому-передачі приміщення з оренди не повернуто орендодавцеві, відповідач зобов'язаний перераховувати позивачеві орендну плату щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця, відповідно до умов спірного договору оренди від 28.05.2012р., у зв'язку з чим строк виконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати на момент звернення прокурора з позовом до суду настав.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 90 861, 68 грн. заборгованості по орендній платі, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на досягнення між сторонами усної домовленості щодо порядку сплати орендної плати шляхом зарахування плати за охоронні послуги, здійснені відповідачем, в рахунок погашення орендної плати, не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів досягнення такої усної домовленості між сторонами та її виконання, в той час як спірним договором встановлено обов'язок відповідача щомісячно сплачувати позивачу орендну плату.
Щодо вимог прокурора про зобов'язання відповідача протягом трьох робочих днів з моменту вступу рішення в законну силу за актом приймання-передачі передати позивачу нерухоме майно загальною площею 19, 0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Леонтовича, 5 на другому поверсі Інституту - кімната № 11, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачені правові наслідки припинення або розірвання договору оренди, відповідно до ч. 1 якої у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Згідно п. 10.9. договору сторонами було визначено, що у разі припинення або розірвання договору орендоване майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі, якщо орендар затримав повернення орендованого майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідач звільнив орендоване приміщення та повернув його позивачу.
При цьому, колегія суддів відзначає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути орендоване приміщення відповідають способу захисту, який передбачено нормами чинного законодавства, з огляду на наступне.
Обов'язок відповідача повернути позивачу об'єкт оренди у разі припинення договору найму унормований ст. ст. 785, 795 Цивільного кодексу України та передбачений умовами п. п. 10.9., 10.11. договору шляхом підписання акта приймання-передачі.
Однак, підписання акту приймання-передачі підтверджує факт звільнення (повернення) майна з оренди, а без фактичного звільнення орендованого приміщення акт приймання-передачі втрачає сенс.
Нормами статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, передбачено: примусове виконання обов'язку в натурі, присудження до виконання обов'язку в натурі, і якщо колишній орендар не звільняє орендовані приміщення після закінчення строку дії договору оренди, то позовна вимога про його зобов'язання звільнити (повернути) орендоване нежитлове приміщення як примусове виконання обов'язку в натурі відповідає приписам ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, а на підтвердження звільнення приміщення та повернення майна сторони мають скласти акт приймання-передачі.
При цьому, згідно вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України судом, враховуючи умови п. 10.9. спірного Договору оренди, встановлюється строк вчинення відповідних дій тривалістю 3 робочих дні з моменту набрання рішенням законної сили.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу нерухоме майно по акту приймання-передачі, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.
Посилання апелянта на те, що у прокурора відсутні правові підстави для звернення до суду з даним позовом, не заслуговують на увагу виходячи з наступного.
Так, відповідно ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
В силу приписів ч. 1 та ч. 2 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.
Інститут світової економіки і міжнародних відносин HAH України є держаною бюджетною науковою установою, економічну основу діяльності якого становить бюджетне фінансування.
Інститут перебуває у віданні HAH України, яка відповідно до Статуту HAH України, є вищою державною науковою організацією України, що заснована на державній власності, економічну основу діяльності якої, в тому числі становить державне майно, що безоплатно передано державою у безстрокове користування для статутної діяльності.
Відповідно до свідоцтва про право власності від 03.06.2003р. № 402-В, виданого Головним Управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), адміністративний будинок Інституту Світової економіки і міжнародних відносин HAH України площею 1326, 5 кв.м., який розташований в м. Києві по вул. Леонтовича, 5 (літера А) належить державі Україна на праві державної власності. (а. с. 69).
Згідно з частиною другою статті 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.
Отже, у даній справі, на думку колегії суддів, з огляду на встановлену прокурором відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, прокурор не позбавлений права заявити позов в інтересах держави від власного імені та від імені балансоутримувача державного майна з огляду на його правовий статус.
Враховуючи вищевикладені обставини та матеріали справи, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України, оскільки матеріали справи свідчать про порушення інтересів держави, які виражаються в ненадходженні коштів від оренди державного майна, яке знаходиться у віданні HAH Україні та перебуває на балансі Інституту, який є бюджетною науковою установою.
Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 22.09.2015р.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Нове-АД-Холдинг» в особі представництва «Нове-АД-Холдинг» АД» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015р. у справі № 910/17711/15 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015р. у справі №910/17711/15 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/17711/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Є.Ю. Шаптала
С.А. Гончаров