04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" листопада 2015 р. Справа№ 910/13243/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Отрюха Б.В.
Тищенко А.І.
За участю представників:
від позивача: Решетняк Д.П. - за дов.
від відповідача: Лещенко О.В. - за дог.
Хижняк І.В. - керівник
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада»
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2015
у справі № 910/13243/15 (суддя Комарова О.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-ізраїльське підприємство «Ям сервіс Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада»
про стягнення заборгованості у розмірі 122 103, 62 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-ізраїльське підприємство «Ям сервіс Україна» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» (далі, відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки №27/11/14-1р від 27.11.2014 в розмірі 122 103,62 грн., з яких 78 352,05 грн. основного боргу, 13 794,25 грн. пені, 3% річних у розмірі 888,71 грн. та інфляційних втрат у розмірі 29 068,61 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2015 у справі №910/13243/15 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-ізраїльське підприємство «Ям сервіс Україна» на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду грошові кошті: основний борг в розмірі 78 352, 05 грн., пені - 13 794,25 грн., 3% - 888,71 грн., інфляційний борг - 29 068,61 грн. та судовий збір - 1 827,00 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2015 у справі №910/13243/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт поставки товару за Договором поставки №27/11/14-1р від 27.11.2014 на суму 78 352,05 грн.
Видаткові накладні № -0001208 та № -0001209 від 28.11.2014, на які посилається суд в оскаржуваному рішенні, не відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо обов'язкових реквізитів первинних документів. Підписи на видаткових накладних від імені ОСОБА_5 йому не належать, відсутня печатка відповідача.
Крім того, відповідач заперечував належність підписів на наявних у матеріалах справи довіреностях на отримання матеріальних цінностей №2565, № 2566 від 28.11.2014 особам, що їх підписали, а саме керівнику підприємства ТОВ «ВКФ «Тріада» Хижняку І.В., головному бухгалтеру ОСОБА_6 та ОСОБА_5
Враховуючи зазначене, відповідач посилається на необґрунтоване відхилення судом першої інстанції його клопотання про проведення у справі комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертизи, оскільки з'ясування дійсності (чи недійсності) первинного документу, у тому числі підпису (як обов'язкового реквізиту первинного документу), за яким можна ідентифікувати особу, відповідальну за здійснення господарської операції, належить до предмету доказування у даній справі.
З огляду на вищевикладене, до апеляційної скарги відповідачем додане клопотання про проведення у справі судово-почеркознавчої та технічної експертизи первинних документів щодо справжності підписів на первинних документах.
Також, у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд під час розгляду справи не з'ясував наявності всіх документів на товар, зокрема, у матеріалах справи відсутні рахунки-фактури та підписані сторонами чи перевізником товарно-транспортні накладні, які могли б підтвердити факти перевезення товару за договором.
Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» у справі №910/13243/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 01.10.2015.
01.10.2015 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду письмові пояснення у справі, до яких додав копію висновку почеркознавчого дослідження підписів ОСОБА_5 № 1373 від 14.09.2015 Київської незалежної судово-експертної установи. У вказаних поясненнях відповідач зазначив, що за допомогою почеркознавчого дослідження встановлено факт фальсифікації підписів, які містяться в первинних документах.
У зв'язку із перебуванням судді Тищенко А.І. на лікарняному, розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/13243/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Федорчук Р.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Федорчук Р.В., розгляд справи вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 01.10.2015.
Представник позивача заявив у судовому засіданні 01.10.2015 усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитись із матеріалами справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 розгляд справи відкладено на 13.10.2015.
12.10.2015 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду письмові пояснення з приводу заявленого відповідачем у апеляційній скарзі клопотання про призначення у справі судової експертизи, а також відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2015 у справі №910/13243/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» без задоволення.
У зв'язку з виходом із лікарняного судді Тищенко А.І., яка входить до постійного складу судової колегії, розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 розгляд справи №910/13243/15 вирішено здійснити у наступному складі суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., розгляд справи вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 13.10.2015.
У судовому засіданні 13.10.2015 колегією суддів було поставлено на обговорення питання про виклик у наступне судове засідання головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» ОСОБА_6, керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» Хижняка І.В., а також ОСОБА_5, яке представником відповідача було підтримано, а представником позивача - залишено на розсуд суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 розгляд справи відкладено на 22.10.2015, викликано у судове засідання головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» ОСОБА_6, керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» Хижняка І.В., а також ОСОБА_5 для дачі пояснень у порядку статті 30 Господарського процесуального кодексу України.
У судове засідання, призначене на 22.10.2015, на виклик суду з'явились головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-ізраїльське підприємство «Ям сервіс Україна» ОСОБА_7 та головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» ОСОБА_6
ОСОБА_5 на виклик суду не з'явився.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 розгляд справи відкладено на 19.11.2015, викликано у судове засідання повторно для дачі пояснень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» Хижняка І.В., а також ОСОБА_5; зобов'язано сторін надати суду реєстр операцій, який додається до податкової декларації з податку на додану вартість за період, який включає в себе листопад 2014 року.
18.11.2015 на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 у справі №910/13243/15 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду реєстр виданих та отриманих податкових накладних за звітний період (листопад 2014 року) платника ТОВ «Спільне українсько-ізраїльське підприємство «Ям сервіс Україна» та квитанцію №2 (на підтвердження отримання органом Міндоходів (Державної фіскальної служби України) Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за період листопад 2014 року)).
Вказані документи були оглянуті колегією суддів та долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду 22.10.2015 у справі №910/13243/15 в частині надання реєстру операцій ТОВ «ВКФ Тріада», який додається до податкової декларації з податку на додану вартість за період, який включає в себе листопад 2014 року, не виконав.
У судове засідання, призначене на 19.11.2015, для дачі пояснень з'явився керівник ТОВ «ВКФ Тріада» Хижняк І.В., який зазначив, що підписи на довіреностях на отримання матеріальних цінностей №2565, № 2566 від 28.11.2014 йому не належать, кому належать вказані підписи йому не відомо. Водночас, жодних заперечень щодо отримання відповідачем товару згідно спірних видаткових накладних суду не надав, зазначивши, що поставлена позивачем продукція відповідачем використовується на виробництві.
ОСОБА_5 на виклик суду не з'явився.
У судових засіданнях відповідач підтримував заявлене ним клопотання про призначення у справі комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертизи первинних документів щодо справжності підписів на них.
Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечував.
У судовому засіданні 19.11.2015 колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» Хижняка І.В., який був викликаний до суду для дачі пояснень, оголосила про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертизи первинних документів щодо справжності підписів на них з підстав, що будуть викладені у мотивувальній частині постанови.
Після вирішення у судовому засіданні 19.11.2015 клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи, представником відповідача Лещенко О.В. було подано заяву про відвід судової колегії у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів Отрюха Б.В., Тищенко А.І., яка ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 була залишена без задоволення.
Представник позивача у судових засіданнях проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача у судових засіданнях підтримував доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Як підтверджується матеріалами справи, 27.11.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-ізраїльське підприємство «Ям сервіс Україна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» (покупець) було укладено Договір поставки № 27/11/14-1р (далі, Договір) (том 1, а.с. 15-21) відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язаний був поставити покупцю витратні матеріали для поліграфії (товар), а покупець - прийняти та оплатити постачальнику його вартість в строки та в порядку, передбаченому даним Договором.
Асортимент, кількість та вартість товару, що поставляється покупцю, узгоджується обома сторонами в Додатку (специфікації) до даного Договору. Сторони домовились про наступне: покупець зобов'язується викупити товар в кількості, узгодженій сторонами в підписаному сторонами додатку до даного Договору, повністю здійснивши оплату товару в національній валюті України - гривні в порядку, передбаченому даним Договором (пункти 2.1., 2.3. Договору).
Відповідно до пункту 4.7. Договору товар вважається поставленим покупцю з моменту підписання покупцем видаткової накладної на товар, що постачається (даний момент вважається моментом поставки). В момент здійснення поставки покупець зобов'язаний передати постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання товару.
Згідно пункту 6.1. Договору розрахунок за кожною з поставлених партій товару відповідач виконує в строк не більше 30 (тридцяти) календарних днів з дати постачання товару згідно пункту 4.7. Договору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов Договору постачальник передав, а покупець прийняв товар на загальну суму - 78 352,05 грн. Натомість, відповідач поставлений товар не оплатив, внаслідок чого у нього і виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 78 352,05 грн. Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати товару.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-ізраїльське підприємство «Ям сервіс Україна» з огляду на наступне.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та пунктів 4.7., 6.1. Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар за кожною з поставлених партій в строк не більше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання покупцем видаткової накладної на поставлений товар.
Позивач на підтвердження належного виконання ним своїх зобов'язань за Договором, а саме поставку відповідачу товару на загальну суму 78 352,05 грн., надав суду видаткові накладні №№ -0001208, -0001209 від 28.11.2014, оригінали яких наявні в матеріалах справи (том 1, а.с. 223, 225).
Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно пункту 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
При цьому, слід зазначити, що вимоги наведених норм чинного законодавства щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі №5023/5085/12.
У відповідності до пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (пункт 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013).
З наявних у матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що зі сторони відповідача товар був отриманий ОСОБА_5, підпис якого міститься на видаткових накладних.
ОСОБА_5 діяв на підставі виданих йому довіреностей на отримання матеріальних цінностей №2565, № 2566 від 28.11.2014, підписаних керівником ТОВ «ВКФ Тріада» Хижняком І.В. і головним бухгалтером ОСОБА_6 та засвідчених печаткою підприємства.
Відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію», яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно пункту 65 вказаної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату печатки ТОВ «ВКФ Тріада», її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.
Таким чином, відтиск штампу підприємства, наявний, зокрема, на довіреностях на отримання матеріальних цінностей №2565, № 2566 від 28.11.2014, є свідченням того, що начальник виробництва ОСОБА_5 був належним чином наділений повноваженнями на отримання від імені відповідача товару за спірними накладними.
Посилання скаржника на відсутність печатки підприємства відповідача на спірних накладних не приймається судом до уваги, оскільки Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначена обов'язковість наявності особистого підпису відповідальної особи, у той час як вимога щодо засвідчення підпису печаткою не є імперативною.
Водночас, відповідачем заперечується факт належності підписів на спірних видаткових накладних ОСОБА_5, а також належність підписів на наявних у матеріалах справи довіреностях на отримання матеріальних цінностей №2565, № 2566 від 28.11.2014 особам, що їх підписали, а саме керівнику підприємства ТОВ «ВКФ «Тріада» Хижняку І.В., головному бухгалтеру ОСОБА_6 та ОСОБА_5, у зв'язку з чим скаржник просив суд призначити у справі комплексну судово-почеркознавчу та технічну експертизу для з'ясування дійсності (чи недійсності) спірних видаткових накладних, які є первинними бухгалтерськими документами.
Розглянувши вказане клопотання відповідача колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
У відповідності до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 1 Закону «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, і згідно з частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (пункт 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23.03.2012).
Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів.
Так, предметом доказування у даній справі є з'ясування факту поставки відповідачу товару.
Колегія суддів зазначає, що окрім спірних видаткових накладних у матеріалах справи містяться надані на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 21.07.2015 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві копії податкових декларацій ТОВ «ВКФ Тріада» з податку на додану вартість, зокрема, за листопад 2014 року з додатками № 5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), в яких відображені господарські операції з поставки позивачем відповідачу товарів.
Факт поставки відповідачу товарів згідно спірних видаткових накладних підтверджується також реєстром виданих та отриманих податкових накладних за звітний період (листопад 2014 року) платника ТОВ «Спільне українсько-ізраїльське підприємство «Ям сервіс Україна», у пунктах 101, 102 яких відображені господарські операції з поставки 28.11.2014 відповідачу товару на загальну суму 78 352,05 грн. та квитанцією №2, якою підтверджується факт отримання органом Міндоходів (Державної фіскальної служби України) Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за період листопад 2014 року.
Крім того, керівник ТОВ «ВКФ Тріада» Хижняк І.В., надаючи пояснення у судовому засіданні 19.11.2015, жодних заперечень щодо неотримання відповідачем товару на загальну суму 78 352,05 грн. суду не надав, зазначивши, що поставлена позивачем продукція використовується ТОВ «ВКФ Тріада» на виробництві.
Тобто, наявними у матеріалах справи доказами у сукупності підтверджується факт виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за Договором, що є підставою виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, а відтак, призначення у справі комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертизи із заявлених відповідачем питань є недоцільним, оскільки спірні видаткові накладні є не єдиними доказами у справі, якими підтверджується факт поставки товару. Крім того, вирішуючи питання щодо призначення у справі судової експертизи, судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Як уже зазначалося вище, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).
Посилання відповідача у апеляційній скарзі на ненадання йому позивачем рахунку-фактури не спростовують вищезазначених висновків суду, оскільки рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, носить лише інформаційний характер та не підтверджує факт здійснення господарської операції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2014 у справі № 922/2981/13.
Крім того, сторони умовами Договору узгодили, що строк оплати настає саме з моменту підписання видаткової накладної (пункти 4.7., 6.1. Договору), а тому відсутність у матеріалах справи товарно-транспортних накладних також не спростовує висновків суду першої інстанції.
За таких обставин безпідставними є доводи скаржника стосовно відсутності у нього обов'язку з оплати отриманого товару, оскільки умовами договору та положеннями статті 692 Цивільного кодексу України закріплено, що факт отримання товару є підставою для проведення розрахунків.
Доказів на підтвердження оплати отриманого товару відповідачем суду не надано.
Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 78 352,05 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви, враховуючи наведені положення Договору, є таким, що настав.
Також, позивач просив стягнути з відповідача 13 794,25 грн. пені, 3% річних у розмірі 888,71 грн. та 29 068,61 грн. інфляційних втрат.
З приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування пені є штрафною санкцією та, відповідно, окремим видом господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день такого прострочення.
З огляду на те, що сума основної заборгованості становить 78 352,05 грн., колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, вважає його арифметично вірним, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 13 794,25 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 888,71 грн. та 29 068,61 грн. інфляційних втрат за порушення відповідачем зобов'язань за Договором.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, вважає його арифметично вірним, сума 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані позивачем, не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний період, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 888,71 грн. та 29 068,61 грн. інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Отже, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим колегія суддів вважає висновки Господарського суду міста Києва щодо стягнення з відповідача визначеної грошової суми обґрунтованими.
Сплату вказаної суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Тріада» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2015 у справі № 910/13243/15 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2015 у справі № 910/13243/15 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/13243/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді Б.В. Отрюх
А.І. Тищенко