79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.11.2015р. Справа№ 914/3237/15
За позовом: Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені ОСОБА_1, м.Львів
до відповідача: Приватного підприємства «Альфабудсервіс», с. Годовиця, Пустомитівський район, Львівська область
про стягнення 10 654,00грн.
Суддя Коссак С.М.
при секретарі Куць М.Я.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю №1180-16 від 15.06.2015р.
Від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 10.11.2015р.
На розгляд господарського суду Львівської області Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій імені ОСОБА_1 подано позов до Приватного підприємства “Альфабудсервіс”, про стягнення 10 654,00грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.09.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 05.10.2015р., про що сторони були повідомлені належним чином під розписку, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (оригінали поштівок - в матеріалах справи).
В судовому засіданні 05.10.2015р. з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи оголошено перерву до 02.11.2015р.
02.11.2015р. судом винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладено розгляд справи на 16.11.2015р.
З підстав зазначених в ухвалі суду від 16.11.2015р. розгляд справи відкладено на 23.11.2015р.
В судовому засіданні 23.11.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задоволити.
В судовому засіданні 23.11.2015р. представник відповідача проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву (вх.№47170/15 від 02.11.2015р.) та додаткових запереченнях на позовну заяву (вх.№ 49489/15 від 16.11.2015р.). Просить в частині стягнення 8 864,00 грн. відмовити, а в частині стягнення 1 790,00 грн. провадження у справі припинити, у зв'язку оплатою відповідачем заборгованості під час розгляду справи в суді в розмірі 1 790,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.10.2015р. № 1241.
В судовому засіданні 23.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.
24.12.2012р. Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій імені ОСОБА_1 (замовник, позивач у справі) та Приватним підприємством «Альфабудсервіс» (виконавець, відповідач у справі) укладено договір № 256 виконання робіт (надалі - Договір № 256) та 10.07.2013р. укладено договір підряду № 10/07 (надалі - Договір №10/07).
Відповідно п. 1.1. Договору № 256 замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи: поточний ремонт приміщень музею підків Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені ОСОБА_1 за адресою м. Львів, вул. Пекарська, 50. Загальна суму договору становить 25 914,00 грн. Виконавець виконує роботи згідно з нормативними документами. Замовник зобов'язується оплатити роботи не пізніше 3-ох днів з дня виконання. Роботи приймається замовником згідно акту передачі-прийомки (п.п. 1.2., 2.2., 2.3., 2.4. Договору № 256).
Згідно Договору № 256 роботи виконанні у термін та в повному обсязі. Оплата за Договором № 256 виконана в повному обсязі, що стверджується позивачем, відповідачем та підтверджується платіжним дорученням від 08.02.2013р. № U147496 на суму 25 914,00 грн.
Відповідно п. 1.1. Договору №10/07 замовник доручає, а підрядник (відповідач у справі) зобов'язується власними силами та із матеріалів виконати відповідно до умов цього Договору роботи по Капітальний ремонт приміщень для клініки дрібних тварин по вул. К. Левицького, 65 у м. Львові, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи.
Відповідно до п. 5.4. Договору № 10/07 замовник здійснює контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, якості та вартості виконаних робіт проекту, кошторису та БНіП.
Здача-приймання робіт, виконаних підрядником (відповідачем) по цьому Договору, здійснюється щомісячно і оформляється ОСОБА_4 виконаних робіт, який становить невід'ємну частину даного Договору(п. 5.7. Договору № 10/07).
Відповідно до п. 5.8. Договору №10/07 акт виконаних робіт, що підлягає підписанню, складається та подається замовнику на розгляд у 2-х примірниках. Замовник на протязі 5 (п'яти) днів з моменту отримання ОСОБА_4 повинен підписати чи узгодити розрахунки по коригуванню. Процес розгляду та коригування не може перевищувати 7 (семи) днів з моменту передачі ОСОБА_4 виконаних робіт Замовнику.
На виконання умов Договору №10/07 між сторонами підписано ОСОБА_4 виконаних робіт. Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013р. підписаний замовником 25.11.2013р. та ОСОБА_4 №4 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. підписаний замовником 27.12.2013р. ОСОБА_4 підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень. Крім цього, замовником не подано ніяких застережень та зауважень щодо коригування ціни.
Як зазначається відповідачем та підтверджується позивачем, ОСОБА_4 №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013р. від 25.11.2013р. на суму 230 215,14 грн. та ОСОБА_4 №4 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. від 27.12.2013р. на суму 411 764,71 грн., що в сумі складають 641 979,85 грн. позивачем не оплачені. Належних та допустимих доказів оплати згідно актів виконаних будівельних робіт за листопад та грудень 2013р. позивачем не подано.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що працівниками Державної фінансової інспекції у Львівській області була проведена ревізія фінансово - господарської діяльності Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені ОСОБА_1 за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р., за результатами якої складено ОСОБА_4 ревізії № 07-26/01 від 23.03.2015р., яким було виявлено, зокрема, завищення вартості виконаних робіт за Договором № 256 від 24.12.2012р. на загальну суму 1 790,00 грн. та за актом виконаних робіт КБ-2в за грудень 2013р. (Договір №10/07 від 10.07.2013р. ) на загальну суму 8 864,00 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги обставинами, встановленими у ОСОБА_4 ревізії № 07-26/01 від 23.03.2015р. просить відшкодувати збитки за Договором № 256 від 24.12.2012р. в сумі 1 790,00 грн. та Договором № 10/07від 10.07.213р. в сумі 8 864,00 грн., що в сумі складає 10 654,00 грн.
Представником відповідача, подано платіжне доручення від 02.10.2015р. № 1241 про здійснення оплати в сумі 1 790,00 грн. за перевіркою Державної фінансової інспекції у Львівській області.
Позивачем (замовником) доказів належного виконання умов Договору № 10/07 щодо оплати виконаних робіт, згідно актів виконаних будівельних робіт за листопад та грудень 2013р., які підписані у двосторонньому порядку без зауважень та скріплені печатками сторін не подано.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до приписів статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договорів підряду в силу пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У відповідності зі ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Статтею 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно приписів частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Згідно статті 189 ГК України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Частиною другою статті 190 ГК України встановлено, що вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Згідно до статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що згідно Договору № 256 сторонами виконано зобов'язання за Договором. Крім цього, підчас розгляду справи в суді відповідачем добровільно та за взаємною згодою з позивачем здійснено оплату по поверненню коштів позивачу в сумі 1 790,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.10.2015р. № 1241.
Відповідно до абзацу 1 та 3 п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Суд приходить до висновку, про припинення провадження у справі в частині стягнення коштів згідно Договору № 256 в сумі 1 790,00 грн. на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо стягнення коштів у розмірі 8 864,00 грн. за актом виконаних робіт за грудень 2013р. згідно Договору № 10/07.
Сторонами підписані довідки про вартість виконаних робіт за листопад, грудень 2013р. та акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад та грудень 2013р. за Договором № 10/07 без зауважень. Позивач не заявляв про допущені у роботі відступи від умов договору; не висловлював жодних претензій щодо обсягу і якості виконаних відповідачем робіт; від його імені не надходило мотивованої відмови від приймання виконаних робіт, а обсяг робіт погоджений сторонами, недоліків під час виконання робіт позивачем не було виявлено.
З матеріалів справи не вбачається, що даний Договір № 10/07 в частині визначення ціни були визнанні в установленому законом порядку недійсними у зв'язку з їх завищенням чи до них були внесені відповідні зміни. Крім цього, позивачем не вчинялось і будь - яких дій щодо коригування суми оплати за участю підрядника в установленому порядку.
Крім цього, судом встановлено, що позивачем не подано належних та допустимих доказів виконання умов Договору № 10/07 щодо оплати виконаних робіт, згідно актів виконаних будівельних робіт за листопад та грудень 2013р.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків.
Відповідно статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України).
Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:
- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;
- наявність збитків;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;
- вина боржника.
Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивачем не було доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання, яка спричинила шкідливий результат для зобов'язаного контрагента, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи.
Позивач просить стягнути з відповідача 8 864,00 грн. завищення вартості виконаних робіт відповідно ОСОБА_4 ревізії від 23.03.2015р. № 07-26/0, у якому зазначено про те, що ПП «Альфабудсервіс» (відповідачем) в акті виконаних робіт форми КБ-2в за грудень 2013р. (сума акту 411 764,71 грн.) зайво включено вартість брусів обрізних з хвойних порід в кількості 1,19 м3. Що відповідачем порушено п.3.3.9 ДБН Д.1.1-1-2000 чим завищено вартість робіт на суму 8 864,00 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) позивачу.
Однак, належних та допустимих доказів оплати ОСОБА_4 виконаних робіт за грудень 2013р. від 27.12.2013р. на суму 411 764,71 грн. згідно Договору № 10/07 позивачем не подано. Отже позивач просить стягнути з відповідача кошти, згідно Договору №10/07 від 10.07.2013р. за завищення вартості виконаних робіт за актом виконаних робіт за грудень 2013р в сумі 8 864,00 грн., не оплативши його.
Враховуючи, що позивачем не доведено порушення умов Договору №10/07 укладеного між сторонами, а відтак і наявності складу цивільного правопорушення, що унеможливлює стягнення з відповідача в якості збитків грошових коштів у розмірі 8 864,00 грн.
Доводи позивача про те, що підставою для стягнення збитків з відповідача є акт Державної фінансової інспекції у Львівській області від 23.03.2015р. № 07-26/01 є необґрунтованими, враховуючи наступне.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Отже, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки Головного контрольно-ревізійного управління України, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.
Разом з тим, виявлені за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені ОСОБА_1 порушення можуть бути підставою для притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.
Так, згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України (затверджено Указом Президента України від 23.04.2011р. № 499/2011) врегульовано вжиття Держфінінспекцією України відповідно до покладених на неї завдань заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб. Такі заходи вживаються в установленому порядку Держфінінспекцією України як центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Акт перевірки вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-договірних відносин.
З наведеного слідує, що акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 908/360/15-г від 18.08.2015р.
Крім цього, складений ОСОБА_4 № 07-26/01 від 23.03.2015р. не є належним чи допустимим доказом порушення відповідачем договірних зобов'язань, а є результатом тлумачення третьою особою змісту правовідносин, що існувала між сторонами, та нормативно - правових актів, які застосовуються до даних правовідносин.
Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справі № 5027/169/2012 від 21.01.2013р. та у справі № 5027/26/2012 від 17.12.2012р.
Таким чином, вимога про стягнення збитків завданих шляхом завищення вартості робіт згідно акту виконаних робіт за грудень 2013р. за Договором № 10/07 в сумі 8 864,00 грн., є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.
Однак, за подання позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 827,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.06.2015р. № 413 , замість належних до сплати 1 218,00 грн.
Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та у разі закриття (припинення) провадження у справі.
Судові витрати в частині відмови в позовних вимогах покладаються на позивача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 22 , 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. В частині стягнення 1 790,00 грн. провадження у справі припинити.
3. В частині стягнення 8 864,00 грн. відмовити.
Повне рішення складено та підписано 26.11.2015 року.
Суддя Коссак С.М.