"25" листопада 2015 р.Справа № 916/3287/15
За позовом Концерну "Техвоєнсервіс";
До відповідача Військової частини НОМЕР_1 ;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України
про стягнення 78504,75 грн.
Суддя Літвінов С.В.
Представники:
Від позивача: Татарчук Р.О. по довіреності.
Від відповідача: не з'явився
Від третьої особи: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Концерну "Техвоєнсервіс", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості у розмірі 78504,75 грн., а саме: 42000,00 грн основного боргу, 32010,17 грн. витрат від інфляції, 4494,58 грн.- 3% річних та судового збору.
Ухвалою суду від 10.08.2015 року порушено провадження у справі № 916/3287/15 за позовом Концерну "Техвоєнсервіс" до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 78504,75 грн.(суддя Панченко О.Л.)
Розпорядженням в.о. кервника апарату господарського суду Одеської області № 1512 від 07.10.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Панченко О.Л. з 01.10.2015р. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл справи. Справу №916/3287/15 передано на розгляд судді Літвінову С.В.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.10.2015р. справу прийнято до провадження суддею Літвіновим С.В.
30.10.2015р. представник позивача звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 42000,00 грн основного боргу, 31418,73 грн. витрат від інфляції, 3231,12 грн.- 3% річних та судового збору.
02.11.2015р. в судовому засідані відповідач надав клопотання (вх.№2-6014/15), згідно якого просить суд залучити до участі у справі №916/3287/15 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державну казначейську службу України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.11.2015р. залучено до участі у справі №916/3287/15 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державну казначейську службу України
Відповідач надав відзив на позов відповідно якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві..
В судовому засіданні 25.11.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
Концерн «Техвоєнсервіс» є держаним господарським об”єднанням, заснованим на державній власності, створеним на підставі наказу Міністра оборони України № 309 від 07.06.2005 року. Концерн належить до сфери управління Міністра оборони України та здійснює свою діяльність на основі та відповідно до вимог законодавства України і Статуту Концерну «Техвоєнсервіс», який затверджується Міністром оборони України.
Відповідно до листа Начальника штабу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 27.07.2015 № 154/12/1-2534 правонаступником військової частини НОМЕР_2 є військова частина НОМЕР_1 .
Між Військовою частиною НОМЕР_2 , в особі командира військової частини, який діє на підставі Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.97 № 300, з однієї сторони та Концерном «Техвоєнсервіс», в собі генерального директора Кравченка Максима Валентиновича, який діяв на підставі Статуту, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2005 року №309, з другої сторони, був укладений договір про надання послуг за кошти Державного бюджету від 16 листопада 2012 року № 17/12 (225/к/218-12Д).
Предметом даного договору є надання послуг з ремонту спеціального автомобіля УРАЛ-375 у кількості однієї одиниці в термін до 30.12.2012 року. Вартість робіт становить 42000,00 грн
Згідно п.2.7. Договору приймання-передавання автомобіля після проведення ремонтних робіт здійснюється у відповідності з вимогами нормативно-технічної документації та оформляється Актом приймання-передавання і Акту наданих послуг, який підписується уповноваженими особами Виконавця і представника Замовника та затверджується печатками.
Відповідно до вимог п.4.1. Договору, вартість послуг з ремонту автомобіля визначається Виконавцем і становить 42000,00 грн. у тому числі ПДВ 20% - 7000,00 грн.
Відповідно до вимог п.4.3. Договору, розрахунки з Виконавцем здійснюються за фактично надані послуги та за фактично отримані послуги Замовником на підставі належним чином оформленого акту приймання-передавання та акту наданих послуг. Розрахунок здійснюється протягом 10 банківських діб з моменту підписання Акту приймання-передавання та Акту наданих послуг Замовником.
24.12.2012 року Концерн «Техвоєнсервіс» виконав всі зобов'язання за Договором № 17/12 (225/к/218-12Д), відремонтував та передав замовнику - військовій частині НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_2 ) Міністерства оборони України, у кількості однієї одиниці спеціальний автомобіль УРАЛ-375.
Відповідно до умов договору, відповідач повинен був здійснити розрахунок протягом 10 банківських днів тобто з 24.12.2012 по 11.01.2013 року. Заборгованість підтверджена актом звірки взаєморозрахунків від 03.01.2013 року.
Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати за отримані послуги, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 42000,00 грн основного боргу, 31418,73 грн. витрат від інфляції, 3231,12 грн.- 3% річних та судового збору та судового збору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Так, судом встановлено наявність надання позивачем відповідачу послуг, існування заборгованості по оплаті вартості отриманих послуг, у зв'язку з чим позовна вимога щодо стягнення з відповідача вартості послуг в сумі 42000 грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, згідно ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та індекс інфляції від простроченої суми.
Оскільки Відповідачем не належним чином виконані умови Договору щодо оплати послуг, тому він зобов'язаний сплатити на користь Позивача три проценти річних від простроченої суми, розмір яких складає 3231,12 грн. та індекс інфляції в розмірі 31418,73грн.
Отже, згідно розрахунку позивача, сума 3% річних складає 3231,12 грн. та індекс інфляції в розмірі 31418,73грн. які підлягають стягненню.
Заперечення відповідача викладені у відзиві судом до уваги не приймаються, так як спростовуються матеріалами справи та договором №17/12 від 16.11.2012р.
Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків сум заявлених до стягнення, позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення 42000,00 грн. основного боргу, 31418,73 грн. витрат від інфляції, 3231,12 грн. - 3% річних, є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.
Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 грн.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (
АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Концерну
«Техвоєнсервіс» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 13/24, код ЄДРПОУ 33689867) 42000,00 грн основного боргу, 31418,73 грн. витрат від інфляції, 3231,12 грн.- 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 26 листопада 2015 р.
Суддя С.В. Літвінов