ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.11.2015Справа №910/25040/15
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,
на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоприват"
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,
на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення 6 986,69 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
21.09.2015 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (відповідач) про стягнення 6 986,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № HMAWCPS-137G13M від 16.08.2013 внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Mercedes-Benz S 600», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ЗАЗ VIDA», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АІ/6355517), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 порушено провадження у справі № 910/25040/15 та призначено розгляд справи на 02.11.2015 о 10:10 год.
01.10.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 23.09.2015 з повідомленням про відсутність аналогічного спору та з проханням, у разі нез'явлення представника в судові засідання, розглядати справу без участі представника та винести рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
05.10.2015 через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/27438 від 01.10.2015 з інформацією про страхове покриття за полісом № АІ/6355517.
02.11.2015 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд провести судове засідання без участі представника відповідача, у зв'язку з участю представників в інших судових засіданнях.
02.11.2015 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив, відповідно до якого відповідач просив частково відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягняння 5 526,45 грн. страхового відшкодування, вже сплаченого на користь ОСОБА_1, виплата його підтверджується відповідачем платіжним дорученням № 22759 від 29.04.2014. Крім того відповідач зазначає, що відповідно до положень ч. 3 ст. 988 ЦК України, у відповідача виникає обов'язок доплати страхового відшкодування в розмірі 1 460,24 грн. В якості додатків до відзиву відповідач надав суду копію платіжного доручення № 22759 від 29.07.2014 та копію страхового акту № UA2014041100026/L01/01 від 29.04.2014.
В судове засідання, призначене на 02.11.2015, представник позивача з'явився.
В судове засідання, призначене на 02.11.2015, представник відповідача не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 02.11.2015 через відділ діловодства суду клопотання, яким просив суд провести судове засідання без участі представника відповідача, у зв'язку з участю представників в інших судових засіданнях.
Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2015 також зазначив, що, на його думку, відмова відповідача в задоволенні претензії № 10-04/02-09 від 10.04.2015 про відшкодування збитків в порядку регресу є неправомірною та необгрунтованою, з огляду на наступне.
По-перше, посилання Відповідача на ст. 1.6. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає, що у розумінні цього Закону власниками транспортних засобів є юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах, - є неправомірними.
Позивач зазначає, що на момент спірної ДТП застрахований у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» транспортний засіб перебував в експлуатації ОСОБА_1 (копія акту приймання-передачі ТЗ наявна в матеріалах справи). Однак, згідно Розділу III ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач повинен був сплатити страхове відшкодування на користь саме потерпілої особи, а не власника у розумінні цього Закону).
У той же час, згідно ст. 1.3. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілими є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. На момент спірної ДТП пошкоджений транспортний засіб належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоприват», що є страхувальником по договору страхування, який був укладений з позивачем на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», у відповідності до ст. 16 Закону України «Про страхування» та ст. 985 ЦК України. Відтак, на думку позивача, відповідач здійснив виплату на користь ОСОБА_1 безпідставно, оскільки потерпілою особою є саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоприват».
Крім того позивач стверджує в позовній заяві, що, якби відповідач сплатив страхове відшкодування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоприват», як фактичного власника транспортного засобу, то, позивачем, в свою чергу, у виплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоприват» на користь вигодонабувача було б відмовлено, на підставі п. 16.1.4. договору № HMAWCPS-137G13M, п. 4 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про страхування» та п. З ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України. Однак, своєю помилковою виплатою відповідач позбавив Позивача такої можливості.
Вищевикладене, на думку позивача, свідчить про те, що відповідач станом на момент подання позову не здійснив належного виконання своїх зобов'язань за полісом АІ/6355517 (здійснивши безпідставну виплату).
У позовній заяві позивач також звертає увагу суду на те, що з оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 № 01-06/15/2014 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)» вбачається, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.
З приписів зазначених норм не вбачається, що позивач мав обов'язково звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування; натомість ними передбачено перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду.
В даному випадку позивач не є потерпілою особою у розумінні ст. 1.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому його норми не поширюється на правовідносини, що виникли між позивачем, як страховиком у розумінні Закону України «Про страхування», та відповідачем, як страховиком у розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Потерпіла особа вже отримала страхове відшкодування, а тому вимоги позивача грунтуються виключно на нормах ст. 27 Закону України «Про страхування», згідно якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора (потерпілий страхувальник передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди). Отже страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за збитки, може бути як безпосередньо заподіювач шкоди, так і страхова компанія відповідальна за останнього.
З цим, на думку позивача, чітко кореспондуються норми ст. 36.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Саме наведеними нормами матеріального права, на думку позивача, регулюються правовідносини між сторонами у справі. Позивач виплативши страхове відшкодування страхувальнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоприват», за договором страхування, отримав від останнього право вимоги до відповідача, який застрахував відповідальність перед третіми особами винної особи у спірній ДТП - ОСОБА_2.
Таким чином, позивач реалізує своє право вимоги кредитора шляхом пред'явлення вимоги до відповідача, оскільки за полісом № АІ/6355517 відповідач надав згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.
З огляду на зазначене у поясненнях, позивач вважає твердження відповідача про відсутність будь-яких зобов'язань перед позивачем, у зв'язку із виплатою постраждалій особі суми страхового відшкодування, безпідставним, оскільки відповідач здійснив виплату без вчинення дій по з'ясуванню факту звернення потерпілої особи та отримання нею страхової виплати за договором добровільного страхування наземного транспорту № HMAWCPS-137G13M від 16.08.2013. В той час, як такий обов'язок вбачається з аналізу положень п. 22.1, ст. 22, ст. 34.1, п. 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до ч. 3 ст. 27 ГПК України, питання про залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, керуючись положеннями ст. 27 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоприват" та ОСОБА_1, оскільки рішення у справі № 910/25040/15 може вплинути на їх права та обов'язки.
В судовому засіданні 02.11.2015 представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору.
Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору, необхідність залучення до участі у справі третіх осіб та положення ч. 1 ст. 77 ГПК Укарїни, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 02.11.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 продовжено строк вирішення спору, відкладено розгляд справи на 23.11.2015 о 10:00 год., залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоприват» та в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1.
В судове засідання, призначене на 23.11.2015 позивач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Судом встановлено, що позивач не подавав та не надсилав до суду заяв (клопотань) про зміну позовних вимог або про відмову від позову, а таке свідчить про те, що позивач підтримує заявлені ним у позовній заяві № 89285052400657 від 18.09.2015 позовні вимоги.
В судове засідання, призначене на 23.11.2015, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
В судове засідання, призначене на 23.11.2015, представники третьої особи-1 та третьої особи-2 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 02.11.2015 не виконали, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 23.11.2015 без участі представників сторін та третіх осіб, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.11.2015 відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва
16.08.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» та юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоприват» (страхувальник) було укладено договір № HMAWCPS-137G13M добровільного страхування наземного транспорту (надалі -договір страхування).
Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Mercedes-Benz S 600», реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору страхування визначений з 17.08.2013 по 16.08.2014.
11.04.2014 в місті Хмельницькому на вулиці Перемоги сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Mercedes-Benz S 600», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «ЗАЗ VIDA», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2. Наведене підтверджується відомостями № 9373540 про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ міста Хмельницького.
ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.04.2014 у справі № 686/8269/14-п, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застотосовано адміністративне стягенння у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.
Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mercedes-Benz S 600», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті ДТП, відповідно до звіту № 5/2305 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного 23.05.2014 оцінювачем Карпенко О.В., становить 6 986,69 грн. (надалі - звіт № 5 /2305 від 23.05.2014).
За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № И-1633 від 23.06.2014 по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 6 986,69 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 2719 від 25.06.2014.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
Отже, чинним законодавством України не передбачено можливість потерпілого в ДТП отримати відшкодування заподіяної шкоди двічі.
25.06.2014 страхове відшкодування в сумі 6 986,69 грн. було здійснене позивачем на рахунок ОСОБА_1, оскільки 17.06.2014 листом № 10330835сз вигодонабувач за договором № HMAWCPS-137G13M добровільного страхування наземного транспорту від 16.08.2013 - ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до позивача з проханням здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 100% на рахунок ОСОБА_1 для погашення заборгованості за кредитним договором.
Матеріали справи містять докази того, що ОСОБА_1 звернувся 14.04.2014 до відповідача із заявою про відшкодування заподіяної в результаті ДТП шкоди. В результаті розгляду відповідної заяви відповідач виплатив 29.04.2014 5 526,45 грн.
Як свідчать зібрані у справі докази, потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 11.04.2014) наведені визначення наступних термінів:
- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;
- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Для об'єктивного розгляд усправи по суті необхідно встановити особу, яка вважається потерпілою в результаті ДТП, яка сталася 11.04.2014.
Судом встановлено, що власником автомобіля «Mercedes-Benz S 600», реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоприват».
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом № АІ/6355517. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.
Відповідачем на вимогу ухвал Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 та від 02.11.2015 не представлено договору (полісу № АІ/6355517) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи містять інформацію МТСБУ про страхове покриття за зазначеним полісом, надану на запит суду, та надану позивачем разом із позовною заявою.
Відповідно до полісу № АІ/6355517, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено ОСОБА_2, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., строк дії даного полісу з 13.03.2014 по 12.03.2015.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_2 керував автомобілем «ЗАЗ VIDA», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АІ/6355517, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа, тобто ТОВ «Автоприват», мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011 (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.
По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом № 5/2305 від 23.05.2014, страховим актом № И-1633 від 23.06.2014 по договору страхування, платіжним дорученням № 2719 від 25.06.2014.
Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом № АІ/6355517 становить 0,00 грн.
За встановлених обставин, до виплати із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 6 986,69 грн. (сума страхового відшкодування, підтверджена звітом № 5/2305 від 23.05.2014, страховим актом № И-1633 від 23.06.2014 по договору страхування, платіжним дорученням № 2719 від 25.06.2014).
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Матеріалами справи, зокрема, копією претензії № 10-04/02-09 від 10.04.2015 про відшкодування збитків в порядку регресу підтверджено, що позивач звертався з такою претензією до відповідача (копія претензії наявна в матеріалах справи).
Матеріали справи також містять копію відповіді Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» № 3488-31 від 26.05.2015 на претензію позивача про відшкодування збитків в порядку регресу, зі змісту якої вбачається, що відповідач відмовив позивачу у відшкодуванні збитків в порядку регресу.
В обгрунтування відмови відповідачем зазначено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виплачено страхове відшкодування у розмірі 5 526,45 грн. на користь ОСОБА_1, чим виконало всі свої зобов'язання за полісом № АІ/6355517.
Матеріали справи містять відзив відповідача, поданий 02.11.2015 через відділ діловодства суду, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягняння 5 526,45 грн. страхового відшкодування, вже сплаченого на користь ОСОБА_1, виплата його підтверджується відповідачем платіжним дорученням № 22759 від 29.04.2014 (копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи). Крім того відповідач зазначає, що відповідно до положень ч. 3 ст. 988 ЦК України, у відповідача виникає обов'язок доплати страхового відшкодування в розмірі 1 460,24 грн.
Відповідач проводив розрахунок суми доплати наступним чином: 6 986,69 грн. (сума загального розміру страхового відшкодування) - 5 526,45 грн. (сума страхового відшкодування, яка вже сплачена відповідачем на користь ОСОБА_1) = 1 460,24 грн. (сума доплати, яка виникла у відповідача на підставі положень ч. 3 ст. 988 ЦК України).
Дослідивши всі докази в сукупності та з'ясувавши правову позицію позивача та відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 34.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на момент ДТП, передбачено обов'язок відповідача протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 35.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування, яка зокрема, має містити інформацію про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих.
Виплата страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № HMAWCPS-137G13M від 16.08.2013 у розмірі 6 986,69 грн., була здійснена позивачем 25.06.2014, що підтверджується платіжним дорученням № 2719.
Відповідач здійснив виплату страхового відшкодування на підставі полісу № АІ/6355517 в сумі 5 526,45 грн. 29.04.2014 що підтверджується платіжним дорученням № 22759. Тобто на момент здійснення зазначеної виплати відповідачем вірно не встановлено потерпілу особу - фактичного власника автомобіля «Mercedes-Benz S 600», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоприват». Натомість, відповідач сплатив страхове відшкодування ОСОБА_1 - водію автомобіля «Mercedes-Benz S 600», реєстраційний номер НОМЕР_1, який на момент спірної ДТП 11.04.2014 не був власником пошкодженого транспортного засобу.
Оскільки ОСОБА_1 не був власником заначеного транспортного засобу, то відсутні підстави вважати, що саме йому заподіяна шкода в результаті ДТП. Така шкода заподіяна саме власнику майна (автомобіля «Mercedes-Benz S 600», реєстраційний номер НОМЕР_1) - ТОВ «Автоприват».
Здійснюючи розгляд справи по суті, судом враховано висновки, викладені в Постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 910/17223/13.
Суд дійшов висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.
Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків про цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Отже, відповідно до ст. 993 ЦК України ст. 27 Закону України «Про страхування» та п. 15.23 договору добровільного страхування наземного транспорту № HMAWCPS-137G13M від 16.08.2013, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» (позивача), яке виплатило страхове відшкодування за договором страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоприват», має до особи, відповідальної за завдані збитки. Таке право вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (відповідача) в частині виплати страхового відшкодування Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоприват» передало позивачу з моменту отримання страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № HMAWCPS-137G13M від 16.08.2013, саме з цього часу Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоприват» стало неналежним отримувачем страхового відшкодування згідно полісу № АІ/6355517 в силу вимог чинного законодавства та умов договору страхування.
Згідно ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 6 986,69 грн. позивачу, як особі до якої перйшло право вимоги. Виплата відшкодування відповідачем ОСОБА_1 не може розглядатися судом в якості належного виконання зобов'язань, оскільки останній на момент спірної ДТП та на момент здійснення йому такої виплати не був потерпілою особою, оскільки фактичним власником автомобіля є Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоприват», а тому не мав правових підстав для отримання відшкодування шкоди, заподіяної майну, яке йому не належить.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 6 986,69 грн. страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню повністю в сумі 6 986,69 грн.
Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 218,00 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Артема, 40; ідентифікаційний код 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32; ідентифікаційний код 33248430) 6 986,69 грн. (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят шість гривень 69 коп.) страхового відшкодування, 1 218,00 грн. (одну тисячу двісті вісмнадцять гривень 00 коп.) судового збору.
3. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.11.2015.
Суддя Гумега О.В.