ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
26.11.2015
Справа № 910/29952/15
Суддя Сівакова В.В., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Арспроект"
до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"
про зобов'язання вчинити дії, а саме перерахувати кошти в розмірі 1 187 704,22 грн. та про зобов"язання закрити рахунок
До позовної заяви не подано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, оскільки
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" станом на 01.01.2015 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.
Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі - 1 розмір мінімальної заробітної плати, заяви майнового характеру - у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
З огляду на викладене, мінімальна ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1 218,00 грн., а максимальна 182 700,00 грн. та немайнового характеру складає 1 218,00 грн.
Предметом поданого позову є зобов'язання відповідача, у відповідності до укладеного договору на розрахунково-касове обслуговування № 26019/168125-980 від 20.09.2012, виконати подане позивачем платіжне доручення, внаслідок чого з відкритого в установі банку (відповідача) рахунку позивача будуть перераховані певні суми грошових коштів на інший рахунок. Тобто фактично позивачем предявлено вимогу на захист його майнового інтересу, що полягає у відновленні порушеного права на вільне володіння та розпорядження належним позивачу майном, яким, в розумінні статей 177, 190 Цивільного кодексу України, є грошові кошти.
Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться тільки ті, вимоги по яким не підлягають вартісній оцінці. Аналогічну правову позицію викладено в пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”.
Відтак, заявлені позовні вимоги про перерахування коштів направлені на захист майнового інтересу позивача, підлягають вартісній оцінці (по відношенню до сум грошових коштів, які позивач просить перерахувати), та отже є майновими вимогами, і тому судовий збір, відповідно до статті 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання вимоги про зобов"язання перерахувати кошти має справлятися у відсотковому співвідношенні до ціни позову, та згідно встановлених законом граничних розмірів.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Нормами статті 55 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується; у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог; у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.
Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.
З огляду на викладене позивачем заявлено вимогу майнового хараткеру (про перерахування коштів в розмірі 1 187 704,22 грн.) та вимогу немайнового характеру (про зобов"язання закрити рахунок), які мають бути оплачені судовим збором в загальному розмірі 19 033,56 грн. (17 815,56 грн. + 1 218,00 грн.).
Проте, до позовної заяви позивачем додано платіжні доручення № 288 та № 289 від 13.10.2015, які свідчить про сплату останнім судового збору лише в сумі 2 756,00 коп.
Таким чином, судовий збір сплачено в меншому розмірі, ніж встановлено законодавством України.
Не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, оскільки
Докази відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів повинні додаватись до позовної заяви (п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Виходячи з аналізу вимог ст. 56 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обов'язок позивача, прокурора направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
Згідно Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.
Згідно з п.п. 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Таким чином, позивач в якості належних доказів надіслання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів має подати розрахунковий документ (касовий чек, поштову квитанцію), який підтверджує факт прийняття для пересилання поштового відділенням зв'язку разом з описом вкладення кореспонденції у цінний лист, який підтверджує зміст поштового відправлення.
Позивачем до позовної заяви додано поштову квитанцію № 4777 від 03.11.2015 та опис вкладення у цінний лист від 03.11.2015.
Однак, згідно наведеного опису вкладення у цінний лист, Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит" направлено "1. Позовна заява від 28 жовтня 2015 року № 119 - 1 екз.на 7 арк.", тоді як подана до суду позовна заява має вих. № 28/10/15 від 28.10.2015.
Таким чином, надані до позовних матеріалів поштова квитанція та опис вкладення не можуть вважатись належними доказами надсилання відповідачу копії саме тієї позовної заяви, з якою позивач звернувся до господарського суду.
З огляду на викладене, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню для усунення допущеного порушення, після чого заявник не позбавлений права повторно звернутись з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку (ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись п.п. 4, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -
Повернути позовну заяву без розгляду.
Суддя В.В.Сівакова