ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.11.2015Справа №910/23214/15
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ
до відповідача 1: Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
та відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арктика Адвертайзинг", м. Київ
про відшкодування збитків в розмірі 114 274,65 грн.
Суддя Комарова О.С.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1
від позивача Яровенко А.М. (представник за довіреністю)
від відповідача-1 Куценко О.В. (представник за довіреністю)
від відповідача-2 не з'явились
В судовому засіданні 17 листопада 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, 02.09.2015 року звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою б/н від 01.09.2015 року до відповідача 1: Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арктика Адвертайзинг" про відшкодування збитків в розмірі 114 274,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним та незаконним демонтажем посадовими особами Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) торгівельного павільйону (МАФ), що розташований за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок чого позивачу було завдано збитки в розмірі 114 274,65 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.09.2015 року (суддя Комарова О.С.) прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 910/23214/15 та призначено розгляд справи на 29.09.2015 року.
Через відділ діловодства суду 29.09.2015 року від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, який було долучено судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 29.09.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору. Представник відповідача-1 заперечив проти позову та дав пояснення по суті спору.
Представник відповідача-2 у судове засідання 29.09.2015 року не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 29.09.2015 року розгляд справи відкладено на 27.10.2015 року.
В судовому засіданні 27.10.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору. Представник відповідача-1 заперечив проти позову та дав пояснення по суті спору.
Представник відповідача-2 у судове засідання 27.10.2015 року не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Також у судовому засіданні представники позивача та відповідача-1 подали спільне письмове клопотання про продовження процесуальних строків вирішення спору на 15 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2015 року судом, за клопотанням представників сторін, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено на 17.11.2015 року.
В судовому засіданні 17.11.2015 року представник позивача надав пояснення по суті заявлених вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
В судовому засіданні 17.11.2015 року представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позову та надав пояснення по суті спору, а також подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Представник відповідача-2 у судове засідання 17.11.2015 року не з'явився, вимог ухвали не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правами передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
За твердженням позивача, в січні 2007 року ним на орендованій земельній ділянці було встановлено торгівельний павільйон (МАФ) для розміщення двох торгових павільйонів з продажу продуктів харчування за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором підряду № 36 від 29 грудня 2006 року та додатками до нього (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).
Позивач зазначає, що торгівельний павільйон (МАФ) за адресою: АДРЕСА_1, належить позивачу на праві власності, відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується договором про строкове користування земельною ділянкою від 01.09.2008 року зі строком дії договору до 01 вересня 2018 року, договором про сплату пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди (малої архітектурної форми) в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва від 18.04.2012 року, договором про сплату пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в утриманні об'єкта благоустрою м. Києва № 50555-000142409-761-01/1627 від 05.04.2013 року, висновком державної санітарно-епідеміологічної служби № 07/03-2030В від 04.04.2007 року, свідоцтвом об'єкту сфери торгівлі та побутуНОМЕР_1 від 02.04.2007 року зі строком дії до 02.04.2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2014 року Головним управлінням контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було видано припис №1407984, за змістом якого позивачу було запропоновано усунути виявлені порушення правил благоустрою м. Києва, а саме надати протягом 7 (семи) робочих днів документацію на ТС демонтувати ТС власними силами. При цьому, позивача попереджено, що у разі невиконання даного припису будуть вжиті заходи згідно законодавства.
03.08.2015 року на підставі доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №263/08-15 від 03.08.2015 року за замовленням Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю "Арктика Адвертайзинг", у зв'язку з невиконанням Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 припису №1407984 від 02.10.2014 року було проведено демонтаж павільйону по вул. Костянтинівській, 17 у м. Києві, про що складено акт демонтажу № 298/КА від 14.08.2015 року (належним чином засвідчені копії доручення та акту демонтажу містяться в матеріалах справи).
Так, позивач зазначає, що припис №1407984 від 02.10.2014 року не отримував, демонтаж павільйону проводився в ночі, а його не було попереджено про проведення демонтажу та не було включено до складу комісії. Крім того, під час проведення демонтажу був відсутнім працівник міліції, а також представник Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Позивач вказує, що в акті демонтажу зазначено лише працівника підприємства, яке здійснює демонтаж - ОСОБА_4, що є порушення вимог чинного законодавства, оскільки комісія з демонтажу складалась з однієї особи.
Враховуючи вищевикладене, обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що в результаті неправомірного та незаконного демонтажу посадовими особами Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) торгівельного павільйону (МАФ), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 позивачу було завдано збитки в розмірі 114 274,65 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Приписами ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, а також ст.20 Господарського кодексу України.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.
Разом з тим, за змістом ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Так, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків в розмірі 114 274,65 грн., понесені неправомірним та незаконним демонтажем посадовими особами Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) торгівельного павільйону (МАФ), що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Заявлена до стягнення сума збитків в розмірі 114 274,65 грн. складається з: 29 795,00 грн. - вартість торгівельного павільйону, 3197,00 грн. - вартість кондиціонеру, 26 012, 00 грн. - вартість торгівельного обладнання, 34 270,65 грн. - вартість вивезеного товару, 13 800,00 грн. - вартість холодильних камер та 7200,00 грн. - недоотриманий прибуток.
Як вже було встановлено судом, 02.10.2014 року Головним управлінням контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було видано припис №1407984, за змістом якого позивачу було запропоновано усунути виявлені порушення правил благоустрою м. Києва, а саме надати протягом 7 (семи) робочих днів документацію на ТС демонтувати ТС власними силами, в якому позивача було попереджено, що у разі невиконання даного припису будуть вжиті заходи згідно законодавства.
У зв'язку з невиконанням Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 припису №1407984 від 02.10.2014 року, 14.08.2015 року на підставі доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №263/08-15 від 03.08.2015 року за замовленням Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю "Арктика Адвертайзинг" було проведено демонтаж павільйону по вул. Костянтинівській, 17 у м. Києві, про що складено акт демонтажу № 298/КА від 14.08.2015 року.
Позивач стверджує, що на підставі договору про строкове користування земельною ділянкою від 01.09.2008 року зі строком дії договору до 01 вересня 2018 року, договору про сплату пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди (малої архітектурної форми) в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва від 18.04.2012 року, договору про сплату пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в утриманні об'єкта благоустрою м. Києва № 50555-000142409-761-01/1627 від 05.04.2013 року, висновку державної санітарно-епідеміологічної служби № 07/03-2030В від 04.04.2007 року, свідоцтва об'єкту сфери торгівлі та побуту НОМЕР_1 від 02.04.2007 року зі строком дії до 02.04.2008 року він є власником торгівельного павільйону (МАФ) за адресою: АДРЕСА_1.
Так, судом встановлено, що за умовами п. 1.5. договору про сплату пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в утриманні об'єкта благоустрою м. Києва № 50555-000142409-761-01/1627 від 05.04.2013 року, укладеного між Департаментом промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, визначено, що строк дії останнього - з дня укладення договору та до 01.01.2014 року.
Водночас, судом встановлено та, що не спростовано позивачем під час розгляду справи, останній, в порушення положень п.п. 2.3., 2.4., 2.5., 2.6. Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва (в редакції рішення Київської міської ради № 62/62 від 24 лютого 2011 року) не звертався до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про укладення договору пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою, оскільки матеріали справи зворотного не містять.
Таким чином, правові підстави розміщення та використання знесеного торгівельного павільйону (МАФ) за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення торгівлі відсутні, в силу порушення положень норм чинного законодавства щодо звернення до відповідача з пропозицією про укладення договору про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою та дотримання відповідного порядку по укладенню такого договору.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що акт демонтажу № 298/КА від 14.08.2015 року не відповідає вимогам п.п. 13.3.4., 13.3.5. Правил благоустрою міста Києва, з огляду на наступне.
В силу п. 13.3.1 Правил благоустрою міста Києва, у разі виявлення самовільно встановлених малих архітектурних форм, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вноситься припис його власнику (особі, яка здійснила встановлення) з вимогою усунення порушень шляхом демонтажу об'єкта протягом семи робочих днів, крім тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, відсутніх в матеріалах єдиної цифрової топографічної основи території міста Києва, на демонтаж яких надається один робочий день. Власник (особа, яка здійснила встановлення) проводить демонтаж з обов'язковим відновленням благоустрою території.
Відповідно до Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА), затвердженого розпорядженням Київської міської ради від 27 січня 2011 року № 94, зі змінами відповідно до розпорядження КМДА від 12.12.2012 року № 1205, до повноважень Департаменту належить, зокрема, здійснення контролю за станом благоустрою міста, а також контролю за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правил благоустрою м. Києва.
Відповідно до покладених на нього завдань Департамент вживає заходів щодо впорядкування об'єктів благоустрою міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених об'єктів та споруд, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів, механізмів тощо; виявляє тимчасові споруди, що розміщені без відповідної документації, та застосовує заходи впливу до власників відповідно до законодавства України та Правил благоустрою м. Києва
Департамент має право, зокрема, вимагати: від підприємств, установ, організацій, суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, у власності або користуванні яких знаходяться території, будівлі споруди, інженерні мережі, транспортні магістралі тощо усунення виявлених порушень Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правил благоустрою міста Києва, а також вживати заходів щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства України у сфері благоустрою; здійснювати контроль в межах компетенції за демонтажем безхазяйного майна, самовільно розміщених об'єктів та споруд, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів, механізмів тощо.
Підпунктом 5.10 Положення встановлено, що департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою, рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо.
Приписами вищезазначеного Положення визначено, що департамент має право, зокрема, здійснювати у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо (п. 6.7.)., надавати відповідні доручення профільним структурним підрозділам, зокрема підпорядкованих комунальним підприємствам та контролювати їх виконання (п. 6.25.).
Таким чином, у разі виявлення самовільно встановленого елементу благоустрою, уповноваженим інспектором вноситься припис його власнику (особі, що здійснила встановлення, розміщення) з вимогою надати проектно-дозвільну документацію (ПДД) на її розміщення.
В подальшому, внаслідок невиконання вимог припису власником (користувачем) самовільно встановленого елементу благоустрою, Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) приймається рішення про демонтаж з метою відновлення благоустрою території.
Відповідно до п. 19.2.1. Правил благоустрою міста Києва уповноважені працівники Головного управління контролю за благоустроєм (Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища) мають право залучати спеціалістів структурних підрозділів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), комунальних підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян (за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань у сфері благоустрою території міста, вносити приписи з вимогою усунення порушень Закону України "Про благоустрій населених пунктів" і цих Правил, складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В пункті 13.3.2. вищезазначених Правил визначено, що якщо власники (особи, які здійснили встановлення) об'єктів, зазначених у пункті 13.3.1 цих Правил, ухиляються від демонтажу в строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), демонтаж, перевезення, зберігання таких об'єктів здійснюється Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та районними в місті Києві державними адміністраціями на підставі рішень, зазначених в пункті 13.3.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з подальшим відшкодуванням усіх витрат власником (особою, яка здійснила встановлення) тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчика для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства або малої архітектурної форми, винним у порушенні благоустрою.
За умовами п. 13.3.3. Правил благоустрою міста Києва, рішення про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за поданням районних в місті Києві державних адміністрацій.
Положеннями п.п. 13.3.4., 13.3.5. Правил благоустрою міста Києва встановлено, що за фактом демонтажу складається акт зовнішнього огляду (акт демонтажу) малої архітектурної форми або тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, який підписується представниками Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), КП "Київблагоустрій", представниками районних в місті Києві державних адміністрацій, а також власником (особою, яка здійснила встановлення) об'єкта (у разі його присутності).
Акт демонтажу (акт зовнішнього огляду) складається у трьох примірниках та має містити такі дані:
- дата та час проведення демонтажу, місце розташування тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, малої архітектурної форми, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі чи майданчика для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства і підстава для її демонтажу;
- прізвище, ім'я, по батькові та посада представників Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), КП "Київблагоустрій";
- посада, місце роботи, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка бере участь у демонтажі та перевезенні тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, малої архітектурної форми, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі чи майданчика для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства;
- опис тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, малої архітектурної форми, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі чи майданчика для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства (геометричні параметри, матеріал, наявність підключення до мереж електро- та водопостачання), перелік візуально виявлених недоліків, пошкоджень з обов'язковою фотофіксацією з усіх боків.
Акт зовнішнього огляду (акт демонтажу) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі додатково підписується представником міліції, який обов'язково має бути присутнім під час демонтажу таких засобів.
Після складання акта демонтажу малої архітектурної форми, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі чи тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності об'єкт опечатується та перевозиться на спеціально обладнаний майданчик тимчасового зберігання, де передається відповідальній особі під розпис.
Так, дослідивши акт демонтажу № 298/КА від 14.08.2015 року, судом встановлено, що він не відповідає вимогам п.п. 13.3.4., 13.3.5. Правил благоустрою міста Києва, з огляду на те що в даному акті демонтажу не зазначено час проведення такого демонтажу, місце розташування тимчасової споруди торговельного призначення, оскільки адреси розташування тимчасової споруди, які в ньому вказані: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 закреслені. Крім того, даний акт демонтажу не підписаний уповноваженими представниками Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), КП "Київблагоустрій", а рівно і не підписаний Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, оскільки у графі «Припис склав» стоїть провідного інспектора - Прокоф'єва Д.В., у графі «Виконавець» стоїть підпис невідомої особи.
Крім того, акт демонтажу не містить опису тимчасової споруди торговельного призначення. Разом з цим, у відповідності до положень Правил благоустрою міста Києва, акт демонтажу № 298/КА від 14.08.2015 року не підписаний представником міліції, який обов'язково має бути присутнім під час демонтажу таких засобів. Також, суд звертає увагу, що акта демонтажу № 298/КА від 14.08.2015 року не містить відмітки про його отримання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
Проте, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є:
втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У відповідності до положень частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частиною 3 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Так, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
При обчисленні розміру упущеної вигоди (неодержаного прибутку) має значення достовірність (реальність) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок з доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на потерпілого.
Неодержаний прибуток - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення, тобто якщо ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б отримані у випадку неналежного виконання боржником своїх зобов'язань.
При цьому, в оглядовому листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" № 01-06/20/2014 від 14.01.2014 року визначено, що пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі виконання боржником своїх зобов'язань. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
За умовами п. 13.1.1. Правил благоустрою міста Києва, розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності проводиться відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.94 N 198, наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року N 244 "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за N 1330/20068, інших нормативно-правових актів, а також рішень Київської міської ради та розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Положеннями п. 22 ст. 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" від 15.01.1999 року визначено, що Київська міська державна адміністрація має право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів;
Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об'єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов'язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об'єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.
Типовий договір щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до рішення Київською міською радою рішення № 62/62 від 24 лютого 2011 року «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року N 56/5443 "Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради" та деяких рішень Київської міської ради» доручено Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладати договори щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою із суб'єктами господарювання відповідно до Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24 лютого 2011 року N 56/5443.
Приписами п. 1.2. Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва (в редакції рішення Київської міської ради № 62/62 від 24 лютого 2011 року) визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
У відповідності до п.п. 2.3., 2.4., 2.5., 2.6. Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва (в редакції рішення Київської міської ради № 62/62 від 24 лютого 2011 року), у разі встановлення (розміщення) ТС на об'єктах благоустрою, розташованих на земельних ділянках комунальної власності територіальної громади міста Києва, власник ТС укладає договір щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою.
Пайову участь (внесок) в утриманні об'єктів благоустрою сплачують суб'єкти господарювання, які є власниками ТС, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власниками (користувачами) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства. Пайова участь (внесок) в утриманні об'єктів благоустрою сплачується у грошовій формі. Для укладення договору щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою суб'єкт господарювання звертається до Департаменту із відповідною заявою.
Пунктом 2.15. вищезазначеного Порядку, строк дії договору щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою, укладений до 31.12.2014, становить 6 місяців (окрім договорів щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою, які укладаються при оформленні паспорта прив'язки ТС). Пайова участь (внесок) в утриманні об'єктів благоустрою сплачується в повній сумі єдиним платежем.
В силу п. 1.4 Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва (додаток до рішення), пайова участь (внесок) в утриманні об'єктів благоустрою залучається з метою надання власникам ТС, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власникам (користувачам) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства права реалізувати свій проект встановлення (розміщення) ТС, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства на території міста Києва.
Тобто, враховуючи вищевикладене, для правомірного розміщення малої архітектурної форми (тимчасової споруди) особа, яка має намір здійснювати підприємницьку діяльність в зазначених елементах благоустрою, була зобов'язана укласти договір пайової участі до 31.12.2014 року.
Статтями 626, 627 Цивільного кодексу визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями п. 1 ст. 628, ст. 630 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам ст.7 цього кодексу (п. 1 ст.628, ст.630 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцент) повинна бути повною і безумовною (п. 2 ст.638, п.1 ст. 641, п.1 ст.642 Цивільного кодексу України).
Приписами ст.ст. 646, 649 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
З аналізу положень вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що у разі недосягнення сторонами згоди щодо укладення договору на запропонованих умовах, законом передбачений такий засіб захисту прав заінтересованої сторони, як врегулювання розбіжностей договору в судовому порядку, тобто зміна правовідносин сторін в межах договору.
Судом встановлено, що укладений між Департаментом промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір № 50555-000142409-761-01/1627 від 05.04.2013 року про сплату пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в утриманні об'єкта благоустрою м.Києва був підписаний, тобто укладений, 05.04.2013 року. Відповідно до п.1.5 цього договору строк дії його договору закінчився 01.01.2014 року. Новий договір не укладався.
Отже, суд дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави здійснення позивачем підприємницької діяльності за зазначеною вище адресою в період після 01.01.2014 року. А отже, відсутні правові підстави виникнення збитків, спричинених діями з демонтажу вказаної тимчасової споруди.
Відповідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Виходячи з вищевикладеного, суд не знаходить підстав для задоволення даного позову, з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 23.11.2015 року.
Суддя О.С. Комарова