ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.11.2015Справа №910/26994/15
За позовом Міжнародного благодійного фонду «Український жіночий фонд»
До Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»
Про зобов'язання вчинити дії
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача Демідонт Б.О., довіреність № б/н від 18.09.2015
від відповідача Колянчук А.І., довіреність № 09/05-233 від 28.10.2015
Міжнародний благодійний фонд «Український жіночий фонд» (далі - позивач) подав на розгляд господарського суду міста Києва позов до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору банківського рахунку № 260063216301 від 01.04.2008р.
Ухвалою суду від 20.10.2015р. порушено провадження у справі № 910/26994/15 та призначено розгляд на 23.11.2015 р.
23.11.2015р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення по справі.
Представник відповідача проти позову заперечив, повідомив суд про те, що відповідач позбавлений виконувати свої договірні зобов'язання за договором банківського рахунку № 260063216301 від 01.04.2008р.
Суд вирішив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Розглянувши подані документи та матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.04.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 260063216301 про відкриття та обслуговування банківського рахунку № 260063216301.
14.01.2015р. позивач подав до Банку, за допомогою системи «Клієнт - Банк» на виконання платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №16 на перерахування грошових коштів з поточного рахунка № 260063216301, відкритого у ПАТ «Енергобанк», на розрахунковий рахунок Фонду № 26006014039091, що відкритий у ПАТ «Укрексімбанк» на загальну суму 77 701,00 євро.
Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача листи з вимогами виконати платіжне доручення та щодо причин списання коштів з рахунку позивача та не направлення на рахунок отримувача, вказаного позивачем згідно платіжного доручення, проте банк згідно направлених листів повідомив позивача про ведення тимчасової адміністрації у банку, у зв'язку з його віднесенням до категорії неплатоспроможних.
Позивач згідно поданого позову просив суд зобов'язати банк повернути грошові кошти у розмірі 16 038,49 євро, оскільки не мав грошових коштів на оплату судового збору на суму 77 701,00 євро
При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з частиною 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).
Вказаним вище невиконанням, з боку банку, було порушене майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним останньому майном, яким, у розумінні статей 177, 190 ЦК України, є грошові кошти, у т.ч., враховуючи положення пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", які існують у формі записів на поточному рахунку позивача, відкритому в Банку.
Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Разом з тим, позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 11.06.2015 № 370 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12.06.2015 № 115 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ " Енергобанк".
На момент розгляду даної справи, Фонд гарантування відкликав банківську ліцензію та розпочав процедуру ліквідації банку.
Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.
Таким чином, на час розгляду в суді даного спору відбувається ліквідація Банку.
За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).
Пунктом 7.1.2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
За приписами частин 1-3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 18.05.2010 № 2258-VI, від 04.11.2010 № 2677-VI, від 14.10.2014 № 1702-VII) обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Отже, починаючи з 09.03.2011 (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Пунктом 2 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.
Виходячи зі змісту статей 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.
Згідно з частиною 4 статті 49 цього Закону у судовому порядку підлягають вирішенню будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів.
Таким чином, після початку процедури ліквідації Банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом, порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону.
Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд України у своїх постановах від 25.03.2015 у справі № 3-24гс15, від 01.04.2015 у справі № 3-25гс15 та від 01.04.2015 у справі № 3-34гс15.
Крім того, суд також зазначає, що статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що операції з відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів належить до банківських послуг, які дозволяється надавати виключно банку.
Даною нормою також встановлено, що надання банківських послуг має право здійснювати банк на підставі банківської ліцензії.
Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.
Враховуючи те, що станом на момент розгляду даного спору Національним банком України у Банку відкликано банківську ліцензію, виконання спірних операцій з перерахування коштів на виконання умов Договору банківського рахунку відповідачем стало не можливим.
Відповідно до статті 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Відтак, виходячи з вищевикладеного суд не може задовольнити позовні вимоги позивача.
При цьому суд зазначає, що позивач може захистити свої майнові права за Договорами банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
У випадку необґрунтованої відмови в акцептуванні вимоги позивача та включені її до реєстру вимог кредиторів, позивач на підставі частина 4 статті 49 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вправі буде звернутися до суду з відповідним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
(Повний текст рішення складено 26.11.2015р. )
Суддя В.І.Мельник