ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.11.2015Справа №910/25101/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія- Сервіс"
про стягнення 587053,06 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
від позивача: Левченко В.І. за довіреністю № 91/2015/11/11-8 від 11.11.2015
від відповідача: Сікорський Т.Г. за довіреністю б/н від 10.11.2015
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія-Сервіс" (відповідач) про стягнення 587 053,06 грн. на підставі Договору № 1540999 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 06.06.2012 (далі - Договір № 1540999), з яких: 407140,67 грн. основного боргу, 165637,32 грн. інфляційної складової боргу, 14275,07 грн. трьох відсотків річних. Також, позивач просив суд відшкодувати йому за рахунок відповідача 8805,80 грн. витрат із сплати судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач грошові зобов'язання по оплаті поставленої йому позивачем теплової енергії у вигляді гарячої води не виконав, в зв'язку з чим за період з 01.11.2012 по 01.08.2015 у відповідача виникла заборгованість за вищевказаним договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 порушено провадження у справі № 910/25101/15 та призначено розгляд справи на 02.11.2015 об 11:00 год.
19.10.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмового підтвердження про відсутність аналогічного спору; довідки про надходження коштів по договору від відповідача; доказів направлення відповідачу актів звіряння по договору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
02.11.2015 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю завершити підготовку всіх необхідних доказів з метою представлення суду аргументованої та об'єктивної позиції по цій справі.
В судове засідання, призначене на 02.11.2015, представник позивача з'явився.
В судове засідання, призначене на 02.11.2015, представник відповідача не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 02.11.2015 через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні, призначеному на 02.11.2015, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 25.09.2015 про порушення провадження у справі № 910/25101/15 та встановлено, що відповідач вимоги зазначеної ухвали не виконав.
Враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, невиконання останнім вимог ухвали суду від 25.09.2015 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 02.11.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 відкладено розгляд справи на 23.11.2015 о 09:20 год.
19.11.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи, зокрема, довідки про надходження коштів за спожиту згідно Договору № 1540999 теплову енергію.
20.11.2015 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких відповідач не заперечував наявність у нього заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2012 по 01.08.2015 за Договором № 1540999, позовні вимоги визнав, водночас, просив суд розстрочити стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 587053,06 до 31.12.2017 щомісячними платежами згідно наданого графіку.
В обґрунтування клопотання про розстрочку зазначено, що: відповідач є обслуговуючою організацією у забезпеченні мешканців житлово-комунальними послугами, а не їх безпосереднім споживачем; спірна заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання мешканцями своїх обов'язків зі сплати житлово-комунальних послуг, втім відповідач проводить претензійно-позовну роботу з боржниками; аналіз основних показників ліквідності підприємства відповідача (на основі показників фінансової звітності підприємства за 2012-2015 роки) свідчить, що платоспроможність відповідача може бути забезпечена тільки за рахунок майбутніх надходжень від споживачів; аналіз показників про доходи підприємства відповідача свідчить, що відповідач нарощує масштаби діяльності, покращує показники платоспроможності; проте негативний вплив на поточний фінансовий стан відповідача має значне підвищення вартості ресурсів, що є елементами собівартості житлово-комунальних послуг порівняно з вартістю ресурсів, закладених у затверджених тарифах, за якими послуги фактично реалізовуються споживачам, наслідком реалізації послуг по необґрунтованих економічно цінах є втрата норми прибутку для забезпечення функціонування відповідача; у відповідача відсутня можливість розрахуватись з позивачем одним платежем.
В судове засідання, призначене на 23.11.2015, представники позивача та відповідача з'явились.
Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2015 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 02.11.2015, зокрема, копії облікових карток (табуляграм) за листопад та грудень 2012, інформацію щодо нормативних актів з приводу встановлення тарифів на теплову енергію в спірний період. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.11.2015 надав усні пояснення, відповідно до яких не заперечував наявність у нього заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2012 по 01.08.2015 за Договором № 1540999, водночас, просив суд розстрочити стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 587053,06 до 31.12.2017 на підставі приписів п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, згідно яких господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Представник позивача заперечував проти задоволення такої заяви відповідача. Заява відповідача задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, що ускладнять виконання рішення суду або зроблять його неможливим.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.11.2015 відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
06.06.2012 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія- Сервіс" (споживач, відповідач), був укладений Договір № 1540999 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір № 1540999 або Договір). На час судового розгляду справи наведений договір є чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до п. 1.1 Договору предметом цього Договору є виробництво та поставка постачальником (позивачем) теплової енергії споживачу (відповідачу) для потреб опалення та гарячого водопостачання, яку споживач (відповідач) зобов'язується отримати та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені даним Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України (Закон України від 09.07.2010 № 2479-VI, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник (позивач) зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (відповідачем) (додатки № 3, 4 до Договору) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1 до Договору.
Відповідно до п. 2.3.1 Договору споживач (відповідач) зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку № 2 до Договору.
Крім того, відповідно до п. 2.3.5 Договору споживач (відповідач) зобов'язується забезпечувати: своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника (відповідача) за теплову енергію, спожиту орендарями; прийняття всіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України тощо.
Пунктом 2 додатку 2 до Договору визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).
Згідно з пунктом 3 додатку 2 до Договору, у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.
Відповідно до пунктів 4 та 5 додатку 2 до Договору, дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РТ-1 за адресою: вул. Жилянська, 63 - не пізніше 28 числа поточного місяця.
Згідно пункту 8 додатку 2 до Договору, у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:
- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;
- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.
Відповідно до пункту 9 додатку 2 до Договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТ-1 за адресою: вул. Жилянська, 63 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку (табуляграму) фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Згідно з пунктом 10 додатку 2 до Договору споживач щомісячно:
- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;
- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.
Можливі змінення тарифів в період дії Договору (п. 11 додатку 2 до Договору).
Таким чином, умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до частини 2 статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Позивач стверджує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 1540999, у останнього за період з 01.11. 2012по 01.08.2015 виникла заборгованість за використану теплову енергію в сумі 407140,67 грн. (основний борг), що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період за підписом відповідача, обліковими картками (табуляграмами) за спірний період, а також довідкою про надходження коштів від відповідача за період з липня 2012 по липень 2015 (доданою до позовної заяви), довідкою про надходження коштів від відповідача за період з серпня 2015 по вересень 2015 (додана до клопотання про долучення матеріалів, поданого 19.10.2015 через відділ діловодства суду), довідкою про надходження коштів від відповідача за період з серпня 2015 по жовтень 2015 (додана до клопотання про долучення документів, поданого 19.11.2015 через відділ діловодства суду) (надалі разом - довідки позивача про надходження коштів від відповідача за період з листопада 2012 по жовтень 2015).
З вищенаведених документів вбачається, що станом на 01.11.2012 у відповідача існувала переплата за теплову енергію в сумі 9948,22 грн. Загальна сума нарахованої позивачем та використаної відповідачем теплової енергії за період з 01.11.2012 по 01.08.2015 становила 1276122,32 грн., а оплата за вказану теплову енергію була здійснена відповідачем період з 01.11.2012 по 01.08.2015 в сумі 859033,43 грн. Враховуючи наведені суми, позивач визначив заборгованість відповідача по оплаті за використану теплову енергію за Договором 1540999 за період з 01.11.2012 по 01.08.2015 в сумі 407140,67 грн. (основний борг) (1276122,32 грн. - 9948,22 грн. - 859033,43 грн. = 407140,67 грн.).
Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" (у редакції Закону України від 09.07.2010 N 2479-VI) тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.
Зібрані у справі докази, а саме: відомості обліку споживання теплової енергії за спірний період за підписом відповідача, облікові картки (табуляграми) за спірний період, довідки позивача про надходження коштів від відповідача за період з листопада 2012 по жовтень 2015, підтверджують, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 1540999 за період з 01.11.2012 по 01.08.2015 станом на час розгляду спору по суті становить 407140,67 грн.
При цьому судом перевірено виставлення постачальником (позивачем) до сплати споживачу (відповідачу) сум за поставлену теплову енергію на підставі Договору № 1540999 згідно з тарифами, затвердженими Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України/ Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг/ Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про введення тарифів на теплову енергію (перелік наведено в "Інформації щодо нормативних актів з приводу встановлення тарифів на теплову енергію", доданої позивачем до матеріалів справи), які відповідно були чинними у спірний період.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 407140,67 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню повністю
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 165637,32 грн. інфляційної складової боргу за період з грудня 2012 по липень 2015 та 14275,07 грн. 3% річних за період з грудня 2012 по липень 2015.
Згідно частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем умов Договору № 1540999, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку сум інфляційної складової боргу та 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 165637,32 грн. інфляційної складової боргу за період з грудня 2012 по липень 2015 та 14275,07 грн. 3% річних за період з грудня 2012 по липень 2015 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, за результатами вирішення даного спору на відповідача покладається судовий збір в розмірі 8805,80 грн.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, ч. 5 ст. 78, ст.ст. 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія- Сервіс" (03037, м. Київ, просп. Червонозоряний, буд. 4-А; ідентифікаційний код 35076047) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) 407140,67 грн. (чотириста сім тисяч сто сорок гривень 67 коп.) основного боргу, 165637,32 грн. (сто шістдесят п'ять тисяч шістсот тридцять сім гривень 32 коп.) інфляційної складової боргу, 14275,07 грн. (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят п'ять гривень 07 коп.) трьох відсотків річних, 8805,80 грн. (вісім тисяч вісімсот п'ять гривень 80 коп.) судового збору.
3. Видати накази.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.11.2015
Суддя Гумега О.В.