ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.11.2015Справа №910/26760/15
За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнісон Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія"Україна"
простягнення 9 302,74 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Гаврилиця Д.М. - представник за довіреністю від 27.05.15 ;
від відповідачане з'явились
В судовому засіданні 18.11.15, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнісон Страхування" до Приватного акціонерного товариства "СК"Україна" про стягнення 9302,74 грн. шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія "Юнісон-гарант», що змінило своє найменування на ПрАТ «Юнісон Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 0300.000338.002 від 09.12.2013р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «МАN», державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Камаз автокран", державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ "СК "Україна", позивачем було направлено останньому регресну вимогу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 9302,74 грн. в якості виплати страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.10.2015 порушено провадження у справі № 910/26760/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 11.11.2015.
У судове засідання, призначене на 11.11.2015, з'явився представник позивача, який на виконання вимог ухвали суду надав через канцелярію суду письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору та довідку про дорожньо-транспортну пригоду № 9364558, що долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача в судове засідання 11.11.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні представник позивача заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи для можливості надання необхідних доказів по справі, яке було судом задоволено, розгляд справи відкладено на 25.11.15.
В судове засідання 25.11.15 з'явився представник позивача, який позов підтримав, надав копію полісу обов'язкового страхування № АС/3907208, що був залучений судом до матеріалів справи.
В судове засідання 25.11.15 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
09 грудня 2013 року за договором добровільного страхування наземного транспорту № 0300.000338.002 ПрАТ «СК "Юнісон-Гарант», яке змінило своє своє найменування на ПрАТ «СК «Юнісон Страхування» (далі - позивач) було застраховано автомобіль марки «МАN», державний номер НОМЕР_1 ( п. 8 Додатку № 1 до договору), страхувальник та вигодонабувач - Приватне підприємство «Транс Логістик».
Згідно Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9364558, 21.03.2014р. на вул. Ватутіна в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів «МАN», державний номер НОМЕР_1, що належить ПП «Транс Логістик», під керуванням водія ОСОБА_2, автомобіля «МАЗ 54323», державний номер НОМЕР_4, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_4 та «Камаз Автокран 5320», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, під керуванням водія ОСОБА_6.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.п. 2.3 (б), 10.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Деснянського районного суду м. Києва від 24.04.2014р. у справі № 754/5931/14-п.
24.03.14 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування на його розрахунковий рахунок.
Загальний вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «МАN», державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 1453 від 10.04.14, складає 9302,80 грн..
За страховим випадком - ДТП що сталась 21.03.2014р. за участю застрахованого автомобіля «МАN», державний номер НОМЕР_1, згідно складеного страхового акту № СА03.000939.002 від 16.04.14 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 9 302,74 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 268 від 23.04.14.
Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія ОСОБА_6, який керував вантажним автомобілем «Автокран», державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Деснянського районного суду м. Києва від 24.04.2014р. у справі № 754/5931/14-п.
Пунктом 36.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_5 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв з 04.10.13 до 03.10.14 (Поліс АС/3907208), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «КАМАЗ 5320», державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 0,00 грн.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «МАN», державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування № 0300.000338.002 від 09.12.2013р, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «МАN», державний номер НОМЕР_1.
В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
За таких обставин, розмір страхового відшкодування, який зобов'язаний сплатити відповідач позивачу в порядку регресу, становить 9302,74 грн., що відповідає розміру позовних вимог.
В матеріалах справи наявна копія заяви позивача на адресу відповідача на виплату страхового відшкодування в порядку регресу за вих. № УВ-026 від 18.03.2015р., доказів сплати страхового відшкодування відповідачем не надано.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (02140 м. Київ, вул. Ревуцького, будинок 42-Г; ідентифікаційний код 30636550) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнісон Страхування» (01601 м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1-А, ідентифікаційний код 32942598) страхове відшкодування в сумі 9 302 (дев'ять тисяч триста дві) грн. 74 коп., судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.11.2015 р.
Суддя Пукшин Л.Г.