ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.11.2015Справа №910/25276/15
За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПОТЕБНІ 6"
до Фірма "Т.М.М."- товариство з обмеженою відповідальністю
про стягнення 82116,51 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: Кравченко В.П. за довіреністю № б/н від 02.09.2015
від відповідача: не з'явився
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПОТЕБНІ 6" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірма "Т.М.М."- товариство з обмеженою відповідальністю (відповідач) про стягнення 82116,51 грн., з яких: 71767,75 грн. інфляційних втрат та 10348,76 грн. 3% річних за прострочення оплати заборгованості в сумі 336120,05 грн. за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2013 по 31.07.2014.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі № 910/19804/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015, з Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь ОСББ "ПОТЕБНІ 6" була стягнута заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2013 по 31.07.2014 в сумі 336120,05 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6722,40 грн. Стягнення з Фірми "Т.М.М." - ТОВ коштів в наведених сумах було здійснене під час виконавчого провадження з примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва від 09.12.2014, яке було відкрите на підставі постанови державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 24.12.2014. Позивач зазначив, що грошові кошти в сумі 336120,05 грн. та в сумі 6722,40 грн. надійшли на рахунок ОСББ "ПОТЕБНІ 6": 30 грудня 2014 року в сумі 253459,34 грн., 30 грудня 2014 року в сумі 5069,19 грн., 27 січня 2015 року в сумі 82660,71 грн., 27 січня 2015 року в сумі 1653,21 грн. Постановою державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 26.01.2015 року виконавче провадження з примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 р. було закінчене. Позивач вважає, що він має право вимагати в судовому порядку сплати відповідачем сум інфляційних нарахувань та процентів річних окремо від сплати основного боргу, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду, здійснивши при цьому розрахунок сум інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.04.2013 по 29.12.2014 за прострочення оплати заборгованості в сумі 336120,05 грн. за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2013 по 31.07.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 було порушено провадження у справі № 910/25276/15 та призначено розгляд справи на 02.11.2015 о 11:40 год.
02.11.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 25.09.2015, а саме: письмовим підтвердженням про відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу справи між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; письмове повідомлення про представника, який буде приймати участь у справі; інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача станом на час розгляду справи.
В судове засідання, призначене на 02.11.2015, представники сторін з'явились.
Представник відповідача в судовому засіданні 02.11.2015 подав пояснення за позовом, відповідно до яких зазначив про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.04.2013 по 29.12.2014, нарахованих на суму боргу в розмірі 80510,16 грн. за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2013 по 31.05.2013. При цьому відповідач виходив з того, що грошові кошти в сумі 80510,16 грн. в якості оплати послуг з утримання житлового будинку №6 по вул. Потебні в м. Харкові за період з 01.01.2013 по 31.05.2013 були стягнуті з Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь ОСББ "ПОТЕБНІ 6" рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19.07.2013 у справі №640/7154/13-ц. В подальшому, вказане судове рішення було скасоване рішенням Апеляційного суду Харківської області від 04.11.2013 із закриттям провадження у справі. Але, в порядку примусового виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 19.07.2013 по справі №640/7154/13-ц, Київським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - Київське ВДВС ХМУЮ) з рахунку Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь ОСББ "ПОТЕБНІ 6" 23.09.2013 були стягнуті грошові кошти в сумі 80510,16 грн., що підтверджується платіжною вимогою Київського ВДВС ХМУЮ від 18.09.2013 та випискою по рахунку Фірми "Т.М.М." в АТ "ОЩАДБАНК" від 23.09.2013. Кошти в сумі 80510,16 грн. були перераховані з рахунку Київського ВДВС ХМУЮ на рахунок ОСББ "ПОТЕБНІ 6" 03.04.2014, що підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 у справі № 910/19804/14. Водночас, грошові кошти в сумі в сумі 80510,16 грн. були стягнуті з ОСББ "ПОТЕБНІ 6" на користь Фірми "Т.М.М."-ТОВ постановою Харківського апеляційного господарського суду по справі №922/4423/14 тільки 07.04.2015.
Таким чином, як вважає відповідач, грошові кошти в сумі 80510,16 грн. за житлово - комунальні послуги за період з 01.01.2013 по 31.05.2013 не перебували в користуванні відповідача з 23.09.2013, а з 03.04.2014 - взагалі перебували в користуванні позивача.
Крім того, відповідач зазначив, що позивач у даній справі вже звертався до Господарського суду Харківської області з вимогою до Фірми "Т.М.М." - ТОВ про стягнення інфляційних втрат за період з 01.01.2013 по 01.10.2014 за прострочення заборгованості в сумі 80510,16 грн. за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2013 по 30.09.2014. Тобто, на думку відповідача, судом вже вирішена справа між тими ж сторонами про стягнення інфляційних втрат за період з 01.01.2013 по 01.10.2014 із заборгованості за житлово-комунальні послуги, що є предметом розгляду даної справи Господарського суду міста Києва. На підтвердження наведеного відповідачем додано до пояснень, зокрема, копію зустрічного позову ОСББ "ПОТЕБНІ 6" до Фірми "Т.М.М." - ТОВ у справі Господарського суду Харківської області № 922/4423/14 та копію постанови Харківського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 у справі № 922/4423/14 за первісним позовом Фірми "Т.М.М." - ТОВ до ОСББ "ПОТЕБНІ 6", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Відділ державної виконавчої служби Київського району м. Харків, 2. Управління державної казначейської служби України у Київському районі, про стягнення 81431,71 грн. безпідставно отриманих коштів; за зустрічним позовом ОСББ "ПОТЕБНІ 6"до Фірми "Т.М.М." - ТОВ про стягнення 131706,20 грн. безпідставно збережених коштів, з яких: 81574,09 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги за серпень - листопад 2014 року та 50132,11 грн. інфляційних нарахувань на суму 81574,09 грн.
Пояснення відповідача разом з доданими до них документами залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.
Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 02.11.2015 просив суд припинити провадження у справі № 910/25276/15 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з тим, що є рішення між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
В судовому засіданні 02.11.2015, на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд оголосив перерву до 16.11.2015 о 14:20 год.
В судове засідання 16.11.2015 представники сторін з'явились.
Представник позивача в судовому засіданні 16.11.2015 подав пояснення, відповідно до яких вважає подані відповідачем 02.11.2015 пояснення необґрунтованими, оскільки: у справі № 922/4423/14, яка розглядалась Господарським судом Харківської області, був інший предмет позову про стягнення безпідставно збережених коштів, а позовні вимоги обгрунтовувались положеннями ст. 1212 ЦК України; у даній справі № 910/25276/15, яка розглядається Господарським судом міста Києва, предметом позову є стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних за порушення грошових зобов'язань, а позовні вимоги обґрунтовуються положеннями ст. 625 ЦК України. Пояснення позивача залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.
Представник позивача в судовому засіданні 16.11.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням вищенаведених пояснень, поданих в судовому засіданні 16.11.2015.
Представник відповідача в судовому засіданні 16.11.2015 просив суд припинити провадження у справі № 910/25276/15 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з тим, що є рішення між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд оголосив перерву в судовому засіданні 16.11.2015 до 23.11.2015 об 11:50 год.
18.11.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, зокрема, щодо іншого предмету та підстав позову у даній справі Господарського суду міста Києва, у зв'язку з чим позивач вважає відсутніми підстави для припинення провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України; щодо суми заборгованості відповідача за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2013 по 31.07.2014, то цей факт встановлений та не спростований відповідачем, а тому позивач вважає, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на суму заборгованості за вказаний період є обґрунтованими та відповідають положенням ст. 625 ЦК України.
В якості додатків до додаткових пояснень позивачем додано копії наступних судових рішень: рішення Київського районного суду м. Харкова від 19.07.2013 у справі №640/7154/13-ц; рішення Апеляційного суду Харківської області від 04.11.2013 у справі №640/7154/13-ц; ухвали Київського районного суду м. Харкова від 14.02.2014 у справі №640/20454/13-ц; ухвали Апеляційного суду Харківської області від 02.04.2014 у справі №640/20454/13-ц; рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2014 у справі № 922/4423/14; постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 у справі № 922/4423/14; постанови Вищого господарського суду України від 07.07.2015 у справі № 922/4423/14; постанови Харківського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 у справі № 922/4423/14.
В судове засідання 23.11.2015 представник позивача з'явився.
Представник відповідача в судове засідання 23.11.2015 не з'явився, проте про час і місце розгляду судом справи 23.11.2015 був повідомлений належним чином з огляду на присутність представника відповідача в судовому засідання 16.11.2015, в якому суд оголосив перерву до 23.11.2015 об 11:50 год., що підтверджується протоколом судового засідання від 16.11.2015.
При цьому судом враховано приписи, наведені в абз. 1, 2 п.п. 3.9.1 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.
Водночас, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 п. 3 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Водночас, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 23.11.2015 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.
Усне клопотання позивача про відкладення розгляду справи судом відхилене в судовому засіданні 23.11.2015 як необгрунтоване.
Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням пояснень, поданих в судовому засіданні 16.11.2015, та додаткових пояснень, поданих через відділ діловодства суду 18.11.2015.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.11.2015 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним, засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
ОСББ "ПОТЕБНІ 6" (позивач) звернувся з позовними вимогами до Фірми "Т.М.М." - ТОВ (відповідач) про стягнення 71767,75 грн. інфляційних втрат та 10348,76 грн. 3% річних за період з 01.04.2013 по 29.12.2014 за прострочення оплати заборгованості в сумі 336120,05 грн. за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2013 по 31.07.2014 на підставі ст. 625 ЦК України.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі № 91019804/14 позов ОСББ "ПОТЕБНІ 6" до Фірми "Т.М.М." - ТОВ про стягнення 336120,05 грн. заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги задоволено повністю, стягнуто з Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь ОСББ "ПОТЕБНІ 6" 336120,05 грн. основного боргу та 6722,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі № 91019804/14 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 у справі № 91019804/14 залишена без змін.
Вищезазначеними судовими рішеннями у справі № 91019804/14 встановлено, що 03.11.2012 рішенням загальних зборів членів ОСББ "ПОТЕБНІ 6" на підставі акту приймання-передачі від 24.12.2012 житловий комплекс за адресою: м. Харків, вул. Потебні, 6 був прийнятий на баланс ОСББ "ПОТЕБНІ 6"; Фірма "Т.М.М." - ТОВ є власником квартир та нежитлових приміщень в житловому будинку по вул. Потебні, 6 у м. Харкові
Судовими рішеннями у справі № 91019804/14 також встановлено, що незважаючи на неукладений договір, позивач надав відповідачу за період з 01.01.2013 по 31.07.2014 житлово-комунальні послуги з: утримання послуг охорони, обслуговування системи обмеження доступу в будинок, опалення, експлуатаційні послуги, гарячого водопостачання, каналізації та інше на загальну суму 336120,05 грн., що підтверджується розрахунками послуг за вказаний період, які були надіслані на адресу відповідача рекомендованими листами з повідомленнями. Відповідач зі свого боку свої зобов'язання по оплаті за надані житлово-комунальні послуги не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість на загальну суму 336120,05 грн. за вказаний період. Наявність заборгованості відповідача підтверджується розрахунком суми заборгованості, вимогами про сплату заборгованості з доказами направленими відповідачу, поясненнями представника позивача. Водночас, доводи Фірми "Т.М.М." - ТОВ про те, що між сторонами відсутній договір про надання житлово-комунальних послуг, суди визнали необгрунтованими, врахувавши при цьому правову позицію Верховного Суду України у постанові від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13 про те, що не укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі не звільняє відповідача від обов'язку оплачувати надані послуги.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, вищенаведені обставини, в тому числі стосовно наявності заборгованості відповідача за надані позивачем за період з 01.01.2013 по 31.07.2014 житлово-комунальні послуги на загальну суму 336120,05 грн., встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі № 91019804/14, яке набрало законної сили 09.12.2014, а отже, в силу приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України не доказуються при розгляді даної справи № 910/25276/15, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.
09.12.2015 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі № 910/19804/14, яке набрало законної сили 09.12.2015, були видані накази Господарського суду міста Києва № 910/19804/14.
Постановою державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 24.12.2014 було відкрито виконавче провадження про примусове виконання наказів Господарського суду міста Києва № 910/19804/14 від 09.12.2014 р. На виконання наказів Господарського суду міста Києва від 09.12.2014, грошові кошти в сумі 336120,05 грн. та в сумі 6722,40 грн. надішли на рахунок ОСББ "ПОТЕБНІ 6": 30 грудня 2014 року в сумі 253459,34 грн., 30 грудня 2014 року в сумі 5069,19 грн., 27 січня 2015 року в сумі 82660,71 грн., 27 січня 2015 року в сумі 1653,21 грн., що підтверджується відповідно платіжними дорученнями № 11 від 30.12.2014, № 14 від 30.12.2014, № 203 від 27.01.2015, № 205 від 27.01.2015. Постановою державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 26.01.2015 року виконавче провадження закінчено.
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено у п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 травня 2013 року № 14 (далі - постанова Пленуму ВГСУ від 17.05.2013 № 14), з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Там же зазначено, що з огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 ЦК України - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13 (предметом спору в якій було стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території з урахуванням установленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, у разі неукладення сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі) вбачається, що правовідношення, в якому замовник зобов'язаний сплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за наді послуги. Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Отже, вищенаведені висновки Верховного Суду України у постанові від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13 пілягають застосуванню до спірних правовідносин сторін у даній справі, предметом спору в якій є вимоги позивача (ОСББ "ПОТЕБНІ 6") на підставі ст. 625 ЦК України про стягнення з відповідача (Фірми "Т.М.М." - ТОВ) 71767,75 грн. інфляційних втрат та 10348,76 грн. 3% річних за прострочення оплати заборгованості в сумі 336120,05 грн. за надані позивачем відповідачу житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2013 по 31.07.2014, зважаючи, що в спірному випадку договір про надання житлово-комунальних послуг між сторонами не укладався.
Судом також враховано приписи п. 5.1 вищенаведеної постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2013 № 14, згідно яких кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про наявність у позивача підстав для звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних за прострочення оплати заборгованості за надані позивачем відповідачу житлово-комунальні послуги.
Щодо тверджень відповідача про те, що судом вже вирішена справа № 922/4423/14 між тими ж сторонами про стягнення інфляційних втрат за період з 01.01.2013 по 01.10.2014 із заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2013 по 30.09.2014, що також є предметом розгляду даної справи Господарського суду міста Києва, у зв'язку з чим наявні підстави для припинення провадження у справі згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, то суд відхиляє наведені твердження відповідача як безпідставні з огляду на таке.
Як вже зазначалось, предметом спору у даній справі Господарського суду міста Києва № 910/25276/15 є вимоги позивача (ОСББ "ПОТЕБНІ 6") на підставі ст. 625 ЦК України про стягнення з відповідача (Фірми "Т.М.М." - ТОВ) 71767,75 грн. інфляційних втрат та 10348,76 грн. 3% річних за період з 01.04.2013 по 29.12.2014 за прострочення оплати заборгованості в сумі 336120,05 грн. за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2013 по 31.07.2014.
Водночас, по матеріалам справи встановлено наявність між сторонами спірних правовідносин, які були предметом розгляду справи Господарського суду Харківської області № 922/4423/14 за первісним позовом Фірми "Т.М.М." - ТОВ до ОСББ "ПОТЕБНІ 6", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Відділ державної виконавчої служби Київського району м. Харків, 2. Управління державної казначейської служби України у Київському районі, про стягнення 81431,71 грн., та за зустрічним позовом ОСББ "ПОТЕБНІ 6"до Фірми "Т.М.М." - ТОВ про стягнення 131706,20 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.12.2014 у справі № 922/4423/14 у первісному позові Фірми "Т.М.М." - ТОВ про стягнення 81431,71 грн. відмовлено повністю. Зустрічний позов ОСББ "Потебні 6" задоволено повністю, стягнуто з Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь ОСББ "Потебні 6" безпідставно збережені кошти в сумі 131706,20 грн., стягнуто з Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь Державного бюджету України 2634,12 грн. судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2014 у справі № 922/4423/14 скасовано та прийнято нове рішення; первісний позов Фірми "Т.М.М." - ТОВ до ОСББ "Потебні 6" задоволено; стягнуто з ОСББ "Потебні 6" на користь Фірми "Т.М.М." - ТОВ безпідставно отримані грошові кошти в сумі 81431,71 грн., 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви; зустрічний позов ОСББ "Потебні 6" задоволено частково; стягнуто з Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь ОСББ "Потебні 6" 32403,11 грн. інфляційних втрат, 647,99 грн. витрат по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви; в іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено; стягнуто з ОСББ "Потебні 6" на користь Державного бюджету України 2634,12 грн. витрат по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви; стягнуто з ОСББ "Потебні 6" на користь Фірми "Т.М.М." - ТОВ 1138,37 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2015 у справі № 922/4423/14 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 року у справі № 922/4423/14 скасовано щодо зустрічного позову та розподілу судових витрат (абзаци 5-9 резолютивної частини) і в цій частині справу направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду. В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 року у справі № 922/4423/14 залишено без змін.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 у справі № 922/4423/14, яка набрала чинності, рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2014 у справі № 922/4423/14 скасовано частково, а саме в частині про задоволення зустрічного позову та стягнення з позивача за первісним позовом на користь Державного бюджету України 2634,12 грн. судового збору. В цій частині прийнято нове рішення. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Зокрема, у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 у справі № 922/4423/14 встановлено, що предметом спору у даній справі за зустрічним позовом ОСББ "ПОТЕБНІ 6" до Фірми "Т.М.М." - ТОВ є повернення безпідставно утримуваних коштів, якими позивач за зустрічним позовом вважає: інфляційні нарахування за період з 01.01.2013 по 01.10.2014 в сумі 50132,11 грн. та заборгованість за житлово-комунальні послуги за серпень - листопад 2014 року в сумі 81574,09 грн., а також встановлено, що при поданні зустрічного позову ОСББ "ПОТЕБНІ 6" в якості підстав заявлених вимог зазначено збереження Фірмою "Т.М.М." - ТОВ без достатніх правових підстав майна за рахунок стягувача (ст. 1212 ЦК України).
При цьому відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про невідповідність обраного позивачем за зустрічним позовом способу захисту порушених прав інших власників багатоквартирного будинку шляхом подання позовної заяви з підстав, визначених статтею 1212 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів апеляційної інстанції також зазначила, що ОСББ "ПОТЕБНІ 6" з метою захисту законних інтересів інших співвласників багатоквартирного будинку має право на звернення до суду з позовом про стягнення з власника кватири (нежитлового приміщення) вартості отриманих ним комунальних послуг з утримання спільного майна в багатоквартирному будинку. При цьому, сама по собі відмова співвласника багатоквартирного будинку від сплати отриманих житлово-комунальних послуг не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Зважаючи на викладене, предмет і підстава позову у даній справі Господарського суду міста Києва № 910/25276/15 та предмет і підстава зустрічного позову у справі Господарського суду Харківської області № 922/4423/14 є різними, у зв'язку з чим відсутні підстави для припинення провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Щодо посилання відповідача на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19.07.2013 у справі №640/7154/13-ц, яким з відповідача була стягнута заборгованість за житлово - комунальні послуги за період з 01.01.2013 по 31.05.2013 у сумі 80510,16 грн., яке в подальшому було скасоване рішенням Апеляційного суду Харківської області від 04.11.2013 із закриттям провадження у справі, тоді як в порядку примусового виконання зазначеного рішення Київського районного суду м. Харкова від 19.07.2013 у справі №640/7154/13-ц Київським ВДВС ХМУЮ з рахунку Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь ОСББ "ПОТЕБНІ 6" 23.09.2013 були стягнуті грошові кошти в сумі 80510,16 грн., які були перераховані з рахунку Київського ВДВС ХМУЮ на рахунок ОСББ "ПОТЕБНІ 6" 03.04.2014, у зв'язку з чим відповідач робить висновок про те, що грошові кошти в сумі 80510,16 грн. за житлово - комунальні послуги за період з 01.01.2013 по 31.05.2013 не перебували в користуванні відповідача з 23.09.2013, а з 03.04.2014 - взагалі перебували в користуванні позивача, а відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.04.2013 по 29.12.2014, нарахованих на суму боргу в розмірі 80510,16 грн. за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2013 по 31.05.2013 відповідач вважає безпідставними, то судом встановлено та прийнято до уваги при вирішенні даного спору по суті таке.
Дійсно, кошти в сумі 80510,16 грн. згідно виконавчого листа № 640/7154/13-ц н/п 2/640/2192/13/14, виданого 08.08.2013 р. Київським районним судом м. Харкова, були стягнуті Київським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції з рахунку Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь ОСББ "ПОТЕБНІ 6" 23.09.2013. Наведене підтверджується платіжною вимогою Київського ВДВС Харківського МУЮ від 18.09.2013 та випискою по рахунку Фірми "Т.М.М." в АТ "ОЩАДБАНК" від 23.09.2013
Крім того, постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 у справі № 910/19804/14, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015, поміж іншого встановлено, що листом від 18.02.2015 року № 01-44/04/06-14/156 управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області надало Київському апеляційному господарському суду витребувану інформацію про те, чи здійснювалися казначейством виплати на перерахування коштів в сумі 80 510,16 грн. з рахунку Київського ВДВС Харківського МУЮ на рахунок ОСББ "ПОТЕБНІ 6" в ході виконавчого провадження ВП № 39719164 з примусового виконання виконавчого листа № 640/7154/13-ц н/п 2/640/2192/13/14, виданого 08.08.2013 р. Київським районним судом м. Харкова. У вказаному листі Державна казначейська служба зазначає, що платіжне доручення Київського ВДВС ХМУЮ від 26.09.2013 року № 3487 в сумі 80510,16 грн. оплачено управлінням в повному обсязі 03.04.2014 року ОСББ "ПОТЕБНІ 6".
Отже, спірні кошти в сумі 80510,16 грн. за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2013 по 31.05.2013 хоча і були стягнуті з відповідача 23.09.2013, втім фактично були зараховані на рахунок позивача лише 03.04.2014.
Однак, судом встановлено, що обставини, пов'язані зі стягненням суми коштів за рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19.07.2013 у справі №640/7154/13-ц існували на момент прийняття судових рішень у справі Господарського суду міста Києва № 910/19804/14, а саме: рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014, постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015, постанови Вищого господарського суду України від 21.07.2015 у справі № 910/19804/14).
Водночас, вищенаведеними судовими рішеннями у справі № 910/19804/14 було встановлено наявність заборгованості Фірма "Т.М.М."- ТОВ за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2013 по 31.07.2014 в загальній сумі 336220,05 грн. В свою чергу, саме у зв'язку з порушенням строків оплати цієї заборгованості в загальній сумі 336220,05 грн. позивачем було подано даний позов до Господарського суду міста Києва.
Крім того, в судових засіданнях представники сторін не заперечували, що повернення грошових коштів, стягнутих на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 19.07.2013 у справі №640/7154/13-ц, здійснювалось в межах окремого позовного провадження.
Отже, судом встановлено, що дії відповідача, який прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати житлово-комунальних послуг, є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2013 № 14 сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до п. 1.4 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2013 № 14, з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Пунктом 1.7 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2013 № 14 встановлено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Відповідно до п. 1 Розділу II Наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. № 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2014р. за № 173/24950, встановлено нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку), зокрема:
1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;
2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;
3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3,
де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;
1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Як зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 року по справі № 91019804/14, яке набрало законної сили, встановлено факт наявності основного грошового зобов'язання Фірми "Т.М.М." - ТОВ перед ОСББ "ПОТЕБНІ 6" в розмірі 336120,05 грн. за період з 01.01.2013 по 31.07.2014. Наявність заборгованості відповідача підтверджується розрахунками суми заборгованості, вимогами про сплату заборгованості з доказами направленими відповідачу.
Копії розрахунків послуг, наданих Фірмі "Т.М.М." - ТОВ (відповідачу) за спірні періоди, які складають загальний період з 01.01.2013 по 31.07.2014, а також копії вимог про сплату заборгованості окремо за кожний спірний період з доказами їх направлення відповідачу наявні в матеріалах справи.
З наведених у позовній заяві розрахунків сум інфляційних втрат та 3 % річних вбачається, що позивачем при визначенні початку періоду прострочення сплати заборгованості за кожний спірний період були вірно враховані дата направлення ним відповідачу вимоги про сплату заборгованості засобами поштового зв'язку рекомендованим листом та встановлений у вимозі 5 (або 7) денний термін на сплату заборгованості, з моменту отримання відповідачем вимоги, з урахуванням при цьому нормативних строків пересилання поштових відправлень.
Кінцевою датою періоду прострочення сплати заборгованості за кожний спірний період позивач визначив 29.12.2014, з огляду на те, що на виконання наказів Господарського суду міста Києва від 09.12.2014, грошові кошти в сумі 336120,05 грн. та в сумі 6722,40 грн. надішли на рахунок ОСББ "ПОТЕБНІ 6": 30 грудня 2014 року в сумі 253459,34 грн., 30 грудня 2014 року в сумі 5069,19 грн., 27 січня 2015 року в сумі 82660,71 грн., 27 січня 2015 року в сумі 1653,21 грн.
Судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наведених у позовній заяві розрахунків сум інфляційних втрат та 3% річних на заборгованість, яка виникла за періоди з 01.01.2013 по 31.01.2013, з 01.02.2013 по 28.02.2013, з 01.03.2013 по 31.03.2013, з 01.04.2013 по 30.04.2013, з 01.05.2013 по 31.05.2013, з 01.06.2013 по 30.06.2013, з 01.07.2013 по 31.07.2013, з 01.08.2013 по 31.08.2013, з 01.09.2013 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 31.10.2013, з 01.11.2013 по 30.11.2013, з 01.12.2013 по 31.12.2013, з 01.01.2014 по 31.01.2014, з 01.02.2014 по 28.02.2014, з 01.03.2014 по 31.03.2014, з 01.04.2014 по 30.04.2014, з 01.05.2014 по 31.05.2014, з 01.06.2014 по 30.06.2014, з 01.07.2014 по 31.07.2014, суд дійшов висновку, що дані розрахунки є арифметично вірними і такими, що відповідають матеріалам справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 71767,75 грн. інфляційних втрат та 10348,76 грн. 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, за результатами вирішення даного спору судовий збір в розмірі 1231,75 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85, 116, 111-28 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фірми "Т.М.М."- товариство з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, буд. 3; ідентифікаційний код 14073675) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПОТЕБНІ 6" (61002, Харківська область, місто Харків, вул. Потебні, буд. 6, ідентифікаційний код 38383335) 71767,75 грн. (сімдесят одну тисячу сімсот шістдесят сім гривень 75 коп.) інфляційних втрат, 10348,76 грн. (десять тисяч триста сорок вісім гривень 76 коп.) 3% річних, 1231,75 грн. (одну тисячу двісті тридцять одну гривню 75 коп.) судового збору.
3. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.11.2015.
Суддя Гумега О.В.