ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.10.2015Справа №910/23370/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Оберемка Р.А.,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Старпром-Капітал"
про стягнення заборгованості в сумі 252,99 грн.
Суддя О.С. Комарова
Представники сторін:
від позивача: Білоконь М.В. (представник за довіреністю);
від відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні 20 жовтня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Європейський Газовий Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Оберемка Р.А., 02 вересня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 29.08.2015 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Старпром-Капітал", про стягнення заборгованості в сумі 252,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов Договору банківського рахунку № 22593 від 30.05.2013 року допустив порушення по сплаті комісійної винагороди за користування рахунком та за послуги з розрахунково-касового обслуговування, внаслідок чого позивач і звернувся до суду для захисту свого порушеного права.
Ухвалою суду від 04.09.2015 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/23370/15, призначено розгляд справи на 29.09.2015 року.
Через відділ діловодства суду 15.09.2015 року від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду та документи, які долучено судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 29.09.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання 29.09.2015 року не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року розгляд справи відкладено, у зв'язку з неявкою представника відповідача, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, до 20.10.2015 року.
Представник позивача в судове засідання 20.10.2015 року з'явився, підтримав позовні вимоги, а також поданою заявою підтвердив факт наявності заборгованості відповідача в розмірі, зазначеному в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання 20.10.2015 року не з'явився, вимог ухвали не виконав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений, правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
30 травня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Європейський газовий банк" (надалі - позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Старпром-Капітал" (надалі - відповідач, Клієнт) укладено договір банківського рахунку № 22593 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, по тексту - Договір або Договір банківського рахунку) відповідно до п. 1.1, якого Банк відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та внутрішніх положень Банку, зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий Клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видавання відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Умовами п. 1.2 договору, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № 2650930122593 у національній валюті України та в іноземній валюті (далі - Рахунок) відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.
За приписами п.п. 2.1.5, 2.4.7, 3.2, 3.3 договору Банк має право отримувати від Клієнта комісійну винагороду за надані послуги в розмірах та строки, що визначені тарифами Банку. Клієнт зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за надані Банком послуги відповідно до тарифів, а також компенсувати витрати Банку у разі, якщо дії при виконанні доручення Клієнта пов'язані з витратами, які не передбачені тарифами Банку. Відповідно до статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" Клієнт доручає Банку списувати з рахунку плату за надані Банком послуги в розмірі, визначеному в тарифах, а також неустойку та збитки, передбачені Договором або чинним законодавством України. У разі неможливості здійснення розрахунків в порядку, встановленому пунктом 3.2 цього Договору, Клієнт розраховується з Банком за надані послуги готівкою або через здійснення переказу на користь Банку в строки, визначені у тарифах.
Відповідно до п. 6.1. договору, даний договір укладений на невизначений строк і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.
Додатковою угодою № 1 від 30.05.2013 року до договору сторони домовились, що Банк бере на себе забезпечення виконання розрахунково-касового обслуговування за допомогою програмно-технічного комплексу електронних платежів "Клієнт-Банк" за відкритим Клієнту поточним рахунком на підставі Договору банківського рахунку.
У Розділі 5 Додаткової угоди № 1 сторони визначили, що за послуги розрахункового обслуговування по каналах зв'язку Клієнт сплачує Банку плату не пізніше останнього робочого дня поточного місяця у розмірах, встановлених тарифами банку, на момент оплати.
Як зазначив позивач, відповідно до умов договору ним були виконано взяті на себе зобов'язання в повному обсязі та відкрито відповідачу рахунок, проте відповідач належним чином не виконав умови договору банківського рахунку, у зв'язку з чим у останнього станом на 20.08.2015 року утворилась прострочена заборгованість по сплаті комісійної винагороди за користування рахунком та за послуги розрахунково-касового обслуговування у розмірі 210,00 грн.
Окрім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Старпром-Капітал" пеню у розмірі 42,99 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору банківського рахунка позивачем відкрито відповідачу рахунок № 2650930122593 в АТ "Європейський газовий банк" з забезпеченням виконання Банком розрахунково - касового обслуговування Клієнта за допомогою програмно - технічного комплексу електрони платежів "Клієнт - Банк" (iFOBS) за відкритим поточним рахунком, проте відповідачем допущено порушення по сплаті комісійної винагороди за користування рахунком та за послуги з розрахунково - касового обслуговування.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору банківського рахунка, не здійснив оплату грошових коштів в розмірі 210,00 грн., тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 210,00 грн. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.9. Договору передбачено, що за прострочення Клієнтом розрахунків за послуги, що надаються Банком, останній має право стягнути з Клієнта пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого прострочення.
Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Отже, суд, перевіривши розрахунок, здійснений позивачем, дійшов висновку, що з урахуванням факту прострочення відповідачем своїх зобов'язань по сплаті комісійної винагороди за користування рахунком та за послуги з розрахунково-касового обслуговування за Договором, стягненню з відповідача, в межах шестимісячного строку прострочення нарахування, на користь позивача підлягає 42,99 грн. пені.
У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Таким чином, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Старпром-Капітал" на користь Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" підлягає заборгованість у розмірі 210,00 грн. та пеня в розмірі 42,99 грн.
Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, доказів на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 252,99 грн.
Судовий збір за позовом у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, п. 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач був звільнений від його сплати на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" в редакції станом на день подачі позовної заяви до суду.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Старпром-Капітал" (ЄДРЮОФОП 33831868, адреса: 08052, Київська обл., Макарівський район, село Грузьке, ВУЛИЦЯ ПРОЛЕТАРСЬКА, будинок 4), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (ЄДРЮОФОП 34693790; адреса: 04073, м. Київ, просп. Московський, буд. 16), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 210,00 грн. (двісті десять гривень) та пені - 42,99 грн. (сорок дві гривні 99 копійок). Видати наказ.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Старпром-Капітал" (ЄДРЮОФОП 33831868, адреса: 08052, Київська обл., Макарівський район, село Грузьке, ВУЛИЦЯ ПРОЛЕТАРСЬКА, будинок 4) в дохід Державного бюджету України 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.
4. Копію даного рішення направити відповідачу у справі 910/23370/15.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 26.10.2015 року.
Суддя О.С. Комарова