ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
23.11.2015
Справа № 910/29397/15
Суддя Селівон А.М., розглянувши
позовну заяву Приватного підприємства "РС-Центр"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Франсавто"
про стягнення 2 176 700,00 грн.
Приватне підприємство "РС-Центр" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Франсавто" про стягнення 2 176 700,00 грн. дебіторської заборгованості.
Згідно п. 5 ч.2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Як вбачається із змісту поданої позовної заяви б/н від 17.11.15 р. позовні вимоги про стягнення з відповідача 32650,50 грн. дебіторської заборгованості ґрунтуються лише на єдиному листі ПАТ "ВТБ Банк" від 13.06.14 р. № 1919/100-2, до якого додано витяг з анкети позичальника ПП "РС-Центр", згідно якого станом на 01.05.08 р. обліковується заборгованість ТОВ "Франсавто" в сумі 2176,7 тис. грн..
Суд зазначає, що предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Проте судом встановлено, що позовні матеріали не містять доказів на підтвердження обставин виникнення боргу, в матеріалах позовної заяви відсутнє обґрунтоване посилання на обставини виникнення спору, а також відсутній обґрунтований розрахунок, з якого би вбачалося: коли (дата), на підставі яких документів (реквізити) та на яку суму виникали у відповідача грошові зобов'язання. При цьому до позовної заяви повинні буди додані первинні бухгалтерські документи про господарські операції, які засвідчують вказані позивачем суми.
Вищевикладене, в свою чергу, позбавляє суд можливості дослідити обставини невиконання відповідачем зобов'язань та визначити точний розмір заявленої до стягнення заборгованості останнього.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.
При цьому, в порушення вимог вказаної статті позивачем не надано доказів сплати судового збору, натомість, як свідчать матеріали позовної заяви, остання містить клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі.
В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на статтю 8 Закону України "Про судовий збір" та неможливість здійснення оплати судового збору, враховуючи скрутний майновий стан ПП "РС-Центр", яке визнано банкрутом та перебуває в процедурі ліквідації, та відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору.
Статтею 2 Закону України “Про судовий збір” визначено, що платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", станом на 01.01.2015 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1218 гривень.
Згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто від 1 218 грн. до 182 700,00 грн..
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з позовом майнового характеру про стягнення з відповідача 2 176 700,00 грн., отже, відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" мав сплатити судовий збір у розмірі 32650,50 грн..
Розглядаючи клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору суд виходить з того, що відповідно до статті 8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з пунктом 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Водночас, звертаючись з даним позовом, позивач не надав суду доказів, які б свідчили про можливість сплати ним судового збору до ухвалення судового рішення у разі відстрочення сплати судового збору (відповідно до положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір").
При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й державних установ та організацій, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Враховуючий даний принцип, а також положення ст. 5 Закону України "Про судовий збір" господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь - якій стороні, в тому числі й у питанні відстрочення сплати судового збору.
В той ж час перебування підприємства на стадії ліквідації є наслідком його дій під час здійснення ним на свій страх і ризик господарської діяльності та не пов'язано з якимось об'єктивними обставинами, на які він не впливав чи не впливає.
Приймаючи до уваги вищевикладене та оцінивши доводи та обставини, що наведені в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає, що в порушення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України позивачем не було додано до клопотання належних доказів на підтвердження викладених ним обставин щодо майнового становища підприємства та відсутністю грошових коштів на рахунку ПП "РС-Центр".
При цьому, оскільки наведені в клопотанні обставини не є підставою для звільнення відстрочення сплати судового збору в розумінні ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, суд прийшов до висновку відмову в задоволені клопотання ПП "РС-Центр" про відстрочення сплати судового збору за подачу позову.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
У відповідності до п.3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню без розгляду на підставі п.п. 3,4 ч. 1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачу роз'яснюється, що відповідно до ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.
Суддя Селівон А.М.