ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.11.2015Справа №910/27265/15
За позовом Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод"
до Міністерства оборони України
про стягнення 263240,51 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: Ланець А.С. - представник за довіреністю;
від відповідача: не з'явилися.
Державне підприємство "Львівський бронетанковий завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 263240,51 грн. заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору про надання послуг з ремонтування та технічне обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності за державні кошти №294/14/99 від 19.11.2014, в частині оплати за надані послуги, внаслідок чого у Міністерства оборони України виникла заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 порушено провадження у справі №910/27265/15 та призначено до розгляду на 23.11.2015.
Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2015 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, а також подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.
Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 23.11.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
19.11.2014 між Міністерством оборони України (замовник) та Державним підприємством "Львівський бронетанковий завод" (виконавець) укладено Договір про надання послуг з ремонтування та технічне обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності за державні кошти №294/14/99, за умовами якого виконавець зобов'язується у 2014 році надати замовникові послуги з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціального призначення (військовий ремонт інженерної техніки) (далі - вироби) за обсягом, терміном та цінами, які зазначені у Календарному плані надання послуг (додаток 1 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти через командирів військових частин, та оплатити ці послуги (п. 1.1. договору).
За умовами п. 3.1. договору ціна договору становить 263240,52 грн. з ПДВ та є такою, що не може бути перевищена виконавцем. У разі перевищення виконавцем ціни договору, витрати виконавця оплаті не підлягають.
Відповідно до п. 3.2 договору замовник оплачує виконані та прийняті послуги за договірною ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни (додаток 2 до договору) на виконання послуг, яка відповідає обґрунтованим фактичним витратам виконавця (згідно даних його бухгалтерського обліку) та прийнятих замовником з урахуванням встановленого договором рівня прибутку.
Замовником проводяться розрахунки за фактично надані послуги після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату послуг (далі - рахунок) у 2 примірниках окремо за кожною програмою. Оплата здійснюється протягом 30 банківських днів з дати підписання акту приймання наданих послуг (додаток 3 до договору) за умови наявності відповідних коштів на рахунках МОУ. Усі платіжні документи за договором оформлюються з дотриманням вимог чинного законодавства. Виконавець надсилає замовникові рахунок протягом трьох банківських днів з дня затвердження акту приймання наданих послуг за договором (п. 4.1. договору).
Згідно з пунктом 4.4. договору після закінчення надання послуг за цим договором сторони у місячний строк проводять остаточне звіряння розрахунків. За умови відсутності заборгованості між сторонами, акт звіряння розрахунків (додаток 5 до договору) є підтвердженням повного виконання умов цього договору.
Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що приймання-передавання виробів чи/або окремих його складових частин для проведення ремонту (отримання з ремонту) здійснюється на підставі договору з обов'язковим оформленням актів приймання (форма 4 Тимчасового керівництва) та актів технічного стану (форма 12 Тимчасового керівництва) окремо на кожний виріб.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1. договору).
На виконання умов даного договору, позивач надав відповідачу послуги з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціального призначення на загальну суму 263240,51 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи: актом приймання наданих послуг №1 від 25.05.2015; актом звіряння розрахунків між Міністерством оборони України та Державним підприємством "Львівський бронетанковий завод" від 25.05.2015, а також протоколом погодження договірної (фактичної) ціни наданих послуг №1 від 25.05.2015, відповідно до якого сума наданих послуг яка підлягає затвердженню та оплаті становить 263240,51 грн. з ПДВ. Вказані акти на протокол підписані представниками сторін без заперечень та скріплені печатками.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання послуг.
Натомість, відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг належним чином не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 263240,51 грн.
При цьому у листі 294/5045 від 01.07.2015 Міністерство оборони України повідомило позивача, що реєстрація бюджетних фінансових зобов'язань у 2015 році за договорами, термін дії яких закінчився у 2014 році, не вбачається можливою.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами правочин є договором про надання послуг, а згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Окремо слід зазначити, що згідно зі статтею 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Так, статтею 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини встановлено, що кожен, чиї права і свободи, викладені у Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 29.06.2004 у справі "Войтенко проти України" та від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" вказав, що відсутність відповідних асигнувань у Державному бюджеті не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 111-28 ГПК України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 15.05.2012 у справі №11/446 за позовом ТОВ "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, суд вказав, що на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на 2009 рік не виправдовує бездіяльність МНС і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 04 листопада 2015 року у справі №910/9237/15 за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" до Міністерства оборони України про стягнення 3055546,61 грн.
Також, за приписами ст. 610, 614 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку оплатити надані послуги в заявленому позивачем розмірі.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем послуг Міністерству оборони України та факт порушення останнім своїх договірних зобов'язань, в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 11128 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; код ЄДРПОУ 00034022) на користь Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" (79031, Львівська обл., місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 73; код ЄДРПОУ 07985602) 263240 (двісті шістдесят три тисячі двісті сорок) грн. 51 коп. основного боргу та 3948 (три тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Повне рішення складено: 25.11.15
Суддя О.А. Грєхова