ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.11.2015Справа №910/25209/15
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»
про стягнення 20619,44 грн.
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача: Жигальська Ю.Ю. - представник за довіреністю;
від відповідача: не з'явився.
ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення виплаченого страхового відшкодування, інфляційних та трьох відсотків річних в сумі 20619,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.07.2014, по вул. Чорноморського Козацтва, у м. Одеса, внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_2, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено автомобіль марки «Деу», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3
Позивач, відповідно до умов укладеного між ним (страховик) та власником автомобіля «Деу» - ОСОБА_3 (страхувальник), договору добровільного страхування наземного транспорту № 1006387-02-16-01, страхове відшкодування в розмірі 16886,69 грн.
Оскільки на час скоєння ДТП цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП - ОСОБА_2, було застраховано у ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», позивач, на підставі положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача з претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу від 09.12.2014, однак відповідач залишив претензію без задоволення.
Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача виплачене страхове відшкодування в розмірі 15886,69 грн., з урахуванням розміру франшизи, інфляційні в розмірі 4497,71 грн. та 3% річних в розмірі 235,04 грн. за час прострочки за період з 12.03.2015 по 07.09.2015, всього в сумі 20619,44 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог частково заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, зокрема зазначив, що чинним законодавством не передбачена можливість нарахування 3% річних та інфляційних у випадку несвоєчасної виплати страхового відшкодування в порядку регресу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 25.09.2013 між ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» (страховик) та власником автомобіля «Деу» - ОСОБА_3 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 1006387-02-16-01, за умовами якого застраховано автомобіль марки «Деу» д.н.з. НОМЕР_2, в тому числі за страховим ризиком - ДТП.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9418940, 31.07.2014, по вул. Чорноморського Козацтва, у м. Одеса, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля марки «Деу», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого пошкоджено зазначені автомобілі.
Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 28.10.2014 по справі № 504/3274/14-п, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Позивач, на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 1006387-02-16-01 від 25.09.2013, на підставі страхового акту № 4660-02 від 28.11.2014, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Деу» в розмірі 16886,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13646 від 28.11.2014.
Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі калькуляції СТО - ТОВ «Асія-Авто Моторс» № Б000000095 від 04.08.2014, згідно з якою вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Деу», д.н.з. НОМЕР_2, становить 21900,00 грн., включно з ПДВ.
Крім того, суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4, на замовлення позивача, проведено автотоварознавчу експертизу з метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля. Згідно з висновками, викладеними у звіті № 14/11/933/620963 від 21.11.2014, складеному за результатами проведення експертизи, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Деу», д.н.з. НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок ДТП, складає 35617,57 грн. При здійсненні розрахунку експертом застосовано коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, що дорівнює 0,00.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Пунктом 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.
Вина ОСОБА_2 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1, застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9530923 у ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», чинного на момент скоєння ДТП (31.07.2014). Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 1000 грн.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля марки «Деу», д.н.з. НОМЕР_2, збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.
Пунктом 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 1006387-02-16-01 від 25.09.2013, перейшло право вимоги, яке власник автомобіля марки «Деу», д.н.з. НОМЕР_2, мав до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із вимогою (вих. 5625 від 09.12.2014) про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 16886,69 грн. Вказана заява отримана відповідачем 11.12.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.
Листом від 02.04.2014 (вих. № 3245) відповідач повідомив позивача про визнання ним вимог щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу в межах 15886,69 грн., однак перерахування зазначеної суми на користь позивача не здійснив.
Пунктом 32.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.12.1 ст.12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає стягненню 15886,69 грн. (16886,69 грн. - 1000 грн. франшизи) виплаченого страхового відшкодування.
Виходячи з положень ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 611 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання зі сплати 4266,71 грн., що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок зазначених сум за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за період з 12.03.2015 по 07.09.2015, згідно з яким інфляційні складають 4497,71 грн., а 3% річних - 235,04 грн., суд дійшов висновку щодо обґрунтованості здійснених нарахувань, внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача.
Доводи відповідача щодо неможливості нарахування 3% річних та інфляційних на суму страхового відшкодування, у зв'язку з виникненням таких правовідносин внаслідок заподіяння шкоди, судом відхиляються, оскільки обов'язок відповідача сплатити страхове відшкодування виник на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, укладеного між відповідачем та особою, винною у скоєнні ДТП, а позивач є новим кредитором за вказаним договором, до якого, в межах виплаченого страхового відшкодування, перейшло право вимоги, яке власник пошкодженого автомобіля мав до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому факт заподіяння шкоди внаслідок ДТП є лише підставою для здійснення вказаної виплати (страховим випадком).
Відповідно до ст.ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували обґрунтованість заперечень проти задоволення позову.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145; ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31; ідентифікаційний код 31650052) 15886 (п'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 69 коп. страхового відшкодування, 4497 (чотири тисячi чотириста дев'яносто сім) грн. 71 коп. інфляційних, 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 04 коп. 3% річних та витрати зі сплати судового збору в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Я.В. Маринченко