ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.11.2015Справа №910/25621/15
За позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»
до Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «ГАРАНТ - АВТО»
про стягнення 9 743,97 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: Крашеніннікова М.І. за довіреністю № б/н від 24.12.2014
від відповідача: не з'явився
29.09.2015 Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «ГАРАНТ - АВТО» (відповідач) про стягнення 9 743,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» на підставі договору «ПРОСТО-КАСКО ПЛЮС» серії ПКС № 1400239 від 29.05.2014 внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Hyundai Getz», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Scania R 124 LA», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АІ/0246280), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2015 порушено провадження у справі № 910/25621/15 та призначено розгляд справи на 02.11.2015 о 14:20 год.
12.10.2015 через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/28128 від 08.10.2015 з інформацією про страхове покриття за полісом № АІ/0246280.
В судове засідання, призначене на 02.11.2015, представник позивача з'явився.
В судове засідання, призначене на 02.11.2015, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 30.09.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні, призначеному на 02.11.2015, представник позивача подав заяву на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2015, відповідно до якої повідомив суд про відсутність аналогічного спору та просив долучити до матеріалів справи витяг з ЄДРПОУ на відповідача та копію довідки з ЄДРПОУ на позивача. Заява позивача разом з доданими до неї документами залучена судом до матеріалів справи та передана до відділу діловодства суду для реєстрації.
Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.
Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання, невиконання останнім вимог ухвали суду від 30.09.2015 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 02.11.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 відкладено розгляд справи на 23.11.2015 о 10:50 год.
06.11.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду від 02.11.2015 щодо підстав договору страхування, які передбачають можливість зарахування частини страхового відшкодування у сплату недооплаченої частини страхової премії шляхом взаємозаліку. В якості додатку до пояснень позивач надав суду копію повного тексту договору «ПРОСТО-КАСКО ПЛЮС» серії ПКС № 1400239 від 29.05.2014.
В судове засідання, призначене на 23.11.2015, представник позивача з'явився.
В судове засідання, призначене на 23.11.2015, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 30.09.2015 та від 02.11.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 23.11.2015 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 23.11.2015, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав з урахуванням пояснень, поданих 06.11.2015 через відділ діловодства суду.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.11.2015 відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
29.05.2014 між Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір «ПРОСТО-КАСКО ПЛЮС» серії ПКС № 1400239 (надалі -договір страхування).
Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Hyundai Getz», реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору страхування визначений з 11.06.2014 по 10.06.2015.
17.10.2014 в місті Миколаєві на перехресті вулиці Електронної та вулиці Кірова сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Hyundai Getz», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Scania R 124 LA», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4. Наведене підтверджується відомостями № 9451037 про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ з обслуговування міста Миколаєва УДАІ УМВС України в Миколаївській області.
ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 18.12.2014 у справі № 490/13412/14-п, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягенння у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.
Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Hyundai Getz», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 094/10-14 про незалежне, автотоварознавче дослідження вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу, що складений 03.11.2014 спеціалістом автотоварознавцем ОСОБА_6, становить 22 110,03 грн. без урахування ПДВ (надалі - звіт № 094/10-14 від 03.11.2014).
За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 102742 від 02.03.2015 по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 9 743,97 грн.
Відповідно до п. 2.8.6.6 договору «ПРОСТО-КАСКО ПЛЮС» серії ПКС № 1400239 від 29.05.2014, передбачено, що страхове відшкодування виплачується з вирахуванням за рішенням страховика, несплачених частин страхової премії, якщо цим Договором передбачена сплата страхової премії частинами. Страховик має право зменшувати страхове відшкодування на розмір всіх несплачених частин страхової премії. Пунктом 1.14 договору «ПРОСТО-КАСКО ПЛЮС» серії ПКС № 1400239 від 29.05.2014 визначений порядок сплати страхової премії, а саме двома частинами по 1 281,20 грн. та 1 280,00 грн за наведеним графіком. Станом на 02.03.2015, день виплати страхового відшкодування, страхувальником не була сплачена друга частина страхової премії.
Як вбачається зі змісту страхового акту № 102742 від 02.03.2015 по договору страхування, а саме зі змісту VI частини, розпорядженням про порядок та розмір виплати страхового відшкодування позивач вирахував розмір другої частини страхової премії по договору «ПРОСТО-КАСКО ПЛЮС» серії ПКС № 1400239 з розрахунку розміру страхового відшкодування.
Таким чином виплата страхового відшкодування по договору «ПРОСТО-КАСКО ПЛЮС» серії ПКС № 1400239 була здійснена в частині 8 463,97 грн. - на рахунок вигодонабувача, виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 3508 від 03.03.2015, та 1 280,00 грн. - шляхом взаємозаліку несплаченої другої частини страхової премії безготівковим шляхом із центром продажів позивача, що підтверджується умовами договору страхування та страховим актом № 102742 від 02.03.2015.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 17.10.2014) наведені визначення наступних термінів:
- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;
- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом № АІ/0246280. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.
Відповідачем на вимогу ухвал Господарського суду міста Києва від 30.09.2015 та від 02.11.2015 не представлено договору (полісу № АІ/0246280) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи містять інформацію МТСБУ про страхове покриття за зазначеним полісом, надану на запит суду, та надану позивачем разом із позовною заявою.
Відповідно до полісу № АІ/0246280, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Публічним акціонерним товариством «Українська Страхова Компанія «ГАРАНТ - АВТО» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено юридичну особу - Приватне підприємство «СИРС», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., строк дії даного полісу з 01.04.2014 по 31.03.2015.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_4 керував автомобілем «Scania R 124 LA», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АІ/0246280, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011 (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.
По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом 3 1952/106681 від 01.04.2015, рахунком № 2257 від 10.04.2015, страховим актом № 106681 від 20.04.2015 по договору страхування, платіжним дорученням № 6244 від 21.04.2015.
Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом № АІ/0246280 становить 0,00 грн.
За встановлених обставин, до виплати із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 9 743,97 грн. (сума страхового відшкодування, підтверджена звітом № 094/10-14 від 03.11.2014, страховим актом № 102742 від 02.03.2015 по договору страхування, платіжним дорученням № 3508 від 03.03.2015).
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Матеріалами справи, зокрема, копією заяви № 04-2087 від 14.04.2015 про страхове відшкодування на суму 9 743,97 грн. підтверджено, що позивач звертався з претензією до відповідача, про що свідчать матеріали справи (копії заяви та повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 9 743,97 грн.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 9 743,97 грн. страхового відшкодування підлягає задоволенню повністю в сумі 9 743,97 грн.
Частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Водночас, суд взяв до уваги, що позов, з яким позивач звернувся до господарського суду носить майновий характер та за його подання, враховуючи п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", позивач мав сплатити 1 218,00 грн., тоді як фактично сплатив 1 827,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 14648 від 16.09.2015, а отже, в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII) передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідних клопотань про повернення зайво сплаченого судового збору позивачем до суду подано не було.
Враховуючи викладене, судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 218,00 грн. покладаються на відповідача, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «ГАРАНТ - АВТО» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) 9 743,97 грн. (дев'ять тисяч сімсот сорок три нривні 97 коп.) страхового відшкодування, 1 218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять 00 коп.) судового збору.
3. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.11.2015.
Суддя Гумега О.В.