ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.11.2015Справа №910/21611/15
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення 53 696, 86 грн.
за участю представників:
від позивача:не з'явився
від відповідача:Боронило І.М.- представник за довіреністю № 16 від 31.12.2014 р.
від третьої особи:ОСОБА_1- паспорт НОМЕР_4
До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 53 696, 86 грн. за договором майнового страхування.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.01.2015 р. в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача автомобіля "Шевроле", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ «Планета-Авто», під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "Мітсубісі", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб "Шевроле", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що був застрахований у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант".
04.02.2015 р. позивачем здійснено страхове відшкодування у сумі 52 097,32 грн. на користь страхувальника.
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 02.02.2015 р. у справі № 754/762/15-п, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП, притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Цивільно-правова відповідальність особи, винної у ДТП, застрахована відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (Поліс № АС/6758233).
Посилаючись на ст. 27 Закону України "Про страхування", позивач вважає, що до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка мала місце 03.01.2015 р. в м. Києві.
У позові Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" суму страхового відшкодування у розмірі 50 000,00 грн., пені у сумі 3 780,82 грн., 3 % річних у сумі 189,04 грн., а всього - 53 696, 86 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва до участі у справі залучено третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без його участі до суду не подав, у минулих судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що сума страхового відшкодування заявлена позивачем необгрунтовано, а нарахування штрафних санкцій на цю суму не передбачено законодавством.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 вважав, що позов не підлягає задоволенню з підстав, визначених відповідачем.
Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 06-R/01-040-03823 від 14.08.2014 р., укладеного між ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" та ТОВ «Планета-Авто», застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме - автомобіля "Шевроле", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
03.01.2015 р. в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача автомобіля "Шевроле", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ «Планета-Авто», під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "Мітсубісі", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб "Шевроле", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 02.02.2015 р. у справі № 754/762/15-п, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП, притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Відповідно до звіту про вартість матеріального збитку № 10493 від 01.02.2015 р. розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Шевроле", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок ДТП, склав 66 820,31 грн.
На підставі заяви страхувальника від 05.01.2015 р., страхового акту № СТ/15/0005 від 04.02.2015 р., розрахунку страхового відшкодування ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" перерахувало на користь страхувальника суму страхового відшкодування у розмірі 52 097,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9299 від 04.02.2015 р.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність винної особи, якій належить автомобіль "Мітсубісі", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6758233, а, отже, відповідач є особою, відповідальною за завдані збитки внаслідок ДТП.
01.04.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування у сумі 52 097,32 грн.
У відповідь на вказану вимогу відповідач листом № 595/0/17-5 від 28.04.2015 р. додатково витребував документи для розрахунку страхового відшкодування.
За нормами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у тій же сумі та із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 25.12.2013 р. по справі № 6-112цс13, у спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.
Таким чином, від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах загального строку позовної давності та у межах фактичних витрат незалежно від коефіціенту зносу, ПДВ, оцінки транспортного засобу, право вимоги переходить до особи, яка відповідальна за завдані страхувальнику збитки.
З вказаних підстав суд не приймає доводи відповідача щодо необгрунтованості суми страхового відшкодування, яка має бути сплачена в результаті заміни кредитора.
Отже, до позивача (нового кредитора) - ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" перейшло право вимоги на страхове відшкодування від ПрАТ "Страхова компанія "Нова" за договором майнового страхування у сумі 52 097,32 грн. (у фактично перерахованій сумі).
Полісом № АС/6758233, яким застрахована цивільно - правова відповідальність винної особи, передбачено, що ліміт відповідальності страховика перед страхувальником становить 50 000,00 грн., а франшиза - 0,00 грн.
Таким чином, відповідальність ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" в даному випадку обмежується сумою в 50 000,00 грн. та франшизою - 0,00 грн., а відтак сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем, становить 50 000,00 грн.
Оскільки доказів належної оплати страхового відшкодування суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 50 000,00 грн. підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3 780,82 грн., нараховану на суму страхового відшкодування.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Однак, норми діючого цивільного законодавства не містять положень, відповідно до яких виконання зобов'язання при переході права вимоги до нового кредитора забезпечується неустойкою (пенею), а договірних відносин між сторонами не існує.
Посилання позивача на п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суд відхиляє, оскільки відносини між сторонами вказаним Законом не регулюються.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 26.09.2012р. по справі № 4/17-3520-2011, право зворотної вимоги, що переходить до страховика в результаті виплати ним страхового відшкодування страхувальнику за договором добровільного страхування, випливає із деліктного зобов'язання і обмежується розміром фактично понесеного відшкодування.
У той же час для деліктних зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.
Враховуючи вищевикладене, у заявленій до стягнення пені у сумі 3 780,82 грн. необхідно відмовити
Також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 189,04 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та враховуючи, що відшкодування фактичних витрат зі сплати страхового відшкодування є грошовим зобов'язанням, вимоги про стягнення 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.
Такий висновок господарського суду узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в Аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві від 01.07.2014 р., відповідно до якої зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 189,04 грн., тобто у сумі, заявленій позивачем.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-35, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення 53 696, 86 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 11, ідентифікаційний код 31241449) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133 м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 32382598) страхове відшкодування в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., 3 % річних у сумі 189 (сто вісімдесят дев'ять) грн. 04 коп.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 11, ідентифікаційний код 31241449) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133 м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код 32382598) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 707 (одна тисяча сімсот сім) грн. 65 коп.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 19 листопада 2015 року.
Повний текст рішення підписаний 24 листопада 2015 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.