ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 листопада 2015 року № 826/14943/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І., суддів Данилишин В.М. Качура І.А. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
до Міністерства оборони України Начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони Павлова Юрія Анатолійовича, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , Головне управління розвідки Міністерства оборони України, Міністерство юстиції України
провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Міністерства оборони України, начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-майора Павлова Юрія Анатолійовича, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , Головне управління розвідки Міністерства оборони України, Міністерство юстиції України, з урахуванням заяви про уточнення позову про: визнання протиправною бездіяльності щодо незастосування процедур і обмежень визначених нормами Закону України “Про очищення влади» стосовно заступника начальника ГУР МОУ України державного службовця Матвеєва Валерія Івановича, якому з 26.03.2015 заборонено обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади з метою недопущення його участі в управлінні державними справами через те, що він є особою, яка була штатним працівником в КДБ СРСР, КДБ УРСР, а також закінчив вищий навчальний заклад КДБ СРСР не за технічною спеціальністю; визнання протиправною бездіяльності у недотриманні та відсутності належної організації внутрішнього порядку з березня 2015 року до 04.08.2015 в частині, що стосується нехтуванням ст.. 19, 29, 62 Конституції України, Закону України «Про правила етичної поведінки», Закону України «Про державну службу», Законом України «Про розвідувальні органи в Україні», ст.. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» в наочній агітації на демонстрацію зображень гасел і цитат, що порушують згадувані норми законодавства перед входом до робочого кабінету заступника начальника ГУР МОУ України державного службовця ОСОБА_4 ; зобов'язання внести зміни до наказу від 04.08.2015 №2р в частині дати звільнення на 26.03.2015.
Позов вмотивовано тим, що заступник начальника ГУР МОУ України державний службовець ОСОБА_4 підпадає під заборону визначену Законом України «Про очищення влади» проте протягом 10 днів з дня набрання згадуваним Законом чинності не був звільнений. Крім того позивачі вказують, що відповідачі в порушення України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», допустили бездіяльність щодо заборони третьою особою на публічного використання гасел і цитат працівників радянських органів державної безпеки.
Відповідач та треті особи без самостійних вимог на предмет спору заперечували проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що дії (бездіяльність) щодо застосування до ОСОБА_4 заборон визначених Законом України «Про очищення влади» не впливає безпосередньо на права, свободи, інтереси та не створює додаткових обов'язків для позивачів.
В судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Наказом Міністерства оборони України від 04.08.2015 №2р ОСОБА_4 відповідно до ст. 1, 2, 3 Закону України «Про очищення влади», п. 5 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», п. 7-2 ст. 36 Кодексу законів про працю України припинено державну службу у Головному управління розвідки Міністерства оборони України та увільнено від посади заступника начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України “Про очищення влади” (далі - Закон) очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_5 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
Згідно Прикінцевих та Перехідних положень Закону цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб: 1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів; 2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом.
Відповідно до частини 3 ст. 1 Закону протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
Посади щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація) визначено ст. 2 Закону, відповідно до якої заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються, зокрема, щодо: військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації.
Частиною 4 ст. 3 Закону визначено, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які:
1) були обрані і працювали на керівних посадах Комуністичної партії Радянського Союзу, Комуністичної партії України, Комуністичної партії іншої союзної республіки колишнього СРСР починаючи з посади секретаря районного комітету і вище;
2) були обрані і працювали на керівних посадах починаючи з посади секретаря ЦК ЛКСМУ і вище;
3) були штатними працівниками чи негласними агентами в КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР, Головному розвідувальному управлінні Міністерства оборони СРСР, закінчили вищі навчальні заклади КДБ СРСР (крім технічних спеціальностей).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 проходив службу в органах КДБ СРСР з 26.02.1983 по 29.10.1991 та хоча й був державним службовцем, проте працював на посаді військовослужбовця - заступника начальника ГУР МОУ штатно-посадова категорія "генерал-майор", отже підпадає під дію частини 4 ст. 3 Закону. З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 підлягав звільненню згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону.
Судом встановлено, що Закон набув чинності 16.10.2014, отже питання щодо звільнення ОСОБА_4 відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Закону мало бути вирішено у строк до 27.10.2014.
Проте, як зазначено вище ОСОБА_4 звільнений відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Закону наказом від 04.08.2015 №2р, тобто з порушенням строку визначеного згадуваними нормами Закону.
Разом з тим, суд вважає безпідставними доводи позивачів, що третя особа підлягає звільненню з 26.03.2015, оскільки десять днів з моменту набрання чинності Закону спливають 26.10.2014.
Крім того, з матеріалів вбачається, що рішенням Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 26.02.2015 №9/ІІІ/2/1461 ОСОБА_4 надано статус учасника бойових дій, оскільки останній брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону заборона, передбачена частинами третьою та четвертою цієї статті, не застосовується до осіб, зазначених у частинах другій - четвертій статті 3 цього Закону, які визнані учасниками бойових дій під час проведення антитерористичної операції на сході України у встановленому законодавством порядку.
Отже, з моменту отримання ОСОБА_4 статусу учасника бойових дій заборони визначені ч. 3 ст. 1 Закону на нього не поширюються.
Згідно з письмових пояснень наданих позивачами ОСОБА_3 звільнені з військової служби в липні 2015 року (т.2 а.с. 118), ОСОБА_2 звільнений з військової служби 06.08.2015 (т. 2 а.с. 119), ОСОБА_1 09.07.2015 є таким, що здав справи та посаду начальника Юридичного управління ГУР МОУ (т. 2 а.с. 117).
Проте, звільнення та переведення у розпорядження відбулось відповідно до наказів Міністерства оборони України. Рішення щодо призупинення розгляду розпорядження на видачу спеціального ордеру ОСОБА_1 прийнято командиром військової частини НОМЕР_1 .
Судом не встановлено безпосередньої участі ОСОБА_4 у прийнятті кадрових наказів та рішення щодо призупинення вирішення питання щодо видачі ордеру на житло чи в інших діях щодо позивачів. Ймовірно ОСОБА_4 відігравав значну роль у вирішення вказаних вище підстав, проте самі рішення приймались Міністерством оборони України та командиром військової частини НОМЕР_1 .
Суд звертає увагу, що позивачі наділені правом на оскарження в судовому порядку дій та рішень згадуваних осіб щодо звільнення (переведення) позивачів та призупинення розгляду розпорядження на видачу спеціального ордеру до суду відповідної юрисдикції.
Також, позивачі наділені правом на звернення до суду з позовами, предметами яких будуть саме дії, рішення або бездіяльність ОСОБА_4 в разі ймовірного допущення останнім під час перебування на названій посаді порушення законодавства України та, зокрема, прав позивачів.
Крім того, судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивачі не є учасниками спірних правовідносин щодо проходження служби або звільнення ОСОБА_4 з посади заступника начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивачів, адже без цього не можна виконати завдання судочинства.
Бездіяльність відповідачів щодо вирішенні питання про звільнення ОСОБА_4 з посади відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Закону безпосередньо не порушує права, свободи та інтереси позивачів, отже позов в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо незастосування процедур і обмежень визначених нормами Закону України “Про очищення влади» стосовно заступника начальника ГУР МОУ України державного службовця ОСОБА_4 , якому з 26.03.2015 заборонено обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади з метою недопущення його участі в управлінні державними справами через те, що він є особою, яка була штатним працівником в КДБ СРСР, КДБ УРСР, а також закінчив вищий навчальний заклад КДБ СРСР не за технічною спеціальністю та зобов'язання внести зміни до наказу від 04.08.2015 №2р в частині дати звільнення на 26.03.2015 не підлягає задоволенню.
Щодо позову в частині визнання протиправною бездіяльності у недотриманні та відсутності належної організації внутрішнього порядку з березня 2015 року до 04.08.2015 в частині, що стосується нехтуванням ст.. 19, 29, 62 Конституції України, Закону України «Про правила етичної поведінки», Закону України «Про державну службу», Законом України «Про розвідувальні органи в Україні», ст.. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» в наочній агітації на демонстрацію зображень гасел і цитат, що порушують згадувані норми законодавства перед входом до робочого кабінету заступника начальника ГУР МОУ України державного службовця Матвеєва Валерія Івановича, суд зазначає наступне.
Позивачі у позовній заяві вказують на наявність перед входом у кабінет заступника начальника ГУР МОУ Матвеєва В.І. вивіска з цитатою майору НКВД ОСОБА_6 .
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачами до позову додано фото із вказаною вивіскою поряд з табличкою « ОСОБА_4 », проте вказане фото не дає змоги встановити, що така вивіска міститься біля кабінету вказаної особи та розміщена саме вказаною особою.
Статтею 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» визначено наступні терміни: пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів - публічне заперечення, зокрема через засоби масової інформації, злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років в Україні, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, діяльності радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, виготовлення та/або поширення, а також публічне використання продукції, що містить символіку комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів;
символіка комуністичного тоталітарного режиму - символіка, що включає: а) будь-яке зображення державних прапорів, гербів та інших символів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік у складі СРСР, держав так званої "народної демократії": Народної Республіки Албанії (Соціалістичної Народної Республіки Албанії), Народної Республіки Болгарії, Німецької Демократичної Республіки, Народної Республіки Румунії (Соціалістичної Республіки Румунії), Угорської Народної Республіки, Чехословацької Соціалістичної Республіки, Федеративної Народної Республіки Югославії (Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії) та соціалістичних республік, що входили до її складу, крім тих, що є чинними (діючими) прапорами або гербами країн світу;
б) гімни СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік чи їх фрагменти;
в) прапори, символи, зображення або інша атрибутика, в яких відтворюється поєднання серпа та молота, серпа, молота та п'ятикутної зірки, плуга (рала), молота та п'ятикутної зірки;
г) символіку комуністичної партії або її елементи;
ґ) зображення, пам'ятники, пам'ятні знаки, написи, присвячені особам, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), особам, які обіймали керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, органах влади та управління областей, міст республіканського підпорядкування, працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів;
д) зображення, пам'ятники, пам'ятні знаки, написи, присвячені подіям, пов'язаним з діяльністю комуністичної партії, із встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (крім пам'ятників та пам'ятних знаків, пов'язаних з опором і вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури);
е) зображення гасел комуністичної партії, цитат осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), осіб, які обіймали керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, органах влади та управління областей, міст республіканського підпорядкування (крім цитат, пов'язаних з розвитком української науки та культури), працівників радянських органів державної безпеки всіх рівнів;
є) назви областей, районів, населених пунктів, районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об'єктів топоніміки населених пунктів, підприємств, установ, організацій, у яких використані імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, працювали в радянських органах державної безпеки, а також назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік та похідні від них, назви, пов'язані з діяльністю комуністичної партії (включаючи партійні з'їзди), річницями Жовтневого перевороту 25 жовтня (7 листопада) 1917 року, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (крім назв, пов'язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури);
ж) найменування комуністичної партії.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.
Отже, порушення Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» має наслідком притягнення винної особи до відповідальності.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що він з 2009 року не працює в ГУР МОУ. Станом на 2009 рік ОСОБА_4 працював начальником управління власної безпеки ГУР МОУ. Свідок пояснив, що в ГУР МОУ на той час була позиція, що всі мають співпрацювати з Управлінням власної безпеки ГУР МОУ, проте завдання та обов'язки вказаного управління йому не відомі. Свідок пояснив, що йому відомо, що ОСОБА_4 колишній співробітник КДБ СРСР та намагався «тиснути» на людей, проте на нього, свідка, тиску не було. Також свідок зазначив, що ОСОБА_4 у своїй діяльності міг допустити певні порушення щодо прав військовослужбовців та міг використовувати символіку комуністичного тоталітарного режиму. Свідок пояснив, що табличка з символікою комуністичного тоталітарного режиму біля кабінету ОСОБА_4 могла бути, проте, він, свідок, звільнився в 2009 році та надати більш детальні пояснення не може.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що в липні 2014 року в ГУР МОУ між свідком та ОСОБА_4 був конфлікт з приводу організації діяльності ввіреного свідку управління, та він свідок має неприязнені відносини до останнього. Свідок пояснив, що ОСОБА_4 міг допустити факти порушення прав працівників та військовослужбовців ГУР МОУ. Свідок пояснив, що він по службовим справам заходив до кабінету ОСОБА_4 та бачив табличку з цитатою співробітника НКВД. Також, свідок пояснів що відносного нього ОСОБА_4 було ініційовано проведення службового розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності, яке свідком оскаржено в судовому порядку. Свідок пояснив, що йому невідомі факти бездіяльності Міністерства оборони України щодо реалізації Закону України «Про очищення влади» та щодо дотримання та відсутності належної організації внутрішнього порядку в ГУР МОУ. Крім того свідок зазначив, що табличку біля кабінету ОСОБА_4 він бачив.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він вважає, що була наявна бездіяльність відповідачів щодо реалізації Закону України «Про очищення влади» стосовно ОСОБА_4 , оскільки надійшли документи до ГУР МОУ про результати перевірки стосовно ОСОБА_4 на початку 2015 року, проте такі документи в подальшому не реалізовано. Свідок пояснив, що в приймальній ОСОБА_4 був лозунг - цитата співробітника НКВД, проте в який час був наявний лозунг сказати не може, приблизно в 2014 році та на початку 2015 року.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 на його впевнення не міг бути призначений на посаду, оскільки останній звільнений з військової служби як непридатний до військової служби. Крім того свідок пояснив, що ОСОБА_4 підлягав звільненню відповідно до Закону України «Про очищення влади», проте враховуючи, що останній фактично керував ГУР МОУ він залишився на посаді та в 2014 році виїжджав в зону АТО для отримання статусу учасника бойових дій (учасника АТО). Свідок пояснив, що біля кабінету ОСОБА_4 в червні 2014 року був плакат - гасло з цитатою співробітника НКВД. Свідок зазначив, що він звільнився з ГУР МОУ в червні 2014 року, з січня 2015 року заходити в приміщенні приймальні ГУР МОУ не мав.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що його робоче з 2013 по серпень 2015 року місце було в приймальні ОСОБА_4 , проте гасел та листівок в приймальні не було, висів лише календар, будь-яких написів на аркушах паперу в приймальні не висіло. Оглянувши фото долучене позивачами до матеріалів справи свідок зазначив, що вивіска з прізвищем ОСОБА_4 була, проте гасла не було на місці вивіски перебувало попередження про заборону фото- та відео-зйомки. Також, свідок зазначив, що зазначений плакат він бачив в кабінеті позивача ОСОБА_1 проте не заперечував наявності неприязних стосунків з вказаним позивачем.
З системного аналізу викладеного вбачається, що вивіска (бірка) з цитатою співробітника НКВД могла перебувати в приймальні ОСОБА_4 наприкінці 2014 - початку 2015 року, тобто до набрання чинності Законом України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”.
Щодо доводів позивачів про порушення відповідачами Закону України «Про правила етичної поведінки», Закону України «Про державну службу», Законом України «Про розвідувальні органи в Україні», ст.. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну службу» державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
Статтею 10 згадуваного Закону визначено основні обов'язки державних службовців.
Також, статтею 3 Закону України «Про розвідувальні органи України» визначено принципи діяльності розвідувальних органів України.
Статями 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право на свободу і особисту недоторканість та право на справедливий суд.
Позивачами не надано суду доказів порушення третьою особою та відповідачами згадуваних норм законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова набирання законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.І. Келеберда
Судді В.М. Данилишин
І.А. Качур