ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
16 листопада 2015 року м. Київ№ 826/14582/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І., суддів Данилишина в.М., Качура І.А., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі
за позовом ОСОБА_2
до Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Комісія з проведення конкурсного відбору для визначення претендентів на посаду генерального директора державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», генеральний директор державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» Кудін Андрій В'ячеславович
про скасування рішень
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Комісія з проведення конкурсного відбору для визначення претендентів на посаду генерального директора державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», генеральний директор державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» Кудін Андрій В'ячеславович про скасування рішення оформленого протоколом №1 від 15.05.2015 про оголошення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади генерального директора державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», скасування рішення оформлені протоколами №2 від 19.06.2015, №3 від 27.07.2015 скасування наказу від 03.08.2015 №109-н «Про призначення Кудіна Ф.В. Генеральним директором державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності».
До суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, вмотивовано тим, що генеральний директор державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» дії щодо призначення не є державним службовцем, отже спірні правовідносини не є публічно-правовим, отже спір має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
Позивач заперечував проти задоволення клопотання та закриття провадження у справі, з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
Треті особи без самостійних вимог на предмет спору письмових пояснень по суті позову не надали.
В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 15 ст. 3 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим та органах місцевого самоврядування.
Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України "Про державну службу".
Згідно з вимогами ст. 9 цього Закону, правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією та спеціальними законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну службу" державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Предметом вирішення даної справи є рішення щодо призначення, проведення та визначення переможця конкурсного відбору для визначення претендентів на посаду генерального директора державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» та наказ від 03.08.2015 №109-н «Про призначення Кудіна Ф.В. Генеральним директором державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності».
Суд зауважує, що, робота за контрактом в державній установі, не зважаючи на спеціальну процедуру призначення та звільнення, не є проходженням публічної служби в розумінні КАС України, оскільки, відповідно до частини 3 статті 21 Кодексу законів про працю України, контракт є лише особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, можуть встановлюватися угодою сторін.
Призначення на посаду генерального директора державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» не є прийняттям на публічну службу, генеральний директор зазначеного підприємства не перебуває на публічнуій службі за вказаною посадою, акт центрального органу виконавчої влади, що уклав контракт з генеральним директором підпорядкованого державного підприємства, стосовно трудових відносин не є публічно-правовим актом суб'єкта владних повноважень і не може оскаржуватися за правилами адміністративного судочинства.
Лише тієї обставини, що стороною у даних спірних правовідносинах є центральний орган виконавчої влади недостатньо для розгляду трудового спору в порядку адміністративного судочинства.В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 №К/9991/57176/11 зазначено, що діяльність керівника державної установи не є публічною службою, а акт центрального органу виконавчої влади, щодо прийняття на роботу, а також укладення контракту з підпорядкованою установою, стосовно трудових відносин не є публічно-правовим актом суб'єкта владних повноважень і не може оскаржуватися за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2007 у справі №5/149, від 12.10.2007 та у справі №02-4-5/335, та у справі №826/16943/13-а.
Наведений висновок суду щодо розмежування трудових правовідносин та публічної служби, а також юрисдикції судів щодо розгляду таких спорів, підтверджується правовою позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8, де у п. 13.1 зазначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на саме публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Також, у пункті 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року №3 вказано, що діяльність особи, призначеної у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління на посаду керівника юридичної особи - суб'єкта господарської діяльності (наприклад, керівник житлово-експлуатаційної організації, призначений на цю посаду відповідним органом місцевого самоврядування), що функціонує на основі права господарського відання або права оперативного управління, або за рішенням органу місцевого самоврядування, не є публічною службою, передбаченою пунктом 15 статті 3 КАС. Трудові правовідносини таких осіб регулюються законодавством про працю, а спори із цих питань розглядаються у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки правовідносини, що виникли між сторонами з приводу призначення (відмови у призначенні) на посаду Генерального директора державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» не пов'язані з проходженням публічної служби та не належать до публічно-правових, отже і справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Разом з тим суд роз'яснює, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства, зокрема, справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Відтак з даним позовом позивач може звернутись до відповідного місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
Суд вважає необгрунтованими доводи позивача, що предметом вирішення даної справи є не рішення щодо прийняття або не прийняття на посаду генерального директора та не процедура прийняття генерального директора, а факт прийняття ймовірно протиправного рішення, оскільки предметом оскаржених рішень є саме прийняття на посаду генерального директора.
Враховуючи викладене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. 165 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва
Закрити провадження у справі №826/14582/15 за позовом ОСОБА_2 до Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Комісія з проведення конкурсного відбору для визначення претендентів на посаду генерального директора державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», генеральний директор державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» Кудін Андрій В'ячеславович про скасування рішення оформленого протоколом №1 від 15.05.2015 про оголошення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади генерального директора державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», скасування рішення оформлені протоколами №2 від 19.06.2015 про розгляд заяв претендентів та №3 від 27.07.2015 про розгляд заяв та оголошення переможця конкурсу, скасування наказу від 03.08.2015 №109-н «Про призначення Кудіна Ф.В. Генеральним директором державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності».
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки встановленні ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала відповідно до ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо ухвалу не було оскаржено.
Головуючий суддя В.І. Келеберда
Судді В.М. Данилишин
І.А. Качур