ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 листопада 2015 року № 826/21865/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства обмеженою відповідальністю "СТ Профі Груп"
до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТ Профі Груп» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової виїзної перевірки за результатом якої складено акт від 17.02.2015 №174/26-54-22-02-34679268, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.03.2015 №0001892202, №0001902202.
Позов обґрунтовано тим, що позивач за 2014 рік мав обсяг доходу до 20 мільйонів гривень, отже відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 податковий орган не мав правових підстав для проведення позапланової виїзної перевірки позивача. Крім того позивач вказує, що висновки акту від 17.02.2015 №174/26-54-22-02-34679268 «Про результати документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «СТ Профі Груп» при взаємовідносинах з ТОВ «Олівія Ін вест» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014» є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «СТ Профі Груп» при взаємовідносинах з ТОВ «Олівія Інвест» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014 за результатом якої складено акт від 17.02.2015 №174/26-54-22-02-34679268 (далі - акт перевірки).
З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, пп. 198.1, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 130 787 грн., пп. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 177 708 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.03.2015
- № 0001902202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 147 135 грн. (за основним платежем 117 708 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29 427 грн.);
- №0001892202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 196 180,50 грн (за основним платежем 130 787 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 65 393,5 грн.).
За результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.
Щодо посилань позивача щодо порушення Закону України від 28.12.2014 N 71-VIII при призначенні перевірки, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари; з 1 січня 2015 року на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - Кодекс), з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Тобто такі зміни направлені на гарантування дотримання прав платників податків, звуження підстав для проведення перевірки, усунення можливості зловживання правом на перевірку.
Однак, суд звертає увагу, що вищевказані положення Закону стосуються перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень, контролюючими органами у 2015 та 2016 роках за період: попередній календарний рік, тобто 2014 рік.
Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток позивача за 2014 рік останній мав обсяг доходу до 20 мільйонів гривень. Як зазначено вище, документальну позапланову перевірку позивача призначено згідно ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України за період з 01.09.2014 по 30.09.2014. Докази наявності дозволу Кабінету Міністрів України, заявки позивача щодо його перевірки або призначення перевірки в порядку Кримінального процесуального кодексу України в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи, що позивач має обсяг доходу до 20 мільйонів грн. та позапланову перевірку позивача призначено за 2014 рік, отже при призначенні вказаної перевірки позивача відповідач дія в порушення норм Закону України від 28.12.2014 N 71-VIII.
Згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L. T. D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.
Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.
В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
Таким чином, правові наслідки дій податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки позивача на думку суду на час вирішення справи є вичерпані, отже суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової виїзної перевірки за результатом якої складено акт від 17.02.2015 №174/26-54-22-02-34679268.
Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: відповідно до даних АІС «Податковий блок» контрагент позивача ТОВ «Олівія Інвест» декларує придбання значних обсягів продуктів харчування, вживаного взуття та одягу, кормоподрібнювачів та інше, не встановлено придбання від контрагентів будівельно-монтажних робіт або інших споріднених послуг. З огляду на викладене податковий орган дійшов висновку про проведення ТОВ «Олівія Інвест» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операції з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.
Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (генпідрядник) та ТОВ «Олівія Інвест» (субпідрядник) укладено договір від 01.09.2014 № ДГ-0000297, предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт.
Відповідно до п. 2.2 Договору вартість робіт які виконує субпідрядник є твердою. Сума договору визначається згідно обсягів виконаних робіт (актів форми КБ-2в, та КБ-3 та обсягів поставлених товарів (видаткових накладних). Вартість робіт по будівельно-монтажним роботам встановлюється згідно додатків до договору (договірна ціна, локальний кошторис).
Згідно п. 3.1 Договору початок роботи - вересень 2014 року завершення робіт - лютий 2015 року.
Також, позивачем (генпідрядник) та ТОВ «Олівія Інвест» (субпідрядник) укладено договір від 01.09.2014 №139.
На підтвердження виконання вимог договору від 01.09.2014 № ДГ-0000297 позивачем надано суду копії наступних документів: актів здачі-прийняття робіт від 03.09.2014 № О-00000128, від 04.09.2014 № О-00000139, від 05.09.2014 №О-00000146, видаткових накладних від 29.09.2014 №О-00000379, №О-00000380, податкових накладних від 02.09.2014 №114, від 03.09.2014 №128, від 04.09.2014 №139, від 05.09.2014 №146, від 29.09.2014 №379,
Крім того, на підтвердження виконання вимог договору від 01.09.2014 №139 позивачем надано копії: актів КБ-2в за вересень 2014 року, довідок про вартість виконаних робіт за вересень 2014року, податкових накладних від 29.09.2014 №380, від 30.09.2014 №188, від 30.09.2014 №189, платіжних доручень від 13.10.2014, від 141.10.2014, від 17.10.2014, від 27.10.2014, від 28.10.2014, від 07.10.2014.
Крім того позивачем надано суду копію ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України, яка надана ТОВ «Олівія Інвест» на здійснення господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.
Також, позивач вказує, що зазначені вище договори укладено позивачем з ТОВ «Олівія Інвест» для забезпечення належного виконання позивачам договорів про надання послуг укладених з ПАТ «Домобудівний комбінат №4» від 13.05.2014 № ДГ-0000236, № ДГ-0000237. Позивачем надано суду копії актів КБ-2в, довідок про вартість виконаних робіт видаткових накладних, сертифікату відповідності сигналізатора диму пожежного.
Суд зауважує, що обсяг виконаних робіт та об'єктів на яких виконано такі роботи для ПАТ «Домобудівний комбінат №4» позивачем, відповідає обсягу та виду робіт виконаних ТОВ «Олівія Інвест» для позивача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що первинні бухгалтерські документи по спірним операціям оформлено відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: містять відомості про господарську операцію та мають всі обов'язкові реквізити.
З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ «Олівія Інвест» виконано сторонами у повному обсязі.
Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
На думку суду позивачем надано суду докази фактичного здійснення господарської операції з ТОВ «Олівія Інвест», ти подальшого використання у господарській діяльності послуг отриманих від вказаного контрагента.
Оскілки перевірку позивача призначено з порушенням Закону України від 28.12.2014 N 71-VIII, позивачем надано суду докази реального виконання умов спірних договорів, отже на думку суду висновок податкового органу про порушення позивачем п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, пп. 198.1, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не знайшов підтвердження під час вирішення справи, що вказує на не обґрунтованість та протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ТОВ «Ст Профі Груп» підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0001892202, №0001902202 прийняті Державною податкової інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.
3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В.І. Келеберда