ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
20 листопада 2015 року м. Київ справа № 826/15023/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ»
до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3
про скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень в частинах та зобов'язання вчинити певні дії, -
27 липня 2015 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (далі - ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», позивач) з адміністративним позовом про:
1) скасування постанов, якими накладено арешт на спірне нерухоме майно, а саме:
- постанови про відкриття виконавчого провадження № 347/22 від 28.03.2012, винесеної Відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві, відповідач) в частині накладення арешту на нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - оскаржувана постанова 1);
- постанови про відкриття виконавчого провадження № 356/22 від 02.04.2012, винесеної ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві в частині накладення арешту на нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - оскаржувана постанова 2);
2) зобов'язання ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві винести постанови про зняття арештів з нерухомого майна - предмета іпотеки, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває в іпотеці ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на підставі Іпотечного договору від 03.09.2007.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва про відкриття провадження в адміністративній справі від 28 липня 2015 року до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено: ОСОБА_2 (далі - третя особа 1), ОСОБА_3 (далі - третя особа 2).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що накладеними арештами на нерухоме майно Іпотекодавців: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме трикімнатну квартиру, розміром жилої площі - 41,7 кв.м., загальною площею - 69,3 кв.м., що розташована на третьому поверсі десятиповерхового будинку, яка належить Іпотекодавцям в рівних частинах на праві спільної сумісної власності (далі - Предмет іпотеки) та розташована за адресою: АДРЕСА_1, у виконавчих провадженнях ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві № 347/22, 356/22, будучи Фактором згідно Договору факторингу № 2 від 13.02.2012, згідно якого Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» відступлені Права Вимоги, порушені його права на Предмет іпотеки, як Іпотекодержателя, та, для відновлення його прав та інтересів відповідно мають бути скасовані постанови про відкриття виконавчих проваджень № 347/22 від 28.03.2012, № 356/22 від 02.04.2012 в частинах накладення арешту на Предмет іпотеки та винесена постанова про зняття з нього арешту.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався.
В судове засідання представник відповідача не з'явився.
На виконання вимог судового запиту від 23 вересня 2015 року № 826/15023/15 на адресу суду (вх. № 01-5/94998/15 від 27.10.2015 та вх. № 01-5/103728/15 від 19.11.2015) були надіслані копії матеріалів виконавчих проваджень ВП № № 356/22 та 347/22.
Треті особи 1, 2 своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористалися.
В судовому засіданні третя особа 1 та її представник проти позову заперечували.
В судове засідання третя особа 2 та/або її представник не з'явилися.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 23.09.2015 представників позивача, відповідача та третьої особи 2, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи 1 та його представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
03 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11208117000 (далі - Договір № 11208117000), по умовам якого Банк зобов'язується надати Позичальнику однією сумою, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 100 000,00 (сто тисяч) доларів США 00 центів та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим Договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 505 000,00 (п'ятсот п'ять тисяч) гривень 00 коп. за курсом Національного банку України на день укладення цього Договору (пп. 1.1 Розділу 1 Договору № 11208117000).
В забезпечення належного виконання зобов'язання за Договором № 11208117000, 03 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2, ОСОБА_3 (Іпотекодаці), які виступають майновими поручителями за ОСОБА_1 (Позичальник), був укладений Договір іпотеки № 62608 (далі - Договір № 62608), по умовам якого Іпотекодавці передають в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, розміром жилої площі - 41,7 кв.м., загальною площею - 69,3 кв.м., що розташована та третьому поверсі десятиповерхового будинку, яка належить Іпотекодавцям в рівних частинах на праві спільної сумісної власності (далі - Предмет іпотеки) та розташована за адресою: АДРЕСА_1. Ринкова вартість Предмету іпотеки, згідно звіту незалежного оцінщика, становить 740 527,00 грн. (сімсот сорок тисяч п'ятсот двадцять сім гривень 00 копійок), що еквівалентно 146 639,00 (сто сорок шість тисяч шістсот тридцять дев'ять доларів США 00 центів). Предмет іпотеки є власністю Іпотекодавців на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла Дарницької районної у місті Києва державної адміністрації від 07.05.2007, згідно з Розпорядженням (наказом) від 07.05.2007 НОМЕР_1, право власності на яке зареєстроване у Київському міському БТІ у реєстровій книзі під реєстровим номером 3082 від 24.05.2007, і немає жодних договірних змін строків позовної давності, щодо правочинів на підставі яких Іпотекодавці отримали право власності на Предмет іпотеки (пп. 1.1 п. 1 Договору № 62608).
Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань Позичальника за кредитним договором № 11208117000 від 03 вересня 2007 року та кредитним договором № 11208159000 від 03 вересня 2007 року (пп. 1.2 п. 1 Договору № 62608).
13 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (Фактор) був укладений Договір факторингу № 2 (далі - Договір № 2), по умовам якого Клієнт зобов'язується передати у власність Фактору, а Фактор - прийняти Права Вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором (пп. 1.1 п. 1 Договору № 2).
На виконання Договору факторингу № 2 від 13.02.2012, між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» 13 лютого 2012 року був складений Акт приймання-передачі прав вимоги (далі - Акт), по умовам якого Клієнт цим передає (відступає) Права Вимоги Факторові, а Фактор цим приймає Права Вимоги; Клієнт і Фактор визнають, що відступлення Прав Вимоги набуває чинності безпосередньо з моменту підписання ними цього Акта.
Також, 13 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (Цесіонарій) був укладений Договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки (далі - Договір), по умовам якого Цедент передає, а Цесіонарій приймає права вимоги за договорами іпотеки (далі - Іпотечні договори), зазначеними у Додатку 1 до цього Договору (п. 1 Договору).
09 липня 2015 року позивачу при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на нерухоме майно Іпотекодаців: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме на квартиру АДРЕСА_1, накладені арешти, зокрема, постановами ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві про відкриття виконавчих проваджень: № 347/22 від 28.03.2012 та № 356/22 від 02.04.2012.
Також, судом було встановлено, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві перебував виконавчий документ: виконавчий лист Дарницького районного суду м. Києва № 2-1700/11 від 06.12.2011 (ВП № № 31888709, 31951462).
28 березня 2012 року старшим державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження ВП № 31888709 (боржник - ОСОБА_3) з виконання виконавчого листа № 2-1700/11, виданого 06.12.2011 Дарницьким районним судом м. Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 62608 від 03.09.2007, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І., зареєстрованим № 3-965, а саме нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11208117000 від 03.09.2007.
Пунктами 4, 5 Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 31888709 від 28.03.2012 накладено арешт на нерухоме майно, що належить боржнику: ОСОБА_3 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке їй належить (оскаржувана постанова 1).
02 квітня 2012 року старшим державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження ВП № 31951462 (боржник - ОСОБА_2) з виконання виконавчого листа № 2-1700/11, виданого 06.12.2011 Дарницьким районним судом м. Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 62608 від 03.09.2007, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І., зареєстрованим № 3-965, а саме нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11208117000 від 03.09.2007.
Пунктами 4, 5 Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 31951462 від 02.04.2012 накладено арешт на нерухоме майно, що належить боржнику: ОСОБА_2 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить (оскаржувана постанова 2).
Отже, оскаржуваними постановами 1 та 2 накладено арешт безпосередньо на Предмет іпотеки.
Вважаючи, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, вважаючи дії державних виконавців у вказаних вище виконавчих провадженнях такими, що порушують права ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», позивач звернуся до суду.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення представника позивача, третьої особи 1 та його представника, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР), Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV (далі - Закон № 898-IV), Закону України «Про заставу» від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII (далі - Закон № 2654-XII), Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 202/98-ВР державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Частиною другою статті 11 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 Закону № 606-XIV визначено, відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
За приписами ст. 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно з 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Аналіз наведених правових норм в їх сукупності свідчить, що відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача та на підставі виконавчого документа, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, є обов'язком державного виконавця.
Крім того, підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, визначених у ст. 26 Закону № 606-XIV, не було, що свідчить про правомірність дій старшого державного виконавця з відкриття виконавчих проваджень ВП ВП № № 31888709, 31951462, а відтак, підстав для визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень № 347/22 від 28.03.2012 та № 356/22 від 02.04.2012 у суду немає.
У той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно з частиною 1 статті 54 Закону № 606-XIV звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Частиною 3 статті 54 Закону № 606-XIV визначено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
У відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону № 606-XIV про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Окрім цього, Законом № 898-IV визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, з моменту укладення Договору іпотеки від 03 вересня 2007 року № 62608, Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» набув статусу Іпотекодержателя.
У той же час, з моменту укладення Договору факторингу № 2 від 13 лютого 2012 року та Договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 13 лютого 2012 року, Права Вимоги перейшли до позивача.
Як наслідок, звернення стягнення на предмет іпотеки у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці, в інтересах особи яка не є іпотекодержателем, буде суперечити приписам ч. 1 ст. 54 Закону № 606-XIV.
Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону № 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
В зв'язку з чим, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 1 ст. 60 Закону № 606-XIV, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зняти арешти з майна Іпотекодавців, яке є Предметом іпотеки за Договором іпотеки № 62608 від 03 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко Оленою Іванівною за реєстровим номером з-965, а саме, з трикімнатної квартири, розміром жилої площі - 41,7 кв.м., загальною площею - 69,3 кв.м., що розташована та третьому поверсі десятиповерхового будинку, яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних частинах на праві спільної сумісної власності та розташована за адресою: АДРЕСА_1, накладені постановами про відкриття виконавчих проваджень ВП № № 31888709 від 28.03.2012 та ВП № 31951462 від 02.04.2012.
Відповідно до частини 2 статті 60 Закону № 606-XIV у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Крім того, згідно з ч. 5 ст. 60 Закону № 606-XIV у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до пп. 4.2.12 п. 4.2 розділу IV Інструкції № 512/5 у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 60 Закону (Закону № 606-XIV), державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу ДВС.
З тих підстав, що суд дійшов висновку про зняття арешту з Предмету іпотеки, а за приписами вказаних вище норм, державний виконавець, не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу ДВС, зобов'язаний своєю постановою зняти такий арешт, в додатковому зобов'язанні відповідача винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - Предмету іпотеки, немає потреби.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» підлягає задоволенню частково.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За приписами ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» задовольнити частково.
2. Зняти арешти з майна ОСОБА_2, ОСОБА_3, яке є Предметом іпотеки за Договором іпотеки № 62608 від 03 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко Оленою Іванівною за реєстровим номером з-965, а саме, з трикімнатної квартири, розміром жилої площі - 41,7 кв.м., загальною площею - 69,3 кв.м., що розташована та третьому поверсі десятиповерхового будинку, яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних частинах на праві спільної сумісної власності та розташована за адресою: АДРЕСА_1, накладені постановами про відкриття виконавчих проваджень ВП № № 31888709 від 28.03.2012 та ВП № 31951462 від 02.04.2012.
3. В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» відмовити.
4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.).
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко