Справа № 2-1958/2010
"12" серпня 2010 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Чех Н.А.
при секретарі - Кузьменко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" - про стягнення заборгованості із заробітної плати,
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що з липня 2007 року він працював у відповідача на посаді двірника з посадовим окладом у розмірі 1 100 грн. 14.01.2010 року він звільнився за власним бажанням. Протягом роботи у відповідача йому неодноразово виплачували заробітну плату не в повному обсязі, і при звільненні сума заборгованості по заробітній платі, яка становить за його розрахунками 2 089 грн., йому не була виплачена. В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити та стягнути з відповідача на його користь суму 2 089 грн. заборгованості по заробітній платі, суму 5 000 грн. моральної шкоди. Пояснив, що заробітну плату він отримував двічі на місяць, одну частину через банкомат по картковому рахунку, другу - під розпис у відомостях. Назвати касирів, що виплачували йому кошти готівкою під розпис у відомостях не може, бо не знає їх. Не може вказати і свідків - працівників відповідача, які також отримували кошти крім як через банкомат так і готівкою, так як не знає їх даних та тому, що працівники не підуть до суду. Зазначив, що відповідач навмисно не бажає надати відомості; з приводу неповної виплати заробітної плати звертався до керівництва усно, письмових звернень не було; про його оклад - 1 100 грн. йому було повідомлено усно при його прийомі на роботу. Зазначив, що в результаті недоотримання повної суми заробітної плати зазнав моральних страждань, переживань, що завдало моральної шкоди, яку оцінив в 5 000 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні. Пояснила, що позивач дійсно працював у відповідача з 24.07.2007 року по 14.01.2010 року, звільнився за власним бажанням. Оплата роботи позивачу здійснювалася згідно окладу, встановленого штатним розкладом. Позивачу виплачували всі належні йому суми згідно штатного розкладу, на час звільнення заборгованості не було. Виплата заробітних плат працівникам відповідача, в тому числі і позивачу, здійснювалася один раз в місяць через карткові рахунки, відкриті на підставі договору в АТ "ОСОБА_2 Аваль". Ніяких інших виплат працівники, в тому числі і позивач, не отримували. У відповідача відсутні відомості про виплату заробітних плат, які просив надати позивач, так як ніякі виплати, крім як по картковому рахунку не здійснювалися, відомості не велися. Просила врахувати і те, що відсутні будь-які заяви, звернення від позивача за весь час його роботи у відповідача з приводу невиплат йому всієї суми заробітної плати, що свідчить про те, що з позивачем здійснювали повний розрахунок. Враховуючи викладене, просила відмовити в задоволенні позовних вимог як про стягнення заборгованості по заробітній платі, так і про стягнення моральної шкоди, так як дані вимоги є недоведені, безпідставні.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В суді встановлено та підтверджено копіями наказів, що позивач працював у відповідача на посаді двірника з 24.07.2007 року по 14.01.2010 року. Звільнився позивач за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України. Згідно до копій штатно-посадових розкладів для двірника магазину ТОВ "ЕКО" (місто Київ, вулиця Серафимовича,11), починаючи з липня 2007 року по січень 2010 року, передбачено посадовий оклад у розмірі, який коливався від 500 грн. до 869 грн. Відповідні суми відображені у наданих до справи копіях розрахункових листів позивача за весь період його роботи у відповідача. Позивач не заперечував в суді, що вказані суми він отримував. З письмових повідомлень суду від відповідача від 02.08.2010 року та від 11.08.2010 року, підписаних Генеральним директором ТОВ "ЕКО", слідує, що у ТОВ "ЕКО" відсутній подвійний облік виплати заробітних плат, всі виплати проводяться лише на офіційних началах і задокументовані належним чином; позивачу ОСОБА_1 ніяких інших виплат, окрім тих, що він отримував в якості заробітної плати на картковий рахунок, не здійснювалось; виплата заробітної плати в їх товаристві проводилась один раз на місяць. З витребуваних судом з АТ "ОСОБА_2 Аваль" документів слідує, що між даним банком та відповідачем 01.09.2003 року було укладено Генеральний зарплатний договір по наданню послуг банком по зарахуванню заробітної плати та інших виплат співробітникам відповідача. З виписки банку про зарахування коштів на картковий рахунок позивача слідує, що вказані у виписці суми є відповідними сумам штатно-посадового розкладу, розрахунковим листкам. Викладені обставини свідчать про те, що позивач отримував заробітну плату один раз в місяць, в сумах, визначених штатно-посадовим розкладом, через банківський картковий рахунок. Суми заробітної плати, зазначені в штатно-посадовому розкладі, в розрахункових листках, в виписці банку, позивач не оспорює, не заперечує, що всі ці суми він отримав і по вказаних сумах заборгованості немає.
Позивачем не було надано жодного доказу стосовно того, що його оклад був у розмірі 1 100 грн., а не у розмірах, вказаних в штатно-посадовому розкладі. Не надано доказів і того, що відповідач здійснював виплати заробітної плати двічі на місяць - частина по банківському картковому рахунку та частина готівкою у касира з розписом у відомості. Судом надавалася можливість позивачу зібрати дані докази та надати їх суду, для чого неодноразово робилися перерви, витребовувалися додаткові документи, у зв"язку з чим розгляд справи тривав чотири місяці. За цей час позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження своїх вимог. Судом враховується і те, що позивач за весь час своєї роботи у відповідача - за два з половиною роки, не звертався до керівництва з заявами щодо невідповідності розміру заробітної плати, яку він отримував.
Таким чином, при звільненні позивача відповідачем були дотримані вимоги ст.116 КЗпП України, були проведені всі належні виплати позивачу; наявність заборгованості по заробітній платі в суді не була доведена.
Статтями 94, 97 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям встановлюються власником або уповноваженим ним органом.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 97, 116 КЗпП України, ст.ст. 60, 88, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про стягнення заборгованості із заробітної плати - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: