19 листопада 2015 року м.Київ К/800/16566/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року
у справі № 820/14802/14
за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області
до Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з
двигунобудування»
про зобов'язання виконати вимогу,
Державна фінансова інспекція в Харківській області звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування», в якому просила зобов'язати Державне підприємство «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» (код ЄДРПОУ 14313582) виконати вимогу від 14.01.2014 року №05-25/325, а саме: вжити заходів щодо забезпечення повернення на розрахунковий рахунок підприємства грошові кошти у розмірі 727928,73 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі № 820/14802/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року, яка набрала законної сили, скасовано вимогу Державної фінансової інспекції в Харківській області № 05-25/324 від 14 січня 2014 року «Про усунення порушень законодавства з фінансових питань, виявлених плановою ревізією Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» за період з 01 січня 2012 року по 30 листопада 2013 року, а тому адміністративний позов Державної фінансової інспекції в Харківській області до Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» про зобов'язання виконати вимогу задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна фінансова інспекція в Харківській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, позовні вимоги задовольнити.
Державне підприємство «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» подало до Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наголошувало на відповідності судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Харківській області у період з 27 листопада 2013 року по 30 грудня 2013 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування», в ході якої виявлено порушення фінансової дисципліни на загальну суму 727928,11 грн. За результатами ревізії складено акт від 31 грудня 2013 року № 05-20/79.
За результатами ревізії директору підприємства пред'явлено вимогу від 14 січня 2014 року № 05-25/325 щодо усунення виявлених в ході ревізії порушень, строк виконання було надано до 14 лютого 2014 року.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року, скасовано вимогу Державної фінансової інспекції в Харківській області № 05-25/324 від 14 січня 2014 року.
Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
За приписами частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
За нормами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до статтей 11, 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року, яка набрала законної сили, скасовано вимогу Державної фінансової інспекції в Харківській області №05-25/324 від 14 січня 2014 року «Про усунення порушень законодавства з фінансових питань, виявлених плановою ревізією Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» за період з 01 січня 2012 року по 30 листопада 2013 року, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що адміністративний позов Державної фінансової інспекції в Харківській області до Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» про зобов'язання виконати вимогу задоволенню не підлягає.
Крім того, Вищий адміністративний суд України звертає увагу, що при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.
Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених в ході перевірки збитків.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
У справі, яка розглядається, Державна фінансова інспекція в Харківській області пред'явила вимогу від 14.01.2014 року №05-25/325 про усунення порушень законодавства з фінансових питань, виявлених плановою ревізією Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування». У такій вимозі ДФІ вказала на необхідність вжиття заходів щодо забезпечення повернення на розрахунковий рахунок підприємства грошових коштів у розмірі 727928,73 грн.
Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає цей позов.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 15 квітня 2014 року у справі №21-63а14.
За приписами частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанції правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.
Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, судова колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області - залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року у справі № 820/14802/14 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: