17 листопада 2015 року м. Київ справа № 800/376/15
(П/800/376/15)
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Олендера І.Я.,
суддів Карася О.В.,
Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
Рибченка А.О.,
секретар судового засідання Загородній А.А.,
за участю позивача ОСОБА_4,
представника відповідача Предоляк Н.Ю.,
представника Генеральної прокуратури
України Кіцнака П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Генеральна прокуратура України, Бориспільський міськрайонний суд Київської області, про скасування рішення,
1 жовтня 2015 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Вищого адміністративного суду України із позовом, в якому просив: скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України) від 2 вересня 2015 року № 55/вн-15 про відсторонення його від посади судді та голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області; встановити відсутність компетенції (повноважень) у ВККС України щодо розгляду питання в порядку ст.ст. 49, 101 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції закону після 28.03.2015 року), в розумінні п. 23 ч. 1 ст. 3 і ст. 154 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) про його відсторонення від посади голови суду у зв'язку із притягненням його до кримінальної відповідальності.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вирішуючи подане Генеральним прокурором України клопотання про відсторонення його від посади судді, ВККС України не врахувала, що таке є необґрунтованим. Відповідач не перевірив обґрунтованість підстав, за яких порушено питання про застосування такого заходу, як відсторонення позивача від посади судді, не врахував наявність підстав для його повернення прокурору, а тому дії відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення є протиправними, а саме рішення підлягає скасуванню. Прокурором пропущено строк на подання клопотання про продовження термінів відсторонення від займаної посади, оскільки відсторонення від посади судді відбувається втретє, що не передбачено чинним законодавством. Крім того, відповідачем не враховано ту обставину, що згідно діючого КПК України передбачено відсторонення від посади як захід забезпечення кримінального провадження на досудовому слідстві, що виключає можливість подання такого клопотання після направлення справи до суду та початку її судового розгляду.
У запереченнях на адміністративний позов Вища кваліфікаційна комісія суддів України просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що відповідачем повністю дотримано процедуру прийняття оскаржуваного рішення, проаналізовано та враховано мотиви наведені у клопотанні Генерального прокурора України, надано оцінку правовій підставі відсторонення судді від посади, враховано тяжкість злочинів у вчиненні яких підозрюється позивач, фактичні обставини. Посилається на те, що вказаним рішенням не порушено права позивача в розумінні ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і негативних наслідків для інших осіб воно не спричинило.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов та просить його задовольнити.
Представники відповідача та Генеральної прокуратури України заперечили проти доводів позивача та просять відмовити у задоволенні позову.
Колегія суддів встановила наступне.
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 24.05.2012 року № 4855-VI ОСОБА_4 обрано суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області безстроково.
Рішенням Вищої ради юстиції від 24.05.2012 року № 557/0/15-11 ОСОБА_4 призначено на посаду голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
08.04.2014 року повноваження позивача, як голови суду, припинено на підставі Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Рішеннями зборів суддів Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.04.2014 року та від 12.05.2015 року позивача повторно призначено на посаду голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
16.07.2014 року заступником Генерального прокурора України ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
23.12.2014 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено заступником Генерального прокурора України до 9 місяців, тобто до 16.04.2015 року.
Рішенням ВККС України від 26.12.2014 року № 32/вп-14 задоволено клопотання Генерального прокурора України від 01.10.2014 року та відсторонено ОСОБА_4 від посади судді строком на 2 місяці у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
19.02.2015 року Генеральний прокурор України звернувся ВККС України з клопотанням про продовження строку відсторонення позивача від посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області та від посади голови цього суду строком до чотирьох місяців.
Рішенням ВККС України від 10.03.2015 року № 15/вп-15, правомрінсть винесення якого підтверджена постановою Вищого адміністративного суду України від 27.05.2015 року у справі № 800/125/15, клопотання Генерального прокурора України задоволено та відсторонено ОСОБА_4 від посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області строком на два місяці.
24.04.2015 року позивачу вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України.
15.07.2015 року до ВККС України надійшло клопотання Генерального прокурора України про відсторонення позивача від посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області та голови цього ж суду (далі - клопотання), в порядку передбаченому ч. 3 ст. 154 КПК України, у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
Рішенням ВККС України від 02.09.2015 року № 55/вн-15 (оскаржуване у даній справі рішення) зазначене клопотання задоволено та відсторонено позивача від посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області та голови цього ж суду строком на два місяці у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.
На час розгляду справи строк на який було відсторонено позивача від посади судді сплив.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що провадження у справі в частині заявленої позивачем вимоги про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у ВККС України щодо розгляду питання в порядку ст.ст. 49, 101 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», в розумінні п. 23 ч. 1 ст. 3 і ст. 154 Кримінального процесуального кодексу України про його відсторонення від посади голови суду у зв'язку із притягненням його до кримінальної відповідальності необхідно закрити, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси; у випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно з ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про:
1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;
6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 106 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Як зазначалось вище, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд звертає увагу на те, під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Тобто, позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Тобто, ОСОБА_4, у даному випадку, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред'явлення позову щодо визнання наявності чи відсутність компетенції (повноважень) у відповідача.
Щодо позовної вимоги про скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02.09.2015 року № 55/вн-15 про відсторонення ОСОБА_4 від посади судді та голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції від 28.03.2015 року, КПК України, Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженим рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 08.06.2011 року № 1802/зп-11.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В межах кримінального провадження передбачено відсторонення судді від посади, яке відповідно до ч. 3 ст. 154 КПК України та ч. 4 ст. 49, п. 9 ч. 1 ст. 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюється ВККС України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КПК України визначено, що відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину.
Під час судового засідання було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, справа про його обвинувачення передана для розгляду до суду по суті (т. І а.с. 243).
Клопотання про відсторонення разом із доданими матеріалами отримано позивачем 15.07.2015 року (т. І 280).
Відповідачем належним чином повідомлено позивача про розгляд питання про відсторонення його від посади судді у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
Згідно п. 15.1 Регламенту ВККС затвердженого рішенням ВККС від 08.06.2011 року № 1802/зп-11 (далі - Регламент, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Комісія приймає рішення про відсторонення судді від посади на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому Законом, та з урахуванням положень КПК України.
Статтею 157 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов'язаний врахувати такі обставини:
1) правову підставу для відсторонення від посади;
2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;
3) наслідки відсторонення від посади для інших осіб.
Відповідно до п. 15.6 Регламенту ВККС, під час розгляду клопотання про відсторонення судді від посади Комісія має право заслухати будь-яку особу чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про відсторонення судді від посади. Вирішуючи питання про відсторонення судді від посади, Комісія враховує:
- мотиви, наведені в клопотанні Генерального прокурора України;
- правову підставу для відсторонення судді від посади;
- наслідки відсторонення судді від посади для інших осіб.
У клопотанні Генерального прокурора України, поданого на вирішення ВККС України, зазначено, що здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014110000000225 за підозрою у вчиненні суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_4., який одночасно займає адміністративну посаду голови цього ж суду, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України; та за підозрою колишнього першого заступника прокуроа Київської області ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 та ч. 2 ст. 375, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 27 та ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 383 КК України. Справа про обвинувачення позивача передана для розгляду до суду по суті.
У ході досудового розслідування встановлено, що позивач обґрунтовано підозрюється у винесенні завідомо незаконної ухвали, що завдало істотної шкоди.
Як вбачається зі змісту клопотання про відсторонення позивача від посади судді, необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження обґрунтована тим, що перебуваючи на посаді судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області та голови цього ж суду, позивач може впливати на свідків у справі із числа працівників Бориспільського міськрайонного суду Київської області; має знайомих серед працівників правоохоронних та судових органів, органів державної влади, зв'язки з якими може використовувати для створення перешкод для досудового розслідування у кримінальному провадженні; перебуваючи на посаді судді та продовжуючи здійснювати правосуддя, може допустити інші аналогічні правопорушення, оскільки вчиненню вищевказаного злочину сприяло те, що позивач обіймає посаду судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
З оскаржуваного рішення ВККС України вбачається, що, під час прийняття такого, відповідач керувався, зазначеними вище вимогами законодавства, з врахуванням доводів сторін, перевірив обґрунтованість підстав, за яких було порушено питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як відсторонення судді від посади, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування такого.
Оскаржуване рішення відповідач вмотивував тим, що позивач перебуваючи на посаді судді та голови суду займає відповідальне становище і обвинувачується у вчиненні злочину пов'язаного з його професійною діяльністю, а тому є ризики, що перебуваючи на посаді судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області та голови цього ж суду, користуючись наданими владними повноваженнями, матиме доступ до службових приміщень та судових справ, а також до іншої документації суду; може давати обов'язкові до виконання вказівки своїм підлеглим працівникам апарату суду і в такий спосіб перешкоджати здійсненню кримінального провадження; може впливати на свідків та інших учасників провадження які були допитані під час досудового розслідування та надаватимуть свідчення в суді, що перешкоджатиме встановленню істини у справі; перебуваючи на посаді судді та продовжуючи здійснювати правосуддя, може допустити інші правопорушення; під приводом розгляду судових справ, які перебувають у нього в провадженні. На час прийняття оскаржуваного рішення було враховано також відсутність ризиків щодо наслідків відсторонення позивача від посади судді та голови суду для інших осіб.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, щодо вмотивованості прийнятого рішення з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (заява №18390/91) від 23.111994 року, «Суомінен проти Фінляндії» (заява № 37801/97) від 01.07.2003 року.
Щодо доводів позивача про те, що прокурором пропущено строк на подання клопотання про продовження термінів відсторонення від займаної посади, оскільки відсторонення від посади судді відбувається втретє, що не передбачено чинним законодавством; що згідно діючого КПК України передбачено відсторонення від посади як захід забезпечення кримінального провадження на досудовому слідстві, що виключає можливість подання такого клопотання після направлення справи до суду та початку її судового розгляду, суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VIII з 28.03.2015 року набрала чинності нова редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Як зазначалось вище, питання щодо відсторонення позивача від посади розглядалось відповідачем 26.12.2014 року та 10.03.2015 року в порядку передбаченому ч. 3 ст. 154 КПК України та ч. 4 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що діяла до набрання законної сили Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд».
В той же час, 15.07.2015 року до ВККС України надійшло нове клопотання Генерального прокурора України в порядку передбаченому ч. 3 ст. 154 КПК України, ч. 4 ст. 49, п. 9 ч. 1 ст. 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в новій редакції, яка не передбачає обмежень щодо звернення Генерального прокурора України із клопотанням про відсторонення судді від займаної посади у зв'язку із задоволенням клопотання про відсторонення від посади, що розглянуто в порядку передбаченому попередньою редакцією Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, Генеральний прокурор звернувся із клопотанням про відсторонення позивача від займаної посади, а не з клопотанням про продовження строку відсторонення позивача від посади, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією такого та копіями доданих до нього документів (т. І а.с. 54-227).
Крім того, доводи позивача про те, що згідно діючого КПК України передбачено відсторонення від посади як захід забезпечення кримінального провадження на досудовому слідстві, що виключає можливість подання такого клопотання після направлення справи до суду та початку її судового розгляду, є необґрунтованими, оскільки кримінальне провадження включає досудове розслідування та судове провадження, а також інші процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для скасування рішення відповідача від 02.09.2015 року № 55/вн-15 щодо відсторонення позивача від посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області та голови цього ж суду строком на два місяці у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності, а тому вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині вищевказаної позовної вимоги відкрито помилково, та підлягає закриттю.
На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 122, 155, 159 - 163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Провадження у справі № 800/376/15 (П/800/376/15) за позовом ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Генеральна прокуратура України, Бориспільський міськрайонний суд Київської області про скасування рішення, встановлення відсутності компетенції в частині позовної вимоги про встановлення відсутності компетенції у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - закрити.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Генеральна прокуратура України, Бориспільський міськрайонний суд Київської області про скасування рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І.Я. Олендер
судді: О.В. Карась
Л.В. Ланченко
Н.Г. Пилипчук
А.О. Рибченко
Повний текст постанови виготовлено 19.11.2015 року.