"18" листопада 2015 р. м. Київ К/800/54473/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Бухтіярової І.О. Костенка М.І.
при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,
за участю представників сторін: від позивача - Колісніченко О.Л., Опалько Л.В.,
Потапольська Т.В.,Слівінський М.О.,
від відповідача - Шипилова С.-Х. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2013 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 р.
у справі № 826/2460/13-а
за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби
про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2013 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - позивач, ДП «НАЕК «Енергоатом») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, Окружна ДПС - Центральний офіс з обслуговування ВПП), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд: - визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 05.02.2013 р. № 3; - зобов'язати Окружну ДПС - Центральний офіс з обслуговування ВПП зарахувати ДП «НАЕК «Енергоатом» суму переплати по податку на прибуток в розмірі 685 551 903,22 грн. в рахунок авансових платежів по податку на прибуток за січень-грудень 2013 року; - зобов'язати Окружну ДПС - Центральний офіс з обслуговування ВПП здійснити коригування даних в картці особового рахунку ДП «НАЕК «Енергоатом» з авансового внеску з податку на прибуток (код платежу 11023100) шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу за авансовим внеском з податку на прибуток державних підприємств в розмірі 5 121 794 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 р., у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 р. і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Відповідач у судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Крім того, представник відповідача заявив клопотання про заміну первинного відповідача, Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, на правонаступника, Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби, Центральний офіс з обслуговування великих платників, надав відповідні документи.
Заявлене клопотання задоволене в порядку статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Окружною ДПС - Центральним офісом з обслуговування ВПП прийнято податкову вимогу № 3 від 05.02.2013 р., якою позивачу нараховано суму податкового боргу у розмірі 2 560 897 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 08.02.2013 р. позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2012 рік , у якій в рядку 7 «об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 1 - рядок 4)» відображено суму у розмірі 3 666 345 617 грн. У складі декларації за 2012 рік позивачем подано розрахунок щомісячних авансових внесків: в рядку 33 «загальна суму нарахованого до сплати податку на прибуток за звітний (податковий) рік (рядок 14 + рядок 20)» відображено суму у розмірі 34 347 845 грн., а в рядку 34 «авансовий внесок (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний (податковий) рік), що підлягатиме сплаті щомісячно у березні-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року (рядок 33/12)» - 2 862 320 грн.
При цьому, 29.10.2012 р. позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за три квартали 2012 року (9 місяців), у якій в рядку 7 «об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 1 - рядок 4)» відображено суму у розмірі 3 220 164 558 грн., а в рядку 22 «сума авансового внеску при виплаті дивідендів, нарахована за результатами останнього календарного кварталу звітного (податкового) періоду, що має бути сплачена за місцезнаходженням юридичної особи (рядок 20 - рядок 21)» відображено суму у розмірі 2 948 363 грн.
Платіжним дорученням від 28.12.2012 р. № 7449 підтверджується факт сплати позивачем авансового внеску з податку на прибуток за січень-грудень 2013 року у розмірі 693 000 000 грн.
Тобто, позивачем у грудні 2012 року сплачено суму авансових внесків за 2013 рік.
29.12.2012 р. позивач звернувся до відповідача із заявою № 18748/15, якою просив зарахувати наявну переплату з податку на прибуток за 2012 рік в рахунок зарахування авансових внесків, що будуть нараховані на звітні поточні податкові періоди 2013 року.
11.01.2013 р. позивач звернувся до відповідача із заявою № 441/15, якою просив наявну переплату з податку на прибуток (станом на 01.01.2013 р.), що виникла у грудні 2012 року у зв'язку зі сплатою позивачем авансових внесків з податку на прибуток за січень-грудень 2013 року, частково зарахувати у рахунок погашення авансових внесків за січень-лютий 2013 року.
Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з тих мотивів, що податкову вимогу винесено податним органом правомірно та обґрунтовано, оскільки належними та допустимими доказами у справі підтверджено, що позивачем сплачено авансові внески з податку на прибуток за період січень-грудень 2013 року, а тому сплата грошового зобов'язання у такому вигляді не є надміру сплаченою сумою податку на прибуток.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.
Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.
Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України визначено платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно із пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Отже в силу приписів вищенаведених норм, встановлено можливість погашення грошового зобов'язання за рахунок наявної переплати без визначення будь-яких застережень щодо випадків, за яких податковий орган може відмовитися від сплати платником податків грошового зобов'язання за рахунок наявної у нього переплати.
При цьому не здійснення відповідачем такого заліку, при наявності відповідної переплати, порушує право позивача на розпорядження коштами.
У даному випадку для правильного вирішення цього спору судам слід було перевірити та дослідити саме факт наявності передплати з податку на додану вартість, зокрема за період січень-лютий 2013 року, оскільки наявність такої передплати свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо безпідставного незарахування надміру сплачених сум з податку на прибуток на погашення суми податкового боргу з податку на прибуток, що у свою чергу призвело до прийняття оскаржуваної вимоги.
Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Здійснити процесуальне правонаступництво відповідача, Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, на Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби, Центральний офіс з обслуговування великих платників.
Касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 р. у справі № 826/2460/13-а - скасувати.
Справу № 826/2460/13-а направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя підпис І.В. Приходько
Судді підпис І.О. Бухтіярова
підпис М.І. Костенко