19 листопада 2015 року м. Київ К/9991/43199/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 по справі № 2а/1770/1140/2012
за позовом Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби
до ОСОБА_3
про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, -
У березні 2012 року (26.03.2012) Державна податкова інспекція звернулася до суду з поданням відносно ОСОБА_3 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Обґрунтовуючи подання, заявник посилаючись на положення п. 94.1, пп. 94.2.5 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, п.4.1 Наказу Міністерства Фінансів України від 07.11.2011 № 1398 та на те, що 23.03.2012 працівниками контролюючого органу встановлено факт прийому ОСОБА_3 металобрухту (2 тони) від населення без наявності ліцензії та без державної реєстрації фізичною особою - підприємем, а тому просить підтвердити обґрунтованість застосування 26.03.2012 адміністративного арешту майна вказаного громадянина.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, в задоволенні подання Державної податкової інспекції про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись із судовими рішеннями, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким подання Державної податкової інспекції задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведено фактичну перевірку ОСОБА_3, за підсумками якої складено акт від 23.03.2012 № 74/22-НОМЕР_1 та встановлено порушення позивачем ст. 58 Господарського кодексу України, приймання металобрухту від населення без наявності відповідних документів (ліцензії) та без наявності реєстрації ОСОБА_3 як фізичної особи - підприємця.
Також, працівниками Державної податкової інспекції 23.03.2012 складено інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, металобрухту в кількості 2 тонн, та протокол № 26 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за фактом прийому металобрухту від населення без наявності відповідних документів.
Судами також встановлено, що 26.03.2012 начальник Державної податкової інспекції прийняв рішення за №1 про застосування повного адміністративного арешту майна (металобрухту в кількості 2 тонни) ОСОБА_3, яке було надіслане на адресу відповідача 27.03.2012, що підтверджується фіскальним чеком відділення поштового зв'язку.
Так, п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Заявник в обґрунтування подання покликається на пп. 94.2.4 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України як на обставину, за наявності якої застосовується адміністративний арешт майна платника податків.
Відповідно до пп.94.2.4 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій.
Згідно з п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
Пунктом 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України визначено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Вищезазначені норми кореспондуються з нормами пп. 3.1.4 п. 3.1, п. 4.1, п. 4.2 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011№1398, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за №9/20322.
Статтею 9 Закону України від 01.06.2000 №1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлено, що ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів.
Відповідно до ст. 1 Закон України від 05.05.1999 №619-XIV "Про металобрухт", який є спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом, металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів; побутовий металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби побутового призначення або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які втратили експлуатаційну цінність; промисловий металобрухт - це непридатні для прямого використання в промисловості та інших галузях економіки вироби або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.
Статтею 4 Закон України "Про металобрухт" визначено, що не підлягає ліцензуванню діяльність фізичних осіб, пов'язана із збиранням та реалізацією побутового брухту чорних та кольорових металів, а також діяльність фізичних осіб - суб'єктів господарювання і юридичних осіб, пов'язана із збиранням та реалізацією промислового брухту чорних та кольорових металів, який утворився в результаті їх діяльності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи під час проведення перевірки працівниками контролюючого органу встановлено факт придбання ОСОБА_3 у населення побутового металобрухту (непридатні пральна машина та електроплитка, труби, арматура, газові балони, ємності для зберігання речовин тощо).
Таким чином суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач мав всі правові підстави купувати у населення побутовий металобрухт без придбання відповідної ліцензії.
Крім того, суди також дійшли і правомірного висновку, що позивач у з'язку з придбанням побутового металобрухту у населення, не був зобов'язаний реєструватись фізичною особою - підприємцем, оскільки, контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано доказів, що ОСОБА_3 систематично придбавав у населення металобрухт з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, як не надано і доказів, що придбаний побутовий металобрухт в подальшому ним реалізовувався іншим особам чи використовувався з іншою метою, ніж для власних потреб (будівництво будинку та виготовлення сільгоспінвентарю для трактора).
Отже, враховуючи вищезазначене, відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем вимог ст. 58 Господарського кодексу України та Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", а відповідно повний арешт майна ОСОБА_3 застосовано безпідставно, оскільки відсутні визначені пп. 94.2.4 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України обставини, наявність яких є обов'язковою умовою для його застосування.
Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 28.04.2012 провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 164 КУпАП щодо ОСОБА_3 закрито в звязку з відсутністю в його діях ознак складу правопорушення.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, оцінка яким зроблена судами з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення подання Державної податкової інспекції.
За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби відхилити.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 по справі № 2а/1770/1140/2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді І.Я. Олендер
А.О. Рибченко