10 листопада 2015 року м. Київ К/800/33041/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -Мойсюка М.І.,
суддів:Іваненко Я.Л.,Ліпського Д.В.,
при секретарі - Буденку В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року,-
У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнень просив визнати протиправними і скасувати накази Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) № 1062 від 17 вересня 2014 року і № 1895 о/с від 18 вересня 2014 року, відповідно до яких його - майора міліції, який перебуває в розпорядженні МВС України звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України з підстав пункту 63 підпункту «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29 липня 1991 року - (далі Положення №114), за порушення дисципліни.
Вважаючи, що накази відповідача не відповідають дійсним обставинам та вимогам закону ОСОБА_4 просив про їх скасування.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення судів скасувати та задовольнити позов.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни відповідає вимогам закону.
Як убачається з матеріалів справи і встановлено судами, до 22 липня 2014 року ОСОБА_4 обіймав посаду заступника начальника УВБ в Одеській області. Наказом МВС України від 22 липня 2014 року № 1364 о/с позивача було звільнено з зазначеної посади та зараховано у розпорядження МВС України.
Наказами МВС України від 17 вересня 2014 року № 1062 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УВБ в Одеській області (підпорядкованого ДВБ МВС)" та від 18 вересня 2014 року № 1895 о/с "По особовому складу" позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 63 підпункту «є» Положення №114.
З оскаржуваних наказів відповідача вбачається, що приводами для звільнення позивача слугувало порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пункти п. 1.2 розділу ІV, п.1.4 розділу V Правил «Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», затверджених наказом МВС України від 22 лютого 2012 року № 155.
За приписами підпункту «є» пункту 63 Положення №114, особи рядового і молодчого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів i підрозділів, та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно статті 2 Дисциплінарного статуту під проступком розуміється невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового i начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність - стаття 5 Дисциплінарного статуту.
Обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України визначені статтею 7 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої службова дисципліна базується на високій свідомості та
зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни,
забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших
правопорушень у службовій діяльності особа рядового або
начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих
порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому
начальникові.
Статтею 12 вище згаданого нормативного акту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ. Звільнення з органів внутрішніх справ є найсуворішим видом стягнення, рішення про накладення якого має прийматися з урахуванням тяжкості вчиненого та попередньої роботи особи.
Наказом МВС України від 22 лютого 2012 року № 155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2012 року за № 628/20941, затверджено Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - Правила).
Відповідно до пункту 1.2 розділу ІV Правил норми професійної етики вимагають від працівника: поводитися з почуттям власної гідності, доброзичливо і відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи у громадян повагу до органів внутрішніх справ і готовність співпрацювати з ними; постійно контролювати свою поведінку, почуття і емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на службові рішення, уміти передбачати наслідки своїх вчинків і дій; поводитись з усіма категоріями громадян однаково коректно незалежно від їх службового чи соціального становища; виявляти повагу та увагу до старших за званням чи віком, завжди першим вітати: молодшому - старшого, підлеглому - начальника, чоловікові - жінку; у спілкуванні з колегами виявляти простоту і скромність, уміння щиро радіти успіхам товаришів по службі, сприяти успішному виконанню ними службових доручень.
Згідно з пунктом 1.4 розділу V Правил у спілкуванні з громадянами з боку працівника неприпустимі: будь-які висловлювання і дії дискримінаційного характеру за ознаками статі, віку, раси, національності, мови, громадянства, соціального, майнового або сімейного стану, політичної чи релігійної належності; надмірний тон, грубість, некоректність зауваження, пред'явлення неправомірних, незаслужених звинувачень; погрози, образливі вирази або репліки; суперечки, дискусії та дії, що перешкоджають нормальному спілкуванню або провокують протиправну поведінку; необґрунтовані перевірки паспортів та інших документів.
Як убачається з висновку службового розслідування від 15 вересня 2014 року позивач, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в громадському місці, вступив в конфліктну ситуацію з громадянами, умисно пошкодив телефон ОСОБА_5, чим грубо порушив вимоги статті 7 Дисциплінарного статуту і пункти 1.2 розділу ІV, 1.4 розділу V Правил.
Зазначені обставини узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та іншими обставинами справи якими суди, в порядку вимог статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України дали належну правову оцінку.
Системний аналіз обставин справи та наведених норм матеріального права дають підстави дійти висновку, що позивач допустив грубе порушення службової дисципліни, не виконав вимоги статті 7 Дисциплінарного статуту пунктів 1.2 розділу ІV, 1.4 розділу V Правил, за яку правомірно звільнений з органів внутрішніх справ з підстав підпункту «є» пункту 63 Положення № 114.
Відповідач видаючи накази № 1062 від 17 вересня 2014 року і № 1895 о/с від 18 вересня 2014 року діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене, правових підстав для задоволення позову не було.
Рішення судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.І. Мойсюк
Судді:
Я.Л. Іваненко
Д.В. Ліпський