"18" листопада 2015 р. м. Київ К/800/26913/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Бухтіярової І.О. Костенка М.І.
при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,
за участю представників сторін: від позивача - Шкаровський Д.О.,
від відповідача - Стеценко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма»
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2013 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 р.
у справі № 2а-17238/12/2670
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
У грудні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма» (далі - позивач, ТОВ «Оптіма») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.11.2012 р. № 0016531503 та зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення протягом десяти робочих днів з дня набрання чинності таким рішенням.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 р., в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 р. і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.10.2012 р. на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України та в порядку статті 76 Податкового кодексу України посадовою особою ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2012 року ТОВ «Оптіма», за результатами якої складено акт від 31.10.2012 р. № 919/15-3 та зроблено висновок, що в порушення підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 102.5 статті 102, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 198.3 статті 198, статті 200 Податкового кодексу України ТОВ «Оптіма» завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за вересень 2012 року на суму 4 334 027 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 27.11.2012 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0016531503, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 334 027 грн.
Як вбачається з акту перевірки від 31.10.2012 р. № 919/15-3, підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість слугували твердження перевіряючого про те, що позивач декларує залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, сформований за придбаними товарами/послугами, протягом терміну позовної давності платником податку на додану вартість є неоплаченим (колонка 4 додатку 2), такі товари вважаються безоплатно отриманими, тобто факт їх придбання відсутній, як це передбачено пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, а тому право на податковий кредит та, відповідно, на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за такими товарами/послугами у платника відсутнє.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що позивачем допущено методологічну помилку, яка призвела до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, тому висновки акту камеральної перевірки є обґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове-повідомлення - правомірним.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.
Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.
З матеріалів справи слідує, що на обґрунтування правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення податковий орган посилався на недостовірність даних податкового обліку позивача щодо формування від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне наголосити, що у разі встановлення обставин, що свідчать про порушення платником умов формування податкового кредиту, які спричинили виникнення від'ємного значення суми податку на додану вартість, відповідні суми повинні бути виключені зі складу сум, що враховувалися в розрахунку об'єкта оподаткування.
Разом з тим, помилки при формуванні платником податку даних податкової звітності з податку на додану вартість, які не призвели до викривлення стану розрахунків платника з бюджетом, не є підставою для позбавлення такого платника права на перенесення до податкового кредиту наступних звітних періодів залишку від'ємного значення податку на додану вартість, обчисленого за правилами визначеними статтею 200 Податкового кодексу України.
А відтак для правильного вирішення цього спору судам слід було дослідити, як саме у податковому обліку позивача виникло від'ємне значення податку на додану вартість та факт дотримання позивачем умов формування податкового кредиту.
Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому суди повинні враховувати всі належні та допустимі, згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які надаються сторонами під час провадження у справі в суді. Зокрема, суди не повинні обмежуватися дослідженням лише тих доказів, які були проаналізовані податковим органом під час проведення перевірки. Як платник податків, так і податковий орган, можуть надати суду інші докази, що стосуються правомірності формування платником податків сум від'ємного значення з податку на додану вартість.
Враховуючи наведену неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладені в цій ухвалі обставини, безпосередньо дослідити докази та перевірити обставини, що входять до предмета доказування у справі (а саме - щодо правильності формування залишку від'ємного значення податку на додану вартість, які спричинили виникнення у позивача від'ємного значення податку на додану вартість у відповідній сумі) дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити правильне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма» - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 р. у справі № 2а-17238/12/2670 - скасувати.
Справу № 2а-17238/12/2670 направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя підпис І.В. Приходько
Судді підпис І.О. Бухтіярова
підпис М.І. Костенко