12 листопада 2015 року м. Київ К/9991/29715/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Олексієнка М.М.,
Рецебуринського Ю.Й., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного підприємства «Фелікс» до Управління Пенсійного фонду України в місті Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області про визнання недійсною та скасування вимоги, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2012 року, -
У жовтні 2011 року Приватне підприємство «Фелікс» звернулося в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Краснодоні Луганської області про визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу від 7 жовтня 2011 року № Ю130.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2011 року замінено відповідача Управління Пенсійного фонду України в місті Краснодоні Луганської області його правонаступником - Управлінням Пенсійного фонду України в місті Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2012 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в місті Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області від 7 жовтня 2011 року № Ю130. Вирішено питання щодо судових витрат.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2012 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватне підприємство «Фелікс» зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідач 7 жовтня 2011 року на підставі статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) склав вимогу № Ю130 про сплату боргу в розмірі 532807,31 гривень, яка була надіслана Приватному підприємству «Фелікс».
У відповідності до вимог статті 1 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ), відповідно до абзацу 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень якого на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
За правилами статті 25 Закону № 2464-VІ рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Порядок стягнення заборгованості з платників встановлений Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України 27 жовтня 2010 року № 21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 (чинною на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція).
Згідно пункту 6.3 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або актів звірок з органами податкової служби сум доходу (прибутку) фізичних осіб-підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;
б) якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску;
в) якщо платник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати фінансових санкцій.
Пунктом 6.4 Інструкції встановлено, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників.
З обставин справи вбачається, що відповідачем за наслідками кожного звітного періоду приймались вимоги про сплату боргу в розмірі 532807,31 гривень.
Постановою Господарського суду Луганської області від 17 квітня 2009 року у справі № 2/422ад визнана недійсною та скасована вимога про сплату боргу від 5 листопада 2004 року № Ю728У, якою відповідачем нарахована позивачеві недоїмка зі страхових внесків у розмірі 589406,21 гривень, фінансові санкції в розмірі 304153,11 гривень, всього до сплати - 893559,32 гривень. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2009 року постанову Господарського суду Луганської області від 17 квітня 2009 року у даній справі залишено без змін.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року у справі № 2а-2129/11/1270 визнана неправомірною та скасована вимога Управління Пенсійного фонду України в місті Краснодоні Луганської області про сплату боргу від 7 лютого 2011 року № Ю130. Постанова набрала законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Крім того, із наданих відповідачем звітів Приватного підприємства «Фелікс» та картки особового рахунку платника не вбачається заборгованості станом на 1 жовтня 2011 року зі сплати страхових внесків саме у розмірі 532807,31 гривень, як це визначено в оспорюваній вимозі.
У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене та відповідно до наведених норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем неправомірно сформовано вимогу про сплату боргу від 7 жовтня 2011 року № Ю130, оскільки у зазначеній вимозі вказана сума заборгованості, щодо якої вже вирішено питання в судовому порядку, а тому така підлягає скасуванню.
Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки постанова Луганського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2011 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2012 року прийняті з додержанням норм права, а доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «Фелікс» до Управління Пенсійного фонду України в місті Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області про визнання недійсною та скасування вимоги - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Олексієнко М.М.
ОСОБА_3