"17" листопада 2015 р. м. Київ К/800/53631/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Подільського районного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі
за позовом ОСОБА_3
до відповідача Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -
У жовтні 2013р. до суду з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) про визнання протиправними та злочинними дій відповідача; притягнення до кримінальної відповідальності начальника управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва (далі Пенсійний фонд) та його заступників; зобов'язання відповідача призначити довічно державну пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов'язати відповідача призначити основну державну пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; стягнути моральну шкоду звернувся ОСОБА_3
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 22.07.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7.10.2014р., в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли необґрунтованих висновків про безпідставність заявленого позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
ОСОБА_3 неодноразово звертався до суду з позовами щодо оскарження дій Пенсійного фонду при нарахуванні та виплаті йому пенсії, в зв'язку з чим на протязі 2011-2014р.р. приймались рішення про зобов'язання Пенсійного фонду здійснити перерахунок призначених пенсій та виплатити їх.
На виконання судових рішень видавались відповідні виконавчі листи, що перебувають на виконанні державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києва.
В зв'язку з неналежним, на його думку, виконанням судових рішень ОСОБА_3 неодноразово звертався до Пенсійного фонду із заявами з приводу неправильного перерахунку пенсій та їх невиплаті.
Листом від 23.08.2013р. Пенсійний фонд проінформував позивача про те, що ним здійснено перерахунок пенсії, наведено суму, що підлягає сплаті та повідомлено, що виплата вказаної суми відбудеться після здійснення фінансування з Державного бюджету України.
Зі змісту адміністративного позову вбачається, що ОСОБА_3 вважає, що Пенсійним фондом неналежним чином виконано судові рішення щодо перерахунку пенсії, оскільки йому належить до виплаті інша, ніж визначена відповідачем сума. Крім того, відповідачем не здійснюється виплата призначених судовими рішеннями пенсій. На цій підставі позивач просить притягнути винних у невиконанні судових рішень осіб до дисциплінарної та кримінальної відповідальності та зобов'язати Пенсійний фонд призначити та здійснювати виплату державної та додаткової пенсій.
Відмовивши в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивачем в частині вимог про притягнення до відповідальності посадових осіб Пенсійного фонду обрано непередбачений законом спосіб захисту своїх інтересів; вимоги про визнання протиправними дій Пенсійного фонду та про зобов'язання призначити пенсію неодноразово розглядалась судами і з цього приводу приймались відповідні рішення; вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вищезазначених вимог, а тому задоволенню не підлягає.
Апеляційний суд, залишивши без змін постанову місцевого суду, зазначив, що питання притягнення до відповідальності посадових осіб не належить до компетенції адміністративного суду; питання про перерахунок та виплату пенсій вже було розглядом в судах, а позов в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає в зв'язку з необґрунтованістю позову в цілому.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Відтак, дійшовши висновку про те, що частина позовних вимог не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а щодо інших вимог є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами, суди повинні були розглянути питання про закриття провадження у справі, а не розглядати ці вимоги по суті із прийняттям судового рішення про відмову у задоволенні позову.
З огляду на це, судам слід визначитися, які вимоги не належать розглядати в порядку адміністративного судочинства та роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ та визначитися, які саме вимоги щодо оскарження дій Пенсійного фонду з перерахунку і призначення пенсій та за який період вже розглянуто судами з прийняттям рішення, яке набрало законної сили.
Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої статті 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 статті 11, частині 1 статті 138 та статті 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 222,223,227,230,231,254 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 22.07.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7.10.2014р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді А.О. Логвиненко
О.Є. Донець
В.Ф. Мороз