19 листопада 2015 року м. Київ К/800/32910/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року
у справі № 804/14772/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт»
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Елемент»,
про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Всесвіт» (далі - ТОВ «Всесвіт»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області; відповідач), в якому просило визнати неправомірними дії податкового органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Елемент» за період з 01 січня 2013 року по 31 липня 2013 року, а також визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000242201 від 30 жовтня 2013 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано оспорюваний акт індивідуальної дії. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Всесвіт» судовий збір у розмірі 385,75 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нового - про повну відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Всесвіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Елемент» за період з 01 січня 2013 року по 31 липня 2013 року, за результатами якої складено акт № 397/2201/31313654 від 14 жовтня 2013 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої в ціні придбаного в ТОВ «ТД «Елемент» дизельного палива, з огляду на непідтвердження товарного характеру проведеної поставки транспортною документацією.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000242201 від 30 жовтня 2013 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 453 025,00 грн. (302 017,00 грн. - основний платіж, 151 008,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідної операції первинними документами, які містять достовірні відомості про її обсяг та зміст.
В розглядуваній ситуації судами з'ясовано, що фактичне виконання господарської операції з придбання позивачем нафтопродуктів у ТОВ «ТД «Елемент» підтверджується належним чином оформленими рахунком-фактурою, видатковою та податковою накладними.
Доводи відповідача про безтоварний характер проведеної поставки з підстави ненадання ТОВ «Всесвіт» транспортної документації колегія суддів відхиляє, позаяк, як встановлено судовими інстанціями, на момент передачі у власність позивача дизельного палива останнє знаходилось на зберіганні в ТОВ «Всесвіт» відповідно до договору відповідального зберігання № 06/01Хр від 01 червня 2012 року на території нафтобази, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дороге, вул. Миколаївська, 187.
Вказані нафтопродукти надійшли на зберігання товариства 12 липня 2013 року, що засвідчується відповідними залізничними накладними, актом приймання-передачі нафтопродуктів за кількістю, рахунком-фактурою, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг).
З огляду на викладене, слід погодитись з доводами судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.