"12" листопада 2015 р. м. Київ К/800/19363/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення коштів,
Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу звернулось до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, в якому просило суд:
- стягнути з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Кривому Розі витрати на виплату допомоги на поховання за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року у сумі 512,58 грн.;
- стягнути з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Кривому Розі витрати на виплату і доставку пенсії громадянам, настання нещасного випадку у яких сталося на території колишнього СРСР та країн СНД, за листопад 2014 року у сумі 901,19 грн.;
- стягнути з Виконавчої дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Кривому Розі витрати на виплату і доставку пенсій громадянам, які на момент втрати годувальника не були на їх утриманні, а згодом втратили джерело засобів до існування, за листопад 2014 року у сумі 1608,51 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року, позов задоволено частково: стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі заборгованість з витрат на виплату та доставку пенсій громадянам у зв'язку з настанням нещасного випадку, який стався на території колишнього СРСР та країн СНД за листопад 2014 року у сумі 901,19 грн.; в іншій частині у задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 квітня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року у справі №804/294/15 на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 квітня 2015 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року.
У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та постановити у вказаній частині нове, про задоволення позову.
Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не прийнято до заліку витрати, понесені органом Пенсійного фонду, зокрема з виплати та доставки пенсій громадянам, які на момент втрати годувальника не були на їх утриманні, а згодом втратили джерело засобів до існування, за листопад 2014 року у сумі 1608,51 грн., а також витрати на виплату допомоги на поховання за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 у сумі 512,58 грн.
Погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача витрат на виплату допомоги на поховання за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 у сумі 512,58 грн., колегія суддів виходив з наступного.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 2008 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальна, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими поховання; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначені у статті 25 Основ. Усі види страхування, крім медичного, включають в себе допомогу на поховання. Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання пенсіонерів; до страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, - допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання - допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
У статті 21 цього Закону визначені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. Так, у разі настання страхового випадку Фонд у встановленому законом порядку має, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Відповідно до частини восьмої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 №826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 цього Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 зазначеного Порядку).
Згідно з абзацом другим частини дев'ятої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Зі змісту частини четвертої статті 26 Основ, частини другої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" убачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.
Аналіз норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23 квітня 2013 року у справі №21-108а13 та від 23 травня 2011 року у справі № 21-48а11.
Судами попередніх інстанцій в обґрунтування судових рішень вказано на ненадання позивачем доказів на підтвердження причинового зв'язку смерті громадян з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача витрат, понесених органом Пенсійного фонду у зв'язку з виплатою допомоги на поховання.
У той же час, як вбачається з матеріалів справи та зазначено судами попередніх інстанцій, органом Пенсійного фонду заявлено вимогу, у тому числі, і про стягнення з Виконавчої дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Кривому Розі витрати на виплату і доставку пенсій громадянам, які на момент втрати годувальника не були на їх утриманні, а згодом втратили джерело засобів до існування, за листопад 2014 року у сумі 1608,51 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову у вказаній частині, суди попередніх інстанцій не навели мотивів такої відмови, як і не встановили обставини, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги у вказаній частині та не надали ним належної правової оцінки.
За вказаних обставин, зважаючи на недотримання судами попередніх інстанцій вимог щодо законності та обґрунтованості судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни судових рішень у відповідній частині із направленням справи у вказаній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 225, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року змінити, скасувавши в частині відмови у задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення з Виконавчої дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Кривому Розі витрати на виплату і доставку пенсій громадянам, які на момент втрати годувальника не були на їх утриманні, а згодом втратили джерело засобів до існування, за листопад 2014 року у сумі 1608,51 грн.
У вказаній частині справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та не може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: