"17" листопада 2015 р. м. Київ К/800/22091/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Цвіркун Ю.І.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2012 р.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 р.
у справі № 0870/5631/12
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Запорізької області
про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4.) звернулась до суду з позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Запорізької області (далі - відповідач, Пологівська ОДПІ) про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2012 р. у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2012 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ у Гуляйпільському районі Запорізької області проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Віста-Трейдінг» за період травень-червень 2010 року, ТОВ «Оптіма ЄОС» за період липень 2010 року, за результатами якої складено акт від 15.12.2011 р. №274/17/1-2244100361.
В акті перевірки зазначено про порушення позивачем: п.1 ст. 9, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість та визначено суму податкових зобов'язань за 2010 рік; ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2012 р. №0000181701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів в розмірі 1355208 грн. 69 коп., в тому числі за основним платежем - 1084166 грн. 95 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 271041 грн. 74 коп.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що господарські операції між позивачем та контрагентами не мають реального характеру.
Суд касаційної інстанції не може повністю погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ «Віста-Трейдінг» за період з травень-червень 2010 року та ТОВ «Оптіма ЄОС» за період липня 2010 року були укладені усні договори на постачання продукції.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Судам, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення операції.
Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження договорів, укладених позивачем, первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача тощо.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що дослідженню судами підлягала перш за все реальність операцій позивача, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей.
Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної перевірки, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2011 р. податковим органом прийнято наказ № 298 про проведення позапланової документальної перевірки ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Віста-Трейдінг» за період травень-червень 2010 року, ТОВ «Оптіма ЄОС» за період липень 2010 року.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (пункт 78.1 статті 78 ПК України).
У відповідності до пункту 79.2. статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Аналізованими нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14.
Однак, судами першої та апеляційної інстанцій зазначені обставини не з'ясовувались.
В свою чергу, за змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.
Відтак, судам попередніх інстанцій, для правильного вирішення спору, необхідно встановити, чи дотримано контролюючим органом умови та порядок прийняття рішення про проведення позапланової невиїзної перевірки, чи ознайомлений платник з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення у встановлений законом спосіб до її початку, з урахуванням встановлених фактів зробити вмотивований висновок.
Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.
2.Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 р. скасувати.
3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
Ю.І. Цвіркун