17 листопада 2015 року м. Київ К/800/22940/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Головуючого судді Малиніна В.В.,
суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання дій неправомірними та стягнення заробітної плати, -
ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, в якому просить: визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області по нарахуванню позивачеві заробітної плати за період часу з 26 жовтня 2014 року, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 1218,00 грн.; стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області на користь позивача заборгованість із заробітної плати у сумі 10154 грн. 30 коп.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у задоволені позову відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити.
Відповідач письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надав.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач (помічник судді Перевальського районного суду Луганської області) з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року відпрацював повні місяці, а саме: в жовтні 2014 року - 23 робочі дні; в листопаді 2014 року - 20 робочих дні. За жовтень 2014 року нараховано 2498,74 грн., з яких: посадовий оклад 1218 грн., доплата за ранг 90 грн., надбавка від окладу та рангу 150,42 грн., премія 165,46 грн., надбавка за вислугу років ( 15%) 196,20 грн., індексація прибутку 678,66 грн., всього утримано: 566,84 грн., з яких: профвнески 24,99 грн., прибутковий податок 351,95 грн., ЄСВ держслужбовців (1,6%) 152,42 грн., військовий збір ( 1,5%) 37,48 грн., усього до видачі - 1931,90 грн.
Вважаючи, що нарахування йому заробітної плати проводилось без урахування норм Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, який набрав чинності 26.10.2014 року та яким внесено зміни до статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволені позиву суд першої інстанції зазначив, що Перевальський районний суд на час розгляду справи знаходиться на території підконтрольній ЛНР, в матеріалах справи відсутні докази, які б дали змогу суду встановити обставину, що позивач - державний службовець, знаходиться на території підконтрольній Україні та продовжує здійснювати свої функції як працівник протягом вказаного періоду.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд прийшов до висновку з яким погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, що здійснення нарахування заробітної плати позивачу виходячи з розміру посадового окладу в 1218,00 грн. здійснено відповідно до норм закону, що регулює оплату праці працівників апаратів судів, зокрема Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», Закону України «Про державну службу» та постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
Відповідно до частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від № 2453-VI від 07.07.2010 в редакції Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. №1697-VII (дата набрання чинності - 26 жовтня 2014 року) розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.
При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Згідно із положеннями Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. №1697-VII на Кабінет Міністрів України доручено і у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Тобто реалізація визначених змін Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. №1697-VII в частині зміни складової частини (окладу) розміру заробітної плати працівника апарату суду відповідної категорії була можлива за умови розроблення Кабінетом Міністрів України необхідних актів та подання таких на розгляд Верховної Ради України.
Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» №79-VIII від 28.12.2014 року (дата набрання чинності - 01.01.2015 року), установлено, що норми і положення частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від №2453-VI від 07.07.2010 в редакції Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. №1697-VII (дата набрання чинності - 26 жовтня 2014 року) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно із Законом України від 08.07.2010 р. №2456-VI, враховуючи зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 р. №79-VIII.
Таким чином, правових підстав вважати, що відповідачем допущено порушення прав позивача щодо не нарахуванні йому заробітної плати за період часу з 26 жовтня 2014 року, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 1218 грн. 00 коп., а відтак, визначеної ним заборгованості за жовтень-листопад 2014 року, не має.
Щодо доводів заявника касаційної скарги про ненадання оцінки апеляційним судом законності дій відповідача щодо невиплати позивачу заробітної плати за жовтень та листопад 2014 року, обмежившись лише вимогами щодо невірності застосування вимог Закону щодо посадового окладу, то колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає їх неприйнятними. Зі змісту позовної заяви (предмет підстави та позовні вимоги якої протягом розгляду у судах попередніх інстанції були не зміні) та позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує дії відповідача по нарахуванню йому заробітної плати в меншому розмірі, а не по виплаті її за спірні періоди. Окремих позовних вимог про нарахування позивачу заробітної плати за жовтень-листопад 2014 року вказана позовна заява не містить. Крім того, підтвердженням про нарахуванню заробітної плати за жовтень 2014 року слугує копія розрахункового листа від 02 листопада 2014 року, що наявна в матеріалах справи.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Інші доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання дій неправомірними та стягнення заробітної плати залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Малинін
Судді: О.Ф. Ситников
В.В. Швець