"12" листопада 2015 р. м. Київ К/800/30813/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року
у справі № 2а/1770/2677/2012
за позовом ОСОБА_3
до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Зарічненська селищна рада,
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року, позов ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3; позивач) до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі - Дубровицька МДПІ Рівненської області ДПС; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000042351 від 30 квітня 2012 року. Присуджено на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 065,31 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі Дубровицька МДПІ Рівненської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042351 від 30 квітня 2012 року, яким позивачу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за період з 29 грудня 2011 року по 31 грудня 2012 року в загальному розмірі 106 530,89 грн.
Підставою для прийняття названого акту індивідуальної дії стала несплата ОСОБА_3 в указаний період орендної плати за земельну ділянку, що знаходиться на АДРЕСА_1, площею 4 227 м. кв., та передана йому Зарічненською селищною радою в оренду за договором від 16 лютого 2010 року (зареєстрованим в управлінні Держкомзему у Зарічненському районі Рівненської області 05 липня 2011 року за № 562225514000001), а також за земельну ділянку, що знаходиться на АДРЕСА_2, площею 24 780 м. кв., та передана йому Зарічненською селищною радою в оренду за договором від 16 лютого 2010 року (зареєстрованим в управлінні Держкомзему у Зарічненському районі Рівненської області 29 грудня 2011 року за № 562225514000004).
Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що умовами розглядуваних договорів передбачено, що орендна плата вноситься позивачем з дня використання орендованих земельних ділянок за їх цільовим призначенням (тобто з дня відкриття ринку та (або) його обслуговування, обслуговування торгівельних місць та (або) осіб, які здійснюватимуть на орендованих земельних ділянках торгівлю), але не пізніше шести місяців, починаючи з місяця, в якому здійснено державну реєстрацію права оренди земельними ділянками відповідно до закону.
Враховуючи те, що зазначені умови на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не настали, підстави для визначення ОСОБА_3 суми податкового зобов'язання з орендної плати в розмірі 106 530,89 грн., на переконання судових інстанцій, відсутні.
Проте, колегія суддів із вказаними доводами погодитись не може, зважаючи на таке.
Зі змісту Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення розглядуваних договорів оренди земельних ділянок) вбачається, що користування землею в Україні є платним.
З 01 січня 2011 року набрав чинності ПК України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
Отже, ПК України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ ПК України.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України). При цьому в силу вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України річна сума платежу орендної плати, встановлена у договорі не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Отже, орендна плата є обов'язковим платежем, розмір якої хоча і обумовлюється договором, проте не може бути меншим, ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України. При цьому приписами ПК України не надано можливості органу місцевого самоврядування звільнити орендаря від сплати орендної плати, відстрочити її внесення до відповідного бюджету або пов'язати виникнення обов'язку такої особи з перерахування орендної плати з певною подією чи фактом. Тобто, фактичні дії позивача щодо способу використання орендованих ним земельних ділянок не впивають на виконання ним обов'язку з перерахування орендної плати як обов'язкового платежу в розмірі не меншому, встановленого підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
В той же час, установлені судами в даній справі обставини не дають можливості визначити дійсний обсяг податкового обов'язку платника у спірних правовідносинах, зокрема, відповідність розрахованого відповідачем розміру податкового зобов'язання з орендної плати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Враховуючи те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби задовольнити частково.
Скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.