12 листопада 2015 року м. Київ К/800/47773/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року
у справі № 810/3148/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лік Транс»
до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лік Транс» (далі - ТОВ «Фірма «Лік Транс»; позивач) до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Вишгородська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0005752204 від 22 листопада 2013 року, № 0006112204 від 16 грудня 2013 року, № 0000202204 від 16 січня 2014 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Фірма «Лік Транс» сплачений судовий збір у розмірі 487,20 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі Вишгородська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено ряд камеральних перевірок даних, задекларованих ТОВ «Фірма «Лік Транс» у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013 року, за результатами яких складено акти № 151/22-00/20620130 від 30 жовтня 2013 року, № 199/22-00/20620130 від 28 листопада 2013 року, № 215/22-00/20620130 від 25 грудня 2013 року.
На підставі зазначених актів перевірок контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0005752204 від 22 листопада 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року на 151 411,00 грн.; № 0006112204 від 16 грудня 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року на 151 411,00 грн.; № 0000202204 від 16 січня 2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2013 року на 151 411,00 грн.
Перевірками встановлено порушення товариством пунктів 102.1, 102.4 статті 102, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на безпідставне включення до складу податкового кредиту залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість попередніх звітних періодів, який залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, в розмірі 151 411,00 грн. з терміном виникнення понад 1095 днів та на підставі податкових накладних, період виписки яких перевищив 365 календарних днів.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Наведені норми податкового законодавства не обмежують у часі право платника на перенесення залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Не дають підстави для висновку про існування відповідних обмежень і положення пункту 102.5 статті 102 ПК України, який встановлює, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Тобто, зазначеною нормою встановлено граничний строк для подання заяви про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або про їх відшкодування. В свою чергу, підстави для поширення цього строку на порядок перенесення платником залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відсутні.
Судові інстанції також цілком об'єктивно відхилили посилання відповідача на обґрунтування своєї позиції на приписи абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України, згідно з яким у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Адже, наведена норма визначає строк, протягом якого платнику дозволяється сформувати податковий кредит на підставі виписаної постачальником податкової накладної, проте питання перенесення залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість до податкового кредиту наступних звітних періодів розглядуване правило не регулює.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.