"05" листопада 2015 р. м. Київ К/800/20349/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року
у справі № 2а-3472/12/2170
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопереробне підприємство «Зерно Таврії»
до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернопереробне підприємство «Зерно Таврії» (далі - ТОВ «ЗПП «Зерно Таврії»; позивач) звернулось до суду з позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - Каховська ОДПІ Херсонської області ДПС; відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000012300 від 24 квітня 2012 року, № 0000022300 від 24 квітня 2012 року, № 0000032300 від 24 квітня 2012 року.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000012300 від 24 квітня 2012 року, № 0000022300 від 24 квітня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 122 959,00 грн., в тому числі 98 367,00 грн. за основним платежем та 24 592,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000032300 від 24 квітня 2012 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 496 018,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на корись ТОВ «ЗПП «Зерно Таврії» судовий збір у розмірі 1 283,09 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі Каховська ОДПІ Херсонської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ЗПП «Зерно Таврії» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 56/2301/34136953 від 11 квітня 2012 року.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей у Приватного акціонерного товариства «Скадовське хлібоприймальне підприємство» за нікчемним правочином, що мотивовано посиланням на акти перевірок контрагента ТОВ «ЗПП «Зерно Таврії» № 138/23/21301823 від 10 травня 2011 року та № 261/23/21301823 від 29 липня 2011 року, в яких викладено думки про те, що укладені ним з постачальниками та покупцями правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.
Крім того, виявлено недотримання товариством вимог підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на неправильне визначення з 01 квітня 2011 року мінімально допустимих строків у роках корисного використання основних засобів, що вплинуло на завищення нарахованої суми амортизації.
На підставі зазначеного акту перевірки та з огляду на вказані порушення контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022300 від 24 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 122 959,00 грн. (98 367,00 грн. - основний платіж, 24 592,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), податкове повідомлення-рішення № 0000032300 від 24 квітня 2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 496 018,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000012300 від 24 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5 905,00 грн. (4 724,00 грн. - основний платіж, 1 181,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій, зокрема, виходили з того, що акти перевірок ПрАТ «Скадовське ХПП» були предметом судового розгляду та визнані неправомірними. Також, суди врахували наявність у позивача відповідних документів, які підтверджують придбання та експорт продукції.
В той же час, судами не враховано, що за змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.
Докази, що можуть використовуватись при аналізі реальності операції - дані про існування товару (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податку-набувача (ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника та покупця, задіяних у такому процесі).
Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу в порівнянні із задекларованим.
При цьому слід мати на увазі, що якщо під час розгляду справи буде встановлено, що товарно-матеріальні цінності справді придбавались позивачем, але не в тієї особи, що зазначена в первинних документах, то такі документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право товариства на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.
Крім того, судові інстанції дійшли висновку про правомірність визначення товариством у розглядуваній ситуації розміру амортизаційних відрахувань шляхом застосування мінімально можливих строків корисного використання основних фондів, виходячи з дати введення їх в експлуатацію.
В той же час, згідно з підпунктом 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 ПК України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).
За змістом пунктів 146.2, 146.3 статті 146 ПК України амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.
Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.
В спірній ситуації, як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, при обчисленні амортизаційних відрахувань відповідачем використовувалась залишкова вартість об'єктів основних фондів, визначена в інвентаризаційному описі станом на 01 квітня 2011 року, та залишок строку корисного використання відповідного об'єкта, тоді як позивачем визначались амортизаційні відрахування, виходячи з первісної балансової вартості об'єктів та їх загального строку корисного використання, визначеного наказами підприємства при зарахуванні цих об'єктів на баланс.
Пунктом 6 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, встановлено, що для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 01 квітня 2011 року.
Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.
Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.
Строк корисного використання об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу.
Таким чином, при обчисленні амортизаційних відрахувань, починаючи з 01 квітня 2011 року, платник повинен був використовувати вартість по кожному об'єкту основних засобів, визначену станом на 01 квітня 2011 року, а не первісну вартість, за якою відповідні об'єкти зараховано на баланс.
Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.
В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позову, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби задовольнити частково.
Скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року в частині задоволення позову з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.