12 листопада 2015 року м. Київ К/800/26999/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року
у справі № 2а-3655/10/1170
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Паліївська»
до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Паліївська» (далі - СТОВ «Агрофірма «Паліївська»; позивач) звернулось до суду з позовом до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - Маловисківська МДПІ Кіровоградської області ДПС; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000512310/0 від 30 серпня 2010 року та № 0009311720/0 від 30 серпня 2010 року.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000512310/0 від 30 серпня 2010 року. Присуджено СТОВ «Агрофірма «Паліївська» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі Маловисківська МДПІ Кіровоградської області ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року в частині задоволення позовних вимог, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку СТОВ «Агрофірма «Паліївська» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2010 року та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 79-2310-30746534 від 12 серпня 2010 року.
Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення товариством пунктів 11.21, 11.29 статті 11 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року № 805 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 805), пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 271), пункту 5.1, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням на небюджетний рахунок з метою цільового використання суми податку на додану вартість у розмірі 904,00 грн., а також несвоєчасним перерахуванням на окремий рахунок суми податку на додану вартість у розмірі 213 376,00 грн., яка залишається в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника і використовується ним на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом, зокрема, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000512310/0 від 30 серпня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 214 280,00 грн. (214 280,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.
Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.
Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 805 за результатами окремого обліку готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону № 168/97-ВР визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та поставкою такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, встановлені зазначеним Законом, з урахуванням вимог нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації. Визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його небюджетний рахунок у строки, встановлені для сплати податку на додану вартість, з урахуванням коштів, перерахованих відповідно до пункту 5 цього Порядку. Переробне підприємство разом з окремою податковою декларацією за кожний звітний (податковий) період подає як підтвердження сплати сум податку реєстр платіжних доручень на фактично зараховані на небюджетний рахунок кошти і виписку територіальних органів Державного казначейства з небюджетного рахунка. Суми податку на додану вартість, визначені переробним підприємством за окремою податковою декларацією, щодо яких переробне підприємство не подало органу державної податкової служби підтвердження їх перерахування на небюджетний рахунок, вважаються такими, що використовуються переробним підприємством не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.
Крім того, пунктом 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.
За правилами пункту 4 Порядку № 271 залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.
Кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку (пункт 5 Порядку № 271).
З огляду на викладене, судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що порушення платником порядку перерахування сум податку на додану вартість на спеціальні рахунки або порядку використання акумульованих коштів є підставою для звернення податкового органу до суду з позовом до такого платника про стягнення відповідної суми коштів, однак не обумовлює визначення контролюючим органом цієї суми як податкового зобов'язання.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.