05 листопада 2015 року м. Київ К/800/18393/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2012 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року
у справі № 2а-9649/12/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор»
до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор» (далі - ТОВ «Фармастор»; позивач) до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000142330 від 29 лютого 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 415 453,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить її відхилити, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Фармастор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт № 92/23-304/34048360 від 17 лютого 2012 року.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на безпідставне включення до складу витрат нарахованих на користь нерезидента - Компанії «Фармінвест Холдінгз Лімітед» (заснованої та зареєстрованої відповідно до законодавства Республіки Кіпр) роялті щодо об'єкта - знаку для товарів і послуг «Доброго Дня», право інтелектуальної власності щодо якого, на переконання податкового органу, вперше виникло в резидента України.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142330 від 29 лютого 2012 року, яким товариству з огляду на вказане порушення збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 415 453,00 грн.
Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування платника податку враховуються такі витрати подвійного призначення, як витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.
В той же час, за правилами підпункту «в» частини 2 підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 ПК України до складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь нерезидента, зокрема, у випадках, якщо роялті виплачуються щодо об'єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України.
Отже, законодавством передбачено право віднесення до витрат нарахованих роялті в разі попереднього використання іншим суб'єктом права інтелектуальної власності такого об'єкта правової охорони. Тобто, для з'ясування правомірності формування позивачем витрат у розглядуваній ситуації необхідним є визначення суб'єкта, який вперше використав право інтелектуальної власності щодо спірного знаку для товарів і послуг на території України.
Так, судами з'ясовано, що Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 139469, зареєстрованим в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25 травня 2011 року, підтверджується право Компанії «Фармінвест Холдінгз Лімітед» на зображення знака «Доброго Дня». Зазначені відомості опубліковано в офіційному віснику «Промислова власність» № 10 від 25 травня 2011 року.
Відповідно до частини 1 статті 418 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
За змістом статті 494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.
Статтею 16 Закону України від 15 грудня 1993 року № 3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», який є спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні, передбачено, що свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом. Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.
В розглядуваному випадку, як встановлено судовими інстанціями, датою подання заявки Компанією «Фармінвест Холдінгс Лімітед» є 26 січня 2011 року.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Свідоцтво на знак для товарів і послуг № 139469 є документом, який підтверджує, що право інтелектуальної власності на знак «Доброго Дня» вперше виникло саме в нерезидента-контрагента позивача - Компанії «Фармінвест Холдінгз Лімітед», а не в резидента - ТОВ «Фармастор», як помилково вважав відповідач, збільшуючи позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 415 453,00 грн. оспорюваним актом індивідуальної дії.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.