"10" листопада 2015 р. м. Київ К/800/29784/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Загороднього А.Ф.,
суддів: Заїки М.М., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року
у справі № 2а-4619/10/1470
за позовом Публічного акціонерного товариства «ЮГцемент»
до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби
третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дікергофф Україна»
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
ПАТ «ЮГцемент» звернулося до суду з адміністративним позовом до Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС, третя особа: ТОВ «Дікергофф Україна», в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 лютого 2010 року № 0000010700/0.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року, позовні вимоги ПАТ «ЮГцемент» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 02 лютого 2010 року № 0000010700/0.
Очаківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, ПАТ «ЮГцемент» зареєстровано, як юридичну особу та позивач є платником податків.
Очаківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області була здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за вересень 2009 року.
За наслідками перевірки було складено акт від 20 січня 2010 року № 22/07-00293031 про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі якого Очаківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення - рішення 02 лютого 2010 року № 0000010700/0.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги щодо скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення, виходив з того, що відповідачем не доведено належними доказами факт того, що фінансово-господарські операції між ПАТ «ЮГцемент» та ТОВ «Дікергофф Україна» не були спрямовані на настання реальних наслідків здійснення господарських операцій, а тому донарахування відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ, є неправомірним.
Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що такі висновки судів як першої, так і апеляційної інстанцій, є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Вимогами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду».
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.
Однак, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування такого за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10 квітня 2008 року позивач уклав з ТОВ з іноземними інвестиціями «Дікергофф Україна» договір про надання управлінських послуг № 8-70.
Відповідно до договору № 8-70, ТОВ з іноземними інвестиціями «Дікергофф Україна» надавала позивачу щомісячний комплекс управлінських послуг (консультаційні послуги технічного характеру, послуги, що пов'язані з фінансовою документацією Товариства, кадровою політикою, маркетингові послуги, послуги в сфері інформаційних технологій, юридичні послуги). Мета цих послуг, як вказано у пункті 1.2 договору, - сприяння діяльності Товариства та підвищення ефективності, прибутковості позивача. Форма надання послуг, згідно з пунктом 1.4 договору, - усні або письмові консультації, поради, рекомендації та/або безпосередня участь представників ТОВ з іноземними інвестиціями «Дікергофф Україна» в нарадах, засіданнях, обговореннях тощо. Вартість послуг - 528 000 грн. в місяць (з ПДВ).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач включив до складу податкового кредиту суми по ПДВ по податковій накладній від 30 вересня 2009 року №85 за консультаційні послуги за вересень 2009 року згідно договору №8-70 від 10 квітня 2008 року на загальну суму 528000,00 грн., в тому числі ПДВ 88000,00 грн. відповідно до акту виконаних робіт від 30 вересня 2009 року №69 за консультаційні послуги за вересень 2009 року згідно договору №8-70 від 10 квітня 2008 року на загальну суму 528000,00 грн., в тому числі ПДВ 88000,00 грн.
Позивач включив до складу податкового кредиту суми по ПДВ по податковій накладній від 31 жовтня 2009 року (що міститься в матеріалах справи) за консультаційні послуги за жовтень 2009 року згідно договору від 10 квітня 2008 року № 8-70 за ціною без ПДВ 422000.00 грн. на загальну суму 528 000,00 грн., у тому числі ПДВ 88 000,00 грн.
Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Між цим, судами попередніх інстанцій обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку встановлені не були.
Так, в порушення вимог статті 159 КАС України, судами першої та апеляційної інстанцій з метою реалізації принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом, а саме: документальне підтвердження з детальним та повним описом видів послуг, зазначених у звітах про надані послуги, які повинні додаватися до актів про прийняття виконаних послуг, оскільки акти здачі-приймання робіт не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують факти виконаних послуг, оскільки не містять інформації про конкретні обсяги та напрями, за якими згідно Додатку № 1 до договору про надання управлінських послуг від 10 квітня 2008 року № 8-70 здійснювалися відповідні дослідження.
Крім того, не з'ясовано, які саме види досліджень та відповідно управлінських послуг оцінено сторонами за договором у розмірі коштів, зазначеному в цих актах.
Також, судами попередніх інстанцій не досліджено документів, які б підтверджували факт використання придбаних послуг у власній господарській діяльності і результати таких послуг, що призвели до одержання доходу, а також документів з детальним та повним описом усіх питань стосовно результатів наданих консультаційних послуг.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судами першої та апеляційної інстанцій помилково зазначено, що питання дослідження наявних матеріалах актів здачі-приймання робіт (надання послуг), як документів підтверджуючих факт здійснення господарської операції за договором про надання управлінських послуг від 10 квітня 2008 року № 8-70 вже були досліджені судом у праві № 814/4529/13-а, оскільки вказані акти здачі-прийняття робіт стосуються ІІ-IV кварталу 2008 року, тоді як предметом дослідження по даній справі є акти здачі-прийняття робі за вересень та жовтень 2009 року
Отже, судам попередніх інстанцій, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником податку були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Враховуючи викладене, колегія суддів не може погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки рішення судів прийняті по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити частково.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року скасувати.
Справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ЮГцемент» до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дікергофф Україна», про скасування податкового повідомлення-рішення, направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді М.М. Заїка
С.С. Пасічник