"10" листопада 2015 р. м. Київ К/800/33021/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Загороднього А.Ф.,
суддів: Заїки М.М., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року
у справі № 804/11321/14
за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»
до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Головного управління Міндоходів у Херсонській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
ДП «Придніпровська залізниця» звернулось до суду з позовом до Генічеської МДПІ Херсонської області ГУ Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2014 року № 0000842200.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року, в задоволенні позову ДП «Придніпровська залізниця» відмовлено. Стягнуто на користь Державного бюджету України з ДП «Придніпровська залізниця» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4384,80 грн.
У касаційній скарзі, ДП «Придніпровська залізниця» не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у відповідності до положення про відокремлений структурний підрозділ Пансіонат «Прибій» ДП «Придніпровська залізниця», затвердженого наказом начальника залізниці від 29 листопада 2006 року є відокремленим структурним підрозділом ДП «Придніпровська залізниця» з державною формою власності і не є юридичною особою.
На підставі наказу від 14 лютого 2014 року №100 відповідно до пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, Генічеською ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області проведено планову виїзну документальну перевірку відокремленого структурного підрозділу Пансіонату «Прибій» ДП «Придніпровська залізниця», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 07 квітня 2014 року №210/22-1/24755803.
Перевіркою встановлено, що Пансіонатом «Прибій» порушено вимоги пункту 2.2 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 49.2, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, підпункту 133.1.3 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 378 131,00 грн.
Генічеською ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області на підставі акту документальної перевірки від 07 квітня 2014 року № 210/22-1/24755803 прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2014 № 0000842200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток пансіонату «Прибій» ДП «Придніпровська залізниця» на 378 131,00 грн., та штрафні санкції в сумі 92 062,50 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що надання послуг з тимчасового проживання у літніх корпусах, оренди, харчування та проживання з метою отримання прибутку не відноситься до основної (господарської) діяльності залізниці, тому дохід від цієї діяльності підлягає оподаткуванню відповідно до підпункту 2.2.2 пункту 2.2 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не може.
Відповідно до пункту 2.2 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт та послуг, що належать до господарської діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Як доходи залізниць, одержані від господарської діяльності залізничного транспорту, згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» розуміють доходи у межах доходних надходжень, перерозподілених між залізницями у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.
Водночас, підпунктом 2.2.2 цього ж пункту встановлено, що платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 62 Господарського кодексу України підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
За змістом підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку на прибуток є: філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами), що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.
Платник податку, який має такі філії, відділення чи інші відокремлені підрозділи може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, відділень чи інших відокремлених підрозділів, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням.
Водночас прийнятою на виконання пункту 2.2 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 року № 173 затверджено Перелік робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту, хоча вищезгаданою нормою права передбачалось визначити перелік робіт та послуг, що належать до господарської діяльності, і не передбачалось виокремлення на рівні підзаконного акта «основної» діяльності залізничного транспорту.
Таким чином, колегія суддів вважає, що визначення суб'єкта (платника) податку закон пов'язує з кількома юридичними фактами - отриманням прибутку від господарської чи не від господарської діяльності залізничного транспорту та організаційною визначеністю самого управління залізниці. Відповідно, закон не пов'язує вирішення цього питання з терміном «основна» діяльність залізничного транспорту.
У разі, якщо управління залізниці не має підпорядкованих підприємств залізничного транспорту, які мають статус юридичних осіб, та, відповідно, їх структурних підрозділів, то єдиним платником податку на прибуток (одержаним як від основної діяльності, так і від інших складових загальної господарської діяльності залізничного транспорту) в системі зазначеного управління залізниці є виключно управління залізниці, а структурні підрозділи залізниці відповідно до підпункту 2.2.2 пункту 2.2 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не вважаються окремими платниками податку, оскільки не мають статусу підприємств.
Викладене дає підстави для висновку, що позивач правомірно прийняв рішення щодо сплати консолідованого податку, а тому колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 16 квітня 2013 року, 7 липня 2015 року та 14 липня 2015 (справи №№ 21-88а13, 21-31а15, 21-1427а15 відповідно).
Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Позивачем під час подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн.
Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру позивач сплачує 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь ДП «Придніпровська залізниця» судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 4384,80 грн.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального прав, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Касаційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2014 року № 0000842200 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 17 квітня 2014 року № 0000842200.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» судові витрати у розмірі 4384, 80 грн.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді М.М. Заїка
С.С. Пасічник