10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.
Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.
іменем України
"17" листопада 2015 р. Справа № 806/1354/15
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Іваненко Т.В.
суддів: Зарудяної Л.О.
Кузьменко Л.В.,
при секретарі Іщенко І.П. ,
за участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Українські транспортні системи", Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "20" липня 2015 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Українські транспортні системи" до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення ,
В квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО Українські транспортні системи" (далі по тексту - ТОВ "НВО Українські транспортні системи") звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати неправомірним дії відповідача та скасувати податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 14.01.2015 року № 0000022200. Позов обґрунтовано тим, що податковий кредит сформовано на підставі господарських операцій з ТОВ "СВ-У", ТОВ "Оксамит ЮА", ТОВ "Торг Груп", ТОВ "Орбіта 2002", ТОВ "Металснаб", ТОВ "Бестінбуд", ТОВ "Харбізнес ЛТД", ФОП ОСОБА_3, які оформлені належним чином.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду" від 20 липня 2015 року, з урахування ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 29.07.2015 року про виправлення описки, позов ТОВ "НВО Українські транспортні системи" задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 14.01.2015 року №0000022200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем 30 грн. та за штрафними санкціями 49967,50 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, сторони звернулись до суду з апеляційними скаргами.
Позивач, посилаючись в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Відповідач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог, прийнявши в цій частині нове рішення про відмову від позову. Вказує, що фінансова санкція застосована правомірно, оскільки позивачем допущено повторність вчиненого порушення.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відповідача підлягає до часткового задоволення, враховуючи таке.
Суд встановив, що уповноваженими особами Володарсько-Волинської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "НВО Українські транспортні системи" з дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.07.2014 року, за результатами якої складено акт від 18.12.2014 року № 52/05/22-07/35853951.
Перевіркою встановлено порушення п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах ТОВ "НВО Українські Транспортні системи" за період з 01.01.2012 року по 31.07.2014 року на загальну суму 172361,40 грн.
14.01.2015 року Володарсько-Волинською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022200 (т.1 а.с.36), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 199840 грн., за штрафними санкціями 99920 грн.
Також встановлено, що при складанні акту перевірки від 18.12.2014 року № 52/05/22-07/35853951 були допущенні механічні помилки щодо сум заниження ПДВ по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3, ТОВ "СВ-У", ТОВ "Оксамит ЮА", ТОВ "Торг Груп", ТОВ "Орбіта 2002", ТОВ "Металснаб", ТОВ "Бестінбуд", ТОВ "Харбізнес ЛТД", що вбачається з Протоколу № 1 засідання робочої групи по організації проведення і розгляду перевірок від 13.01.2015 року (т.2 а.с.211-217), а тому сума вказана в акті перевірки (172361,40 грн.) відрізняється від суми, зазначеної в оскаржуваному рішенні (199840 грн.).
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Згідно положень п. п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Суд встановив, що позивачем було віднесено в періоді з 01.01.2012 року по 31.07.2014 року до податкового кредиту 199810 грн., а саме по взаємовідносинах з:
- ФОП ОСОБА_3 за договором оренди від 05.01.2012 року (т.1 а.с.90-91) - 20000 грн., та договором № 03/01З постачання від 03.01.2012 року (т.1 а.с.93-94) - 13522 грн.;
- ТОВ "Орбіта 2002" за договором № 17 про надання юридичних послуг від 17.12.2012 року (т.1 а.с.205-206) - 42000 грн.;
- ТОВ "Металснаб" за договором про надання юридичних послуг № 12 від 04.12.2013 року (т.1 а.с.109-111) - 28517 грн.;
- ТОВ "Харбізнес ЛТД" про надання юридичних послуг № 18 від 19.12.2013 року (т.1 а.с.52-53) - 18449 грн.;
- ТОВ "Торг Груп" за договором про надання консультаційних послуг № 15/04 від 15.04.2014 року (т.1 а.с.147-148) - 18010 грн.;
- ТОВ "Оксамит ЮА" за договором про надання консультаційних послуг № 12 від 20.05.2014 року (т.1 а.с.135) - 19887 грн.;
- ТОВ "Бестінбуд" за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг № 12/06/14 від 03.06.2014 року (т.1 а.с.70) - 27095 грн.;
- ТОВ "СВ-У" за договором надання послуг № 22 від 12.06.2014 року (т.1 а.с.187) - 12330 грн.
Суд встановив, що ТОВ "НВО Українські транспорті системи" укладено договір оренди від 05.01.2012 року, за яким ФОП ОСОБА_3 передає в оренду позивачу приміщення площею 431,40 кв. м в м. Коростень вул. Б.Шосе,7, при цьому розмір місячної орендної плати складає 52,57 грн. за 1 кв. м (22678,70 грн./міс.), яке, відповідно до акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 06.01.2012 року (т.1 а.с.92) було прийнято останнім в користування.
В податкових накладних від 3, 19, 28 вересня 2013 року, виписаних ФОП ОСОБА_3 (т.1 а.с.98-100), зазначений вид цивільно-правового договору - договір надання оренди нежитлового приміщення від 03.09.3012 року № 03/09, який позивачем наданий не був. З вказаних податкових накладних не вбачається послуга з оренди якого саме нежитлового приміщення надавалась.
Представником позивача в судовому засіданні, в суді апеляційної інстанції, було надано копію договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 10.08.2009р., укладеного між ВАТ "Коростенський деревообробний комбінат" ("Продавець") та ОСОБА_3 ("Покупець"), предметом якого є нежитлова будівля, а саме бункерна галерея, розташована за адресою Житомирська обл., м. Коростень вул. Білокоровицьке шосе,7, та надано витяг з Державного реєстру правочинів щодо реєстрації вказаного договору купівлі-продажу. Дата видачі Витягу 10.08.2009р. Вказані докази були надані представником позивача на підтвердження правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ з витрат по оренді приміщення.
Колегія суддів не бере до уваги вказаних доказів, з огляду на те, що не зважаючи на неодноразові вимоги суду, представником позивача не було надано для огляду оригінал вказаного договору, витяг з Державного реєстру правочинів зроблений станом на 10.08.2009р., а відповідачем в суді першої інстанції було долучено до матеріалів справи інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_3 (і.н.2847807578) від 06.07.2015 року, згідно якої за вказаною особою не було зареєстровано нежитлового приміщення в м. Коростень вул. Б.Шосе,7 (т.2 а.с. 194-210).
Отже, враховуючи відсутність підтвердження у ФОП ОСОБА_3 права власності на нежитлове приміщення за адресою Житомирська обл., м. Коростень вул. Білокоровицьке шосе,7, у перевіряємий період та невідповідність податкових накладних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПДВ з витрат по оренді приміщення до податкового кредиту не відноситься.
Також суд встановив, що до податкового кредиту віднесені витрати на підставі податкових накладних № 1 від 10.01.2012 року (ПДВ 8333,33 грн.) та № 2 від 19.01.2012 року (ПДВ 5189,07 грн.), при цьому в накладній № 2 зазначений вид цивільно-правового договору - договір постачання від 03.09.3012 року № 035/01З, який позивачем наданий не був (т.1 а.с.101, 104).
Крім того у видаткових накладних та платіжних дорученнях містяться розбіжності в номері та даті договорів, жоден з яких не наданий до матеріалів справи, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за вищенаведеними податковими накладними.
Суд встановив, що до сум податкового кредиту включені суми ПДВ з витрат по отриманню юридичних та інших послуг. Отримання вказаних послуг позивач підтверджує актами надання послуг:
- ТОВ "Орбіта 2002" - № ОУ-0331/02, № ОУ-0331/03, № ОУ-0331/04 від 31.03.2013 року, № ОУ-0507/01 від 07.05.2013 року, № ОУ-0520/01 від 20.05.2013 року (т.1 207-209,216,217);
- ТОВ "Металснаб" - № ОУ-0116/02 від 16.01.2014 року, № ОУ-0120/02 від 20.01.2014 року, № ОУ-0124/02 від 24.01.2014 року, № ОУ-0129/02 від 29.01.2014 року, № ОУ-0203/01 від 03.02.2014 року, № ОУ- 0204/01 від 04.02.2014 року(т.1 а.с.112-117);
- ТОВ "Харбізнес ЛТД" - № ОУ-0108/02 від 08.01.2014 року, № ОУ-0113/02 від 13.01.2014 року, № ОУ-0115/02 від 15.01.2014 року, № ОУ-0117/02 від 17.01.2014 року, № ОУ-0121/01 від 21.01. 2014 року (т.1 а.с.54-58);
- ТОВ "Торг Груп" - № ОУ-0417/01 від 17.04.2014 року, № ОУ-0422/01 від 22.04.2014 року, № ОУ-0425/01 від 25.04.2014 року, № ОУ-0428/01 від 28.04.2014 року, № ОУ-0430/01 від 30.04.2014 року (т.1 а.с.149-153);
- ТОВ "Оксамит ЮА" - № ОУ-0521/02 від 21.05.2014 року, № ОУ-0526/02 від 26.05.2014 року, № ОУ-0531/01 від 31.05.2014 року, № ОУ-0611/01 від 11.06.2014 року (т.1 а.с.141-144);
- ТОВ "Бестінбуд" - № ОУ-0709/01 від 09.07.2014 року, № ОУ-0711/02 від 11.07.2014 року, № ОУ-0714/01 від 14.07.2014 року, № ОУ-0717/02 від 23.07.2014 року, № ОУ-0723/01 від 23.07.2014 року, № ОУ-0728/01 від 28.07.2014 року, № ОУ-0731/06 від 31.07.2014 року (т.1 а.с.71-77);
- ТОВ "СВ-У" - № ОУ-0616/01 від 16.06.2014 року, № ОУ-0620/01 від 20.06.2014 року, № ОУ-0626/01 від 26.06.2014 року (т.1 а.с.188-190).
Колегія суддів дослідила вказані акти та прийшла до висновку, що вони мають лише узагальнену інформацію з приводу виконання робіт контрагентами, при цьому акти не розкривають змісту здійсненої операції, обсягу наданих послуг.
Крім того, складені акти з різними контрагентами, проте мають однакову форму та за порядком присвоєння номерів є однаковими.
Вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегія суддів ставить під сумнів вигоду та доцільність отримання юридичних та бухгалтерських послуг, враховуючи що на підприємстві працює лише один директор.
З поданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку) і правомірність формування податкового кредиту.
Колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача та ТОВ "Орбіта 2002", ТОВ "Металснаб", ТОВ "Харбізнес ЛТД", ТОВ "Торг Груп", ТОВ "Оксамит ЮА", ТОВ "Бестінбуд", ТОВ "СВ-У" не підтверджуються фактичним рухом активів, видом діяльності названих контрагентів, економічною доцільністю, наявністю результатів виконання робіт та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.
Відповідно до п. 44.6. ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Представник позивача надав в судовому засіданні додатки до актів надання послуг по договорах про , однак представник позивача пояснив, що вказані додатки були складені та підписані позивачем та його контрагентами вже після проведення перевірки та після розгляду справи в суді першої інстанції.
Відтак, відповідно до положень п. 44.6. ст. 44 ПК України вважається, що такі документи були відсутні у платника податків на час складення податкової звітності у якій позивач відобразив у складі податкового кредиту спірні суми ПДВ.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо непідтвердження факту надання позивачу юридичних, консультаційних та інформаційно-консультаційних послуг, по договорах про надання послуг та їх зв'язку з господарською діяльністю, оскільки надані документи не дають можливості встановити реального змісту цих операцій, їх економічної обґрунтованості та зв'язку з господарською діяльністю позивача.
Так, Верховним Судом України, у постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення було висловлено, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої, що віднесення до податкового кредиту в періоді з 01.01.2012 року по 31.07.2014 року 199810 грн. є протиправним, а тому оскаржуване рішення в частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем на вказану суму скасуванню не підлягає.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване повідомлення-рішення підлягає скасуванню за штрафними санкціями 49967,50 грн., оскільки не встановлено повторність допущеного порушення.
Відповідно до пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 14.01.2015 року № 0000022200 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 199840 грн., за штрафними санкціями 99920 грн., тобто штраф застосовано у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання.
Суд встановив, що 17.01.2014 року Володарсько-Волинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000052200, яким за порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ "НФО Українські транспортні системи" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 42431 грн. за основним платежем та 10608 грн. за штрафними санкціями.
Отже, при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення було допущено позивачем повторне протягом 1095 днів порушення, а тому застосування штрафної санкції у розмірі 50 % є правомірним.
Враховуючи грошове зобов'язання за основним платежем, правомірність якого підтверджена в розмірі 199810 грн., сума штрафної санкції становить 99905 грн.
Оскільки постановою суду першої інстанції визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської ОДПІ від 14.01.2015 року №0000022200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем на 30 грн. та зменшено на 25% суму штрафних санкцій, а згідно розрахунку, зробленого судом апеляційної інстанції сума штрафних санкцій, що підлягає застосуванню становить 99905 грн., отже в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями в сумі 49952 грн. 50 коп. постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Українські транспортні системи" залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "20" липня 2015 р. скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 14.01.2015 року №0000022200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями в сумі 49952 грн. 50 коп.
Прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.В. Іваненко
судді: Л.О. Зарудяна
Л.В. Кузьменко
Повний текст cудового рішення виготовлено "20" листопада 2015 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО Українські транспортні системи" вул.Набережна,7, смт.Нова Борова, Володарсько - Волинський район, Житомирська облас,12114
3- відповідачу/відповідачам: Володарсько-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул. Володарського,4, смт.Володарськ-Волинський, Володарсько - Волинський район, Житомирська облас,12100
- ,